Постанова 4824 № 361/2636/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2020 року м. Київ справа № 361/2636/19 провадження № 22-ц/824/2390/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Голуб С.А., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Осінчук Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського районного суду Київської області від 01 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання права на завершення приватизації й отримання правовстановлюючих документів на нерухоме майно,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області про визнання права на завершення приватизації та отримання на своє ім`я правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 , якому за життя рішенням Світильнянської сільської ради №761а36-05 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Указували, що звернулись із заявами про видачу свідоцтва на спадщину за законом до нотаріуса районної державної нотаріальної контори, однак свідоцтва про паво на спадщину за законом на спадкове майно померлого, а саме на зазначену вище земельну ділянку нотаріусом державної нотаріальної контори видане не було у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Зазначають, що оскільки за життя їх батько ОСОБА_4 не встиг завершити процедуру приватизації земельної ділянки і не здійснив державної реєстрації своїх майнових прав, видача свідоцтва про право на спадщину на майно є неможливою в позасудовому порядку. Рішенням Броварського районного суду Київської області від 01 серпня 2019 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просила апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної зазначала, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню. Указує, що вона є неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , яка втратила годувальника та у зв`язку із цим 31 січня 2018 року звернулась до Світильнянської сільської ради із заявою про передачу їй у власність спірної земельної ділянки, однак 09 лютого 2018 року сільська рада безпідставно відмовила останній та 07 листопада 2018 року надала ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, в той час як рішення Світильнянської сільської ради №761а36-05 від 13 жовтня 2010 року є чинним, ніким за життя спадкодавця не оскаржувалось і не скасовувалось, а тривалість часу до завершення процедури приватизації законодавством не регламентовано, тобто ОСОБА_4 не був обмежений часі. Представник позивачів у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу. Інші учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, та не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для визнання за позивачами права на завершення процедури приватизації, оскільки спадкодавець за життя не розпочав процес приватизації, земельна ділянка не була сформована. Однак, апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , про що Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області зроблено відповідний актовий запис №909. Позивачі у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дітьми померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження та відповідно належать до спадкоємців першої черги за законом. Зі спадкової справи № 886/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що 09 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_4 Спадкоємець за законом ОСОБА_5 - дружина померлого, заявою від 09 грудня 2017 року відмовилася від прийняття належної їй спадщини як за законом, так і за заповітом, чи заповідальним розпорядженням на користь дітей померлого ОСОБА_2 й ОСОБА_1 30 липня 2018 року ОСОБА_1 також подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини померлого ОСОБА_4 . На час відкриття спадщини ОСОБА_1 виповнилося 16 років, тобто вона була неповнолітньою і у строк, встановлений статтею 1270 ЦК України не заявила про відмову від неї, а тому відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Таким чином, обставини про те, що позивачі прийняли спадщину після їхнього померлого батька за законом як спадкоємці першої черги встановлено та ні ким не заперечується. Державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л.М. 30 липня 2018 року спадкоємцям ОСОБА_2 й ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_4 , з приводу якого спору не існує. Предметом цього спору є право на спадщину, щодо якого нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва. Постановою державного нотаріуса Броварської районної державної нотаріальної контори Юхти Л.М. від 26 листопада 2018 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,20 га, що знаходиться в селі Світильня Броварського району Київської області, з підстав відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Встановлено, що рішенням Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області №761а36-05 від 13 жовтня 2010 року було надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Таким чином, факт того, що спадкодавцем було розпочато процедуру приватизації земельної ділянки підтверджено та відповідачем не заперечено. Відповідачем, також, не указані обставини, які свідчать, що померлий не мав права на приватизацію земельної ділянки. Згідно із пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, яке передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно із статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації. З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації. Відповідного висновку при вирішенні аналогічного спору дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року по справі №128/1911/15-ц. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У заперечення підстав для задоволення позову позивачів щодо визнання за ними права на завершення приватизації відповідачем до суду надано рішення Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області №263 16-07 від 09 лютого 2018 року «Про відміну рішень «Про передачу земельних ділянок у власність громадянина України». Відповідно до цього рішення сільська рада вирішила вилучити прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_4 із рішення сесії та виконкому «Про передачу земельної ділянки» у зв`язку зі смертю громадянина враховуючи те, що при житті державні акти, свідоцтва інформаційні довідки на право власності на нерухоме майно на земельні ділянки не виготовлялись, а отже згідно із статтею 81 Земельного кодексу України він не набув права власності на земельні ділянки. Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що є доказами у цивільній справі, а саме: будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів апеляційного суду оцінивши указаний доказ дійшла висновку, що рішення Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області №263 16-07 від 09 лютого 2018 року не може бути доказом припинення розпочатого померлим права на приватизацію, оскільки у цьому рішенні не указано реквізитів рішення сесії та виконкому, із якого саме виключено інформацію щодо права батька позивачів на приватизацію земельної ділянки. За таких обставин, враховуючи, що позивачі заперечують обставини про втрату чинності рішення Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області №761а36-05 від 13 жовтня 2010 року, а відповідачем не надано беззаперечних доказів, які свідчать, що саме указане рішення в частині оспорюваних прав їхнього батька було скасовано, апеляційний суд дійшов висновку, що набуте право на приватизацію земельної ділянки не є припиненим, а отже переходить до позивачів. Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачами підстав для задоволення позову про визнання права на завершення приватизації. Тому рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає скасуванню як помилкове із постановленням нового судового рішення про задоволення позову в цій частині. Разом з тим, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання за позивачами права на отримання правовстановлюючих документів з урахуванням наступного. Відповідно до пункту "б" частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). На підставі частини сьомої цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні за наявності підставою для відмови у наданні такого дозволу, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16). Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, яким є отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку ще не наступили, тому не можуть бути предметом цього спору. Отже, апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позову про визнання за позивачами права на продовження приватизації, розпочатої спадкодавцем, та постановити нове рішення в цій частині про задоволення позову відповідно до статті 376 ЦПК України. В решті рішення суду першої інстанції є правильним та підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384, 439 ЦПК України, апеляційний суд , - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Броварського районного суду міста Київ від 01 серпня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 відповідно до рішення Світильнянської сільської ради №761а36-05 від 13 жовтня 2010 року. У задоволені решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.О. Писана Судді С.А. Голуб С.О. Журба