Постанова 4824 № 2604/27177/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5109/2025 Справа № 2604/27177/12 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Хромової О.О., постановлену в м. Київ 23 вересня 2024 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток Олександра Федоровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У липні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. звернувся до суду із даним поданням, просив постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 на строк до виконання зобов`язань за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва № 2604/27177/12 від 13 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» боргу в розмірі 115902,48 грн. та основної винагороди приватного виконавця. Посилався на те, що на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 2604/27177/12 від 13 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» боргу в розмірі 115902,48 грн. 06 червня 2023 року ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та одночасно винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження. Вищевказані постанови направлені сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Рекомендований лист 0303916991900 приватному виконавцю не повертався, а отже боржником та стягувачем постанови були отримані. 06 червня 2023 року приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна та коштів боржника. Згідно відповідей Державної фіскальної служби України від 08 липня 2024 року, рахунків, як фізична особа-підприємець, відкритих у банківських рахунках, боржник не має. Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 08 липня 2024 року, боржник не працює та пенсію не отримує. Згідно відповіді МВС від 08 липня 2024 року автотранспортних засобів за боржником не зареєстровано. Одночасно з цим приватним виконавцем отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб`єкта ОСОБА_1 , згідно якої за боржником нерухомого майна не зареєстровано. З липня 2023 року по червень 2024 року приватним виконавцем до банківських установ, а саме АТ «Ощадбанк» та АТ «Універсал Банк», були направлені платіжні вимоги з метою примусового списання грошових коштів боржника в рахунок погашення боргу, однак станом на 08 липня 2024 року кошти на рахунок виконавця не надходили. Згідно наданої відповіді з банківських установ, у боржника відкриті рахунки в АТ «Ощадбанк» та АТ «Універсал Банк», на яких відсутні кошти для погашення заборгованості, в інших банках відкриті рахунки відсутні. Згідно відповіді Державної міграційної служби про реєстрацію місця проживання, боржник зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . 08 квітня 2024 року приватним виконавцем здійснено вихід за вказаною адресою, однак провести виконавчі дії не виявилось можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт та залишено вимогу приватного виконавця. 04 червня 2024 року, 20 червня 2024 року, 01 липня 2024 року приватним виконавцем на адресу боржника направлено виклик з вимогою з`явитися до приватного виконавця, однак в назначений день та час боржник до приватного виконавця не з`явився, пояснення не надав. Згідно відповіді Державної міграційної служби, на ім`я боржника оформлено паспорти громадянина України для виїзду за кордон, а також повідомлено, що боржник в період з 01 січня 2021 року по 13 червня 2024 року неодноразово виїжджала за кордон. На адресу боржника неодноразово скеровані вимоги та виклики приватного виконавця, якими зобов`язано боржника виконати рішення суду, які боржником були проігноровані, жодної інформації про майно, на яке можливо звернути стягнення, відповідно до вимог Закону, для виконання виконавчого документа та пояснень про причини невиконання рішення суду боржником не надано. Повідомляв, що згідно відміток органів державних виконавчих служб на виконавчому листі та відомостей з реєстру виконавчих проваджень, виконавчий лист неодноразово перебував на виконанні у різних виконавців, що свідчить про те, що впродовж тривалого часу, а саме з 2017 року по 2024 рік боржник умисно уникає виконання рішення суду. Вважав, що відповідно до матеріалів даного подання, сума заборгованості боржника ОСОБА_1 складає 115 902,48 грн., що є достатнім для виникнення бажання у боржника залишити територію України. На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що боржник рішення суду не виконує, на виклики не з`являється, кореспонденцію спеціально не отримує, що підтверджується наявністю в матеріалах виконавчого провадження повернутих листів, злісно ухиляється від виконання зобов`язань, що підтверджується відкритим кримінальним провадженням та складеними актами під час проведення виконавчих дій, з метою своєчасного та повного виконання виконавчого документа, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, просив задовольнити подання. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва 23 вересня 2024 року подання задоволено, тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон, без вилучення паспортного документа, що надає право виїзду за межі України, до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року в цивільній справі № 2604/27177/12 за позовом Приватного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; виконання заходів щодо обмеження права виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 покладено на Державну прикордонну службу України. Боржник ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва 23 вересня 2024 року та відмовити приватному виконавцю в задоволенні подання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що виконавче провадження відкрито під час дії воєнного стану в Україні, в той час як боржник ОСОБА_1 є вдовою, яка самостійно виховувала трьох дітей, наразі один син захищає державу, а з другим, неповнолітнім сином, вона була вимушена виїхати в період активної фази війни за межі країни, оскільки син отримав психологічну травму. Крім того, нещодавно вона поховала свою матір, а її сестра хворіє