Постанова 4855 № 640/26099/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26099/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» - Гарницького Павла Петровича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» до Приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича про визнання протиправним та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича (далі - відповідач) про визнання незаконними дій, скасування постанов від 13.12.2019р. в рамках виконавчого провадження № 60880256. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження № 60880256 відкрито по примусовому виконанню наказу Господарського суду Київської області, позивачу з метою оскарження постанови приватного виконавця необхідно звернутися із скаргою до Господарського суду Київської області. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного. Як встановлено матеріалами справи, що позивачем подано до суду першої інстанції позовну заяву про визнання протиправними дій та скасування: - постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. про стягнення основної винагороди від 13.12.2019р. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 13.12.2019р. в межах виконавчого провадження № 60880256; - постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди від 13.12.2019р. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 13.12.2019р. в межах виконавчого провадження № 60879324. Надаючи првову оцінку матеріалам та обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, справою адміністративної юрисдикції у розумінні є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). На підстав вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірні х матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця від 21 грудня 20 року про стягнення виконавчого збору набрав чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VIII). Згідно зі ст. 1 Закону № 1404- VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межі повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, інш: законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,' а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Згідно із ч. 2 ст. 74 Закону № 1404- VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що спір з приводу оскарження постанови приватного виконавця поо стягнення основної винагороди та стягнення витрат на проведення виконавчих дій, прийнятої під час дії Закону № 1404- VIII, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у приватного виконавця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17, 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17, 10 квітня 2019 року у справі №811/1325/18,18 вересня 2019 року у справі №815/5777/16. На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та матеріали справи у зв`язку із чим суд прийшов до прмилуового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду адміністративного позову, чим порушив норми процесуального права. За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 287, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» - Гарницького Павла Петровича - задоволити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль