Постанова 4818 № 2010/5411/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м. Харків справа № 2010/5411/12 Провадження № 22-ц/ 818/168/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М., за участю секретаря судового засідання Сватенко Н.В., сторони справи: заявник приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, боржник ОСОБА_1 , стягувач акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області, постановлену 16 серпня 2019 року у складі судді Калмикової Л.К., УСТАНОВИВ: У серпні 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович (надалі Приватний виконавець) звернувся до суду із поданням, у якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на строк виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні № 56683176. В обґрунтування посилався на те, що у нього на примусовому виконані знаходиться виконавчий лист № 2010/5411/12 виданий 04.03.2014 Дергачівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффазен Банк Аваль» 275 295,65 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.08.2012 року складає 2 200 437,81 грн. 02.07.2018 Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (ВП № 56683176) та накладений арешт на все майно боржника у межах суми боргу. Доказом направлення на адресу боржника та стягувача постанови про відкриття виконавчого провадження є поштові квитанції. Приватним виконавцем з метою здійснення примусового виконання виконавчого документа направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області, відділу реєстрації місця проживання. Відповідно до наданих відповідей установ, до яких вчинялися запити та направлялися вимоги про надання інформації, встановлено, що у боржника відсутні джерела доходу та відкриті банківські рахунки; транспортних засобів за боржником не зареєстровано. Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 20.07.2018 року № 12-0009293-2018 відомості щодо реєстрації місця проживання боржника відсутні. Відповідно до актів приватного виконавця від 12.09.2018, 04.04.2019 під час проведення виконавчих дій за адресою місця проживання боржника, що вказана у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ), боржника не виявлено; доступу до приміщення не надано, у зв`язку з чим перевірити майновий стан боржника не було можливості. В ході виконавчого провадження шляхом продажу на електронних торгах у встановленому нормами чинного законодавства порядку було реалізоване належне боржнику нерухоме майно - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , але суми від реалізації майна недостатньо на повне погашення боргу за виконавчим документом, тому приватним виконавцем в межах виконавчого провадження вживаються додаткові заходи, спрямовані на примусове виконання судового рішення. Незважаючи на достеменну обізнаність щодо факту відкриття виконавчого провадження, щодо необхідності виконання судового рішення та законних вимог приватного виконавця Жутов М.О., всупереч вимогам вищевказаних норм чинного законодавства України не виконав своїх обов`язків, як боржника за виконавчим провадженням: до приватного виконавця не з`явився; декларацію про свої доходи, майно, пояснення щодо факту невиконання судового рішення не подав; жодних дій, спрямованих на належне та повне виконання судового рішення, не здійснив. Вищевказані обставини є безспірним доказом того, що боржник умисно та цілеспрямовано ухиляється від належного та повного виконання виконавчого документу. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 серпня 2019 року задоволене подання Приватного виконавця. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні № 56683176. Суд виходив із того, що матеріали ВП № 56683176 містять докази обізнаності ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження та його об`єктивної можливості виконання рішення суду, що досі не виконане. Умисне ухилення від виконання та не вжиття заходів щодо виконання рішення суду є підставою для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування та недоведеність усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу суду, в задоволенні подання державного виконавця відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду не є безумовною підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України. Акти Приватного виконавця від 12.09.2018 та 04.04.2019 не вказують особу боржника, до житла якого не зміг потрапити Приватний виконавець. Під час виконавчого провадження Приватним виконавцем було реалізоване не лише нерухоме майно ОСОБА_2 , а і його автомобіль. Продаж автомобіля взагалі ніяк не відображений у ВП № 56683176. 17 січня 2019 року боржник направляв Приватному виконавцю декларацію про доходи та майно боржника і лист, у якому просив повідомити про стан виконання ВП № 56683176. Однак відповіді на свій лист ОСОБА_2 не отримав. Надані заявником фіскальні чеки не доводять отримання ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження. В матеріалах справи відсутні докази перевірки Приватним виконавцем майнового стану боржника. Хуторянець Олександр Володимирович, діючи в інтересах акціонерного товариства (надалі АТ «Райффайзен Банк Аваль»), в письмових поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечував (т.2 а.с. 8-9). Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників боржника і стягувача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи подання Приватного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України, суд виходив із того, що заборгованість ОСОБА_2 у ВП № 56683176 повністю не погашена. ОСОБА_2 , не зважаючи на достеменну обізнаність про відкриття виконавчого провадження, про необхідність виконання судового рішення та не зважаючи на законні вимоги Приватного виконавця, не виконав встановлені Законом України «Про виконавче провадження» обов`язки боржника за виконавчим провадженням. А саме, до Приватного виконавця не з`явився, декларацію про свої доходи, майно, пояснення щодо факту невиконання судового рішення не подав, жодних дій, спрямованих на належне та повне виконання судового рішення, не здійснив. Зазначене свідчить про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань за ВП № 56683176. Апеляційний суд із указаним висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин. Відповідно до частин 1, 3 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Дане процесуальне положення кореспондується із вимогами матеріального права, зокрема, пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 "Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент звернення державним виконавцем із поданням), яким передбачено, що державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Положеннями ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб. На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов`язок не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин. Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. За змістом статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням. Ухилення боржником від виконання зобов`язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення. Згідно з частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин) боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. У своєму поданні від 16.08.2019 Приватний виконавець посилається на перелік вжитих ним заходів, спрямованих на примусове виконання рішень судів, проте не надає доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань по виконавчому провадженню в розумінні обов`язків, які на нього покладені, як на боржника рішенням суду та Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з поясненнями Бєлокриницького А.О., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , та наданих суду письмових доказів ОСОБА_1 здійснював виконання рішення суду. А саме, під час виконавчого провадження Приватним виконавцем було реалізоване належне ОСОБА_2 нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі загальною площею 251,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а (т.1 а.с. 70 72). Крім цього, ОСОБА_2 17 січня 2019 року направив Приватному виконавцю декларацію про доходи та майно боржника (т.1 а.с. 102 106) і заяву, у якій просив повідомити про стан виконання ВП № 56683176 (т.1 а.с. 107 - 108). Факт направлення Приватному виконавцю зазначених документів підтверджується даними квитанції про направлення поштового відправлення від 17.01.2019 (т.1 а.с. 110). Відповідно до даних декларації про доходи та майно боржника та виписки про стан рахунку в цінних паперах від 28.03.2016 (т.1 а.с. 109) ОСОБА_1 має у власності 12088 шт. акцій різноманітних публічних акціонерних товариств у депозитарній установі «Фондовий центр «Співдружність». Проте даних про звернення стягнення на зазначене майно та його реалізацію Приватний виконавець суду не надав. З метою перевірки майнового стану ОСОБА_1 Приватний виконавець виїжджав за адресою місця постійного проживання боржника, проте ОСОБА_1 за даною адресою не виявив, що підтверджується актами від 12.09.2018 та від 04.04.2019 (т.1 а.с. 68 69, 73 - 74). Виключно відсутність боржника за адресою: АДРЕСА_1 не свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, з урахуванням викладених вище обставин. При цьому судова колегія не приймає довід апеляційної скарги щодо реалізації у ВП № 56683176 належного боржнику автомобіля тому, що згідно з поясненнями Бєлокриницького А ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , та Хуторянець О.В., який діяв в інтересах АТ «Райффайзен Банк Аваль», зазначений автомобіль належав сину боржника, який є солідарним боржником за рішенням суду. Задовольняючи подання державного виконавця, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 здійснив часткове погашення боргу за ВП № 56683176, направив Приватному виконавцю декларацію про доходи та майно, цікавився ходом виконання виконавчого провадження, має у власності інше майно, на яке не звернуто стягнення. Зазначене свідчить про відсутність з його боку ухилення від виконання рішення суду в розумінні частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Приватним виконавцем не доведено обставин ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, а саме по собі посилання у поданні про ухилення боржника від виконання зобов`язань за відсутності відповідних доказів про це не є достатньою підставою для обмеження боржника ОСОБА_1 у виїзді за межі України. Згідно з п.п. 2,4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, апеляційний суд уважає, що ухвала суду першої інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням по справі нового судового рішення, яким у поданні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 слід відмовити. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 16 серпня 2019 року скасувати, ухвалити нову постанову. В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на строк виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні № 56683176, відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 27 січня 2020 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді А.В. Котелевець Р.М. Піддубний