Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/1796/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/1796/19 Номер провадження 33/814/50/20Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., з секретарем Лимар О.М., з участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника в його інтересах Павлухіна Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2019 року,- ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Остапівки, Миргородського району, Полтавської області, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,2 грн. Згідно з постановою, ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 18.07.2019 року о 15 год. 20 хв. в районі будинку № 77 по вул. Небесної Сотні в м. Полтаві керував автомобілем "RENAULT SANDERO", д.н.з. НОМЕР_1 , будучи з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить постанову скасувати та закрити справу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що судом прийняті докази, які є сумнівними та суперечливими. Вказує на відсутність доказів того, що він керував транспортним засобом, а судом зроблено помилкові висновки щодо даного факту, оскільки вони ґрунтуються на показаннях працівників поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , які є сумнівними та суперечливими. При цьому інші докази, суд безпідставно піддав сумніву, не врахував показання свідка, який не має прямої зацікавленості - ОСОБА_5 , який пояснив, що оскільки він - ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`янніння, ОСОБА_5 повіз його додому, а після зупинки, ОСОБА_5 одразу пішов на зупинку громадського транспорту. Вживання алкоголю не заперечує. Також звертає увагу на протиправні дії ОСОБА_3 , які полягали у проникненні до автомобіля без дозволу власника, де він заволодів ключами, та не випускав його з автомобіля протягом години. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та виступ захисника в його інтересах ОСОБА_6. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таких висновків суд дійшов на підставі сукупних та взаємоузгоджених між собою доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 304111, пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , працівника поліції ОСОБА_7 , відеозапису - на які суд послався як на підтвердження свого переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. Так суд першої інстанції дійшов висновку, що власником «Renault Sandero» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , який даний факт не заперечує, як і не заперечує факт перебування в стані алкогольного сп`яніння та відмови від проходження огляду на такий стан. На момент приїзду працівників поліції на місце зупинки вказаного транспортного засобу, ОСОБА_1 перебував в салоні автомобіля на місці водія та з ним нікого більше не було. З відеозапису нагрудної камери поліцейського, долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення та досліджене суд апеляційної інстанції вбачається, що безпосередньо після затримання поліцейськими ОСОБА_1 , останній не заперечує факт свого керування транспортним засобом та не повідомляє працівників поліції про ту обставину, що до місця зупинки належним йому автомобілем керувала інша особа - його знайомий ОСОБА_5 , а не він. З огляду на це, судом вірно надано перевагу саме показанням свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі, та які, як було встановлено, до вказаної події не були знайомі з ОСОБА_1 та не мали причин його обмовити. Та обставина, що ОСОБА_3 є працівником поліції, не викликає сумнівів у його неупередженості, оскільки він був свідком зазначених подій у вільний від служби час разом із сім`єю. При цьому, частиною 2 статті 18 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 2 липня 2015 року передбачено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Так ОСОБА_3 виявивши автомобіль «RENAULT SANDERO», д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював небезпечні маневри, вбачаючи небезпеку для оточуючих, вжив заходів щодо повідомлення працівників поліції про даний випадок та для візуального спостереження за автомобілем до їх прибуття. Посилання ОСОБА_1 на незаконні дії ОСОБА_3 , які полягали у проникненні до автомобіля без дозволу власника, де він заволодів ключами, та не випускав його з автомобіля протягом години, без відповідного підтвердження, не є предметом розгляду у даній справі та з огляду не це не беруться до уваги, оскільки можуть бути предметом службової перевірки. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 показали, що 18.07.2019 о 15.20 ОСОБА_1 не керував належним йому автомобілем, а за кермом перебував ОСОБА_5 , який після зупинки транспортного засобу відразу пішов. Однак вважаю, що хоча показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 мають суперечності з показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , показання останніх є послідовними та більш повними і не викликають сумнівів, з огляду на те, що ОСОБА_3 слідував за автомобілем «RENAULT SANDERO», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 з моменту виявлення правопорушення до зупинки транспортного засобу та прибуття працівників поліції, не випускаючи його з поля зору. Крім цього, факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується також винесеною відносно нього постановою про накладення адміністративного стягнення серії ДП 18 № 668713 від 18.07.2019 за фактом того, що ОСОБА_1 18.07.2019 о 15 год. 20 хв. в м. Полтаві по вул. Небесної Сотні, керуючи транспортним засобом «RENAULT SANDERO» д.н.з. НОМЕР_1 , на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п. 11.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказана постанова порушником не оскаржувалася. За наведених обставин вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є цілком доведеною та знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому підстав для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення, як того вимагає апелянт, не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2019 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Н.М. Харлан