на онкологічне захворювання. Всі ці життєві обставини унеможливлюють на даний час сплату боргу, від сплати його вона не відмовляється. Пояснювала, що на момент отримання кредиту 06 червня 2007 року вона мала стабільний дохід, який дозволяв їй отримувати кошти в позику. Рішенням суду з неї на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором, з ТОВ «Глобал Спліт» у неї немає жодних відносин. Вказувала, що приватним виконавцем не надані суду докази вчинення всіх можливих заходів забезпечення виконання рішення суду, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, доказів на підтвердження отримання боржником постанов приватного виконавця від 06 червня 2023 року про відкриття виконавчого провадження та інших, до матеріалів подання не долучено, також матеріали не містять доказів направлення на її адресу повідомлення про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Крім того, приватним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню заборгованості. Вказувала, що таке обмеження лише позбавило її можливості повернутися за сином, який наразі перебуває один в іншій країні. Посилання приватного виконавця на періодичні виїзди за кордон не підтверджують її намір ухилення від виконання зобов`язань з початку війни по сьогоднішній день. Вказувала, що судом першої інстанції проігноровано відсутність доказів, що боржник після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ухиляється від виконання рішення суду. За таких обставин, подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку та доказів на підтвердження цих фактів. Наголошувала, що сам факт невиконання в добровільному порядку рішень судів не може вважатись ухиленням від виконання чи перешкоджанням в їх виконанні. Вказувала, що з матеріалів справи не вбачається, що приватним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду. Наявність одного акту про вихід за адресою боржника без конкретного часу не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання за виконавчим документом. Крім того, не надано приватним виконавцем і будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань. Зазначала, що судом не враховано, що обмеження у праві виїзду за межі України може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, проте наявні у справі матеріали не містять жодних даних про те, що встановлення такого обмеження якимось чином цьому посприяє. Вказувала, що єдиним належним доказом, який виконавець надав до суду на підтвердження ухилення - факт ігнорування явки до приватного виконавця, однак матеріали справи не містять доказів відмови від отримання поштової кореспонденції. Зазначала, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Наводила зміст ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 Конвенції, судову практику ЄСПЛ, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 313 ЦК України, ст. 33, 129 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 6, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вказувала, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що боржник була обізнана про наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження на користь ТОВ «Глобал Спліт». Від стягувача ТОВ «Глобал Спліт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилався на те, що адреса місця реєстрації боржника ОСОБА_1 знаходиться не на окупованій території, ні на території активних бойових дій, тому відкриття виконавчого провадження законне. Наголошував, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Таким чином, боржнику відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, і вона вважається належним чином повідомленою про відкриття виконавчого продовження відповідно до приписів ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Повідомляв, що згідно відміток органів виконавчої служби на зворотному боці виконавчого листа та відомостей з реєстру виконавчих проваджень, виконавчий лист неодноразово перебував на виконанні у різних виконавців. В межах виконавчого провадження № 60909094 приватним виконавцем Наконечним І.М. було винесено постанову від 04 березня 2021 року, якою звернуто стягнення на заробітну плату боржника, відповідно до інформації Державної фіскальної служби України, ОСОБА_1 отримувала дохід у ФОП ОСОБА_2 , але після направлення постанови про звернення стягнення на дохід боржника отримання заробітної плати боржником завершилось, вона звільнилася з роботи. Ці факти свідчать, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність заборгованості впродовж тривалого часу, а саме з 2017 року по 2024 рік умисно уникає виконання рішення суду. Наводив зміст ст. 1, 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 33 Конституції України, п. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказував, що про ухилення боржника від виконання покладених на неї рішенням суду обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання нею своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Посилався на правові висновки Верховного Суду в постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 331/8536/17-ц, звертав увагу, що у разі отримання інформації, що перетинання кордону не дозволено, боржнику необхідно буде вжити заходів щодо сплати боргу шляхом звернення до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця для закінчення виконавчого провадження, виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників та для скасування інших вжитих виконавцем заходів. Наголошував, що з моменту відкриття виконавчого провадження боржником не вжито жодного заходу стосовно добровільного погашення боргу. Таким чином, вважав, що на момент звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України заборгованість боржника не погашена, рішення суду не виконано, боржник на неодноразові виклики до виконавця не прибула, отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Відповідачем ОСОБА_1 направлено відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вона наводила власні спростування аргументів ТОВ «Глобал Спліт». Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала справа № 2604/27177/12 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 11165086000 у розмірі 14 356 доларів США, що за курсом Національного Банку України складає 114 754,93 грн, та судові витрати у розмірі 1 147,55 грн. (а. с. 82 - 83 т. 1). Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року, постановлено задовольнити заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну стягувача у цивільній справі № 2604/27177/12, замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у цивільній справі № 2604/27177/12 (а. с. 189 - 191 т. 1). Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2017 року по справі № 2604/27177/12 замінено сторону виконавчого провадження ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на ТОВ «ФК «Актив+» (а. с. 236 - 237 т. 1). Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року по справі № 2604/27177/12 задоволено заяву ТОВ «ФК «Актив+» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання (а. с. 5 - 7 т. 2). Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року по справі № 2604/27177/12 замінено сторону виконавчого провадження - кредитора ТОВ «ФК «Актив+» на ТОВ «Глобал Спліт» (а. с. 128 - 131 т. 2). На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання дублікату виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року по справі № 2604/27177/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» грошових коштів у розмірі 115 902,48 грн. 06 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» грошових коштів у розмірі 115 902,48 грн., постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06 червня 2023 року, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06 червня 2023 року, постанову про арешт майна боржника від 06 червня 2023 року, постанову про арешт коштів боржника від 06 червня 2023 року (а. с. 154 - 161 т. 2). Відповідно до списку згрупованих відправлень рекомендованих листів від 07 червня 2023 року № 7695, вказані документи виконавчого провадження надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання боржника 07 червня 2023 року (а. с. 162 т. 2). 21 грудня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» в межах суми 128 373,72 грн. (а. с. 177 - 178 т. 2). 29 січня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в АТ «Універсал Банк» в межах суми 128 373,72 грн. (а. с. 180 - 181 т. 2). 08 квітня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 при виїзді за місцем проживання боржника у присутності понятих складено акт приватного виконавця про неможливість перевірки майнового стану боржника за адресою зареєстрованого місця проживання боржника (а. с. 196 т. 2). 08 квітня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 складено вимогу до боржника ОСОБА_1 про надання інформації про виконання рішення суду (а. с. 197 т. 2). 04 червня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 вчинено виклик боржника ОСОБА_1 , який направлено за адресою зареєстрованого місця проживання боржника 05 червня 2024 року (а. с. 199 - 200 т. 2). 20 червня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 вчинено виклик боржника ОСОБА_1 , який направлено за адресою зареєстрованого місця проживання боржника 20 червня 2024 року (а. с. 203 - 204 т. 2). 01 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 вчинено виклик боржника ОСОБА_1 , який направлено за адресою зареєстрованого місця проживання боржника 02 липня 2024 року (а. с. 207 - 208 т. 2). 08 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Черток О.Ф. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 направлено запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю, на підставі якого отримано інформацію про відкриті рахунки боржника ОСОБА_1 (а. с. 192 - 195 т. 2). При цьому, за період з липня 2023 року по червень 2024 року приватним виконавцем виставлено платіжні вимоги про списання грошових коштів з рахунків боржника ОСОБА_1 у розмірі 128 373,72 грн. Вимоги направлені АТ «Універсал Банк» та АТ «Ощадбанк» (а. с. 182 - 191 т. 2). Приватним виконавцем також вжито низку заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчих листів, а саме: отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак відомостей про наявність зареєстрованого права власності на нерухоме майно не встановлено, відповідь від 08 липня 2024 року (а. с. 175 т. 2). За повідомленням МВС України від 08 липня 2024 року про зареєстровані транспортні засоби за боржником ОСОБА_1 дані відсутні (а. с. 174 т. 2). Крім того, згідно відповіді на запит від 08 липня 2024 року № 214041364 до Пенсійного фонду України вбачається, що ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у ФОП ОСОБА_3 , місяць та рік останнього місця роботи - 01 травня 2022 року (а. с. 173 т. 2). Вжиті приватним виконавцем заходи, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення, фактично не досягли бажаного результату. Судом також встановлено, що згідно відповіді Державної міграційної служби України від 11 червня 2024 року № 6.3-6147/6-24, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 02 грудня 2022 року СОД № 2 Шевченківського відділу ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 01 жовтня 2013 року, орган видачі 8099, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 02 грудня 2022 року, орган видачі - 8037 (а. с. 210 т. 2). Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 13 червня 2024 року № 19-41132/18/24-Вих, наданої на запит приватного виконавця, боржник ОСОБА_1 у період з травня 2022 року по червень 2024 року систематично здійснює перетин державного кордону, дати виїздів: 20 травня 2022 року, 19 грудня 2022 року, 10 січня 2023 року, 21 лютого 2023 року, 18 квітня 2023 року, 14 червня 2023 року, 28 липня 2023 року, 28 серпня 2023 року, 10 жовтня 2023 року, 27 листопада 2023 року, 09 січня 2024 року, 29 лютого 2024 року, 22 квітня 2024 року, 22 травня 2024 року. Остання дата в`їзду на території України - 09 червня 2024 року (а. с. 211 - 212 т. 2). Наведене підтверджується матеріалами справи. Задовольняючи подання приватного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, суд першої інстанції виходив із того, що з матеріалів справи вбачається, що боржник обізнаний про існування заборгованості, однак рішення суду не виконує, врахував тривале невиконання боржником судового рішення щодо стягнення значної суми грошових коштів як заборгованості за кредитним договором, умисне ухилення боржника від його виконання, а також прийняв до уваги, що боржник, не виконуючи рішення суду, регулярно здійснює виїзд за межі України. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...». Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 331/8536/17-ц, провадження № 61-6899св19). Відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов`язок (наприклад, наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Однак суд першої інстанції від вказаного процесуального обов`язку безпідставно ухилився. З матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем вживалися окремі заходи, спрямовані на виконання рішення суду. У своєму поданні приватний виконавець Черток О.Ф. зазначив, що боржник обізнана про виконавче провадження, відкрите постановою від 06 червня 2023 року, сума стягнення за виконавчим провадженням становить 115902,48 грн., і станом на день звернення приватного виконавця з поданням до суду в липні 2024 року судове рішення боржником не виконано. Разом із тим, судом першої інстанції не звернуто уваги і не надано правової оцінки тим обставинам, що будь-яких доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, а також доказів про реальну можливість боржника виконати зазначене рішення матеріали подання не містять. В даному випадку приватний виконавець мав навести, в чому саме полягає факт ухилення боржника від виконання рішення, так як сам по собі факт наявності виконавчого провадження та вчинення певних виконавчих дій не можуть бути належною підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України. Крім того, доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання покладено саме на приватного виконавця. Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець зокрема вказував, що ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, з 2017 року підтверджується тим, що боржник рішення суду не виконує, на виклики не з`являється, кореспонденцію спеціально не отримує, що підтверджується наявністю в матеріалах виконавчого провадження повернутих листів, злісно ухиляється від виконання зобов`язань, що підтверджується відкритим кримінальним провадженням та складеними актами під час проведення виконавчих дій, не наданням інформації про майно, на яке можливо звернути стягнення, та пояснень про причини невиконання рішення суду. Відповідно до ч. 5, 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Разом із тим, суд першої інстанції не перевірив доводи приватного виконавця, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, та фактично погодився з цими доводами, не надавши належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, окремо та в їх сукупності. Судом першої інстанції не враховано, що сам по собі факт відкриття виконавчого провадження, неявка боржника до виконавця на виклики (докази про вручення яких боржнику виконавцем суду не надані), складання одного акту приватного виконавця від 08 квітня 2024 року (без зазначення конкретного часу здійснення виконавчих дій) про неможливість перевірки майнового стану боржника за адресою зареєстрованого місця проживання боржника, а також невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків. Апеляційний суд також враховує, що згідно матеріалів виконавчого провадження, рухомого чи нерухомого майна боржника, грошових коштів, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено. Відтак, безпідставними є висновки суду першої інстанції, що боржник обізнана про існування заборгованості, однак рішення суду тривалий час не виконує та умисно ухиляється від його виконання. Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що за умов недоведеності ухилення боржника від виконання рішення, обмеження її права залишати країну в умовах воєнного стану для уникнення небезпеки для життя та здоров`я, не можна вважати виправданим і пропорційним. Враховуючи вищевикладене, обмеження права ОСОБА_1 за межі України не можна вважати виправданим і пропорційним. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, порушивши норми процесуального права, відтак ухвала Дніпровського районного суду м. Києва 23 вересня 2024 року не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чертка О.Ф. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України по суті, апеляційний суд виходить із того, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, відтак подання приватного виконавця не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає. Доводи стягувача у відзиві на апеляційну скаргу, що ОСОБА_1 умисно ігнорує рішення суду, враховуючи тривале невиконання нею судового рішення щодо стягнення грошових коштів, і що вона зокрема звільнилася з посади задля уникнення від звернення стягнення на доходи в минулому виконавчому провадженні № 60909094, яке наразі завершене, ґрунтуються на припущеннях та відхиляються апеляційним судом. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чертка О.Ф. на користь боржника ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 605,60 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва 23 вересня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову. Відмовити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Чертку Олександру Федоровичу в задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чертка Олександра Федоровича (м. Київ вул. Фрометівська 2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 605,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 06 березня 2025 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.