Постанова 4855 № 756/9187/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 756/9187/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах захисту військовослужбовців Трихоменка Олега Владиславовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року адміністративну справу № 756/9187/18 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Крім того, до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов уточнений адміністративний позов позивача до Міністерства оборони України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах захисту військовослужбовців Трихоменка О.В., в якому ОСОБА_1 просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо: 1) надання неповної і необґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_1 до Міністерства оборони України від 02 грудня 2017 року та відмови у повторному розгляді звернення за його участі; 2) прийняття рішення від 28 лютого 2018 року № С-350 з припинення розгляду звернень стосовно розслідування обставин нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_1 04 жовтня 2016 року. - скасувати рішення тимчасово виконуючого обов`язки Міністра оборони України Руснака І.С. від 28 лютого 2018 року, як таке, що порушує законні права та інтереси позивача на звернення; - зобов`язати Міністерство оборони України повторно провести за участю ОСОБА_1 перевірку його скарги до Міністерства оборони України від 06 червня 2018 року та надати повну і обґрунтовану відповідь на звернення до Міністерства оборони України від 02 грудня 2017 року; - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представника у справах захисту прав військовослужбовців Трохименка О.В. щодо розгляду без участі ОСОБА_1 його скарг від 25 квітня 2018 року та від 04 червня 2018 року; - зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини провести перевірку скарг позивача віл 25 квітня 2018 року та від 04 червня 2018 року за участі ОСОБА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року позов задоволено частково: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непересилання звернення ОСОБА_1 від 02 грудня 2017 року за належністю. - зобов`язано Міністерства оборони України переслати звернення ОСОБА_1 від 02 грудня 2017 року за належністю. - визнано протиправним та скасовано рішення тимчасово виконуючого обов`язки Міністра оборони України Руснака І.С. від 28 лютого 2018 року до № С-350 від 12 січня 2018 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування своєї позиції наголошує на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав. Підкреслює, що відповідь за № 306/1/504 було надано Головним управлінням Військової служби правопорядку, після направлення його Міністерством оборони за належністю. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що звернувся до суду з позовом в межах встановленого приписами процесуального законодавства строку. У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із зверненням надати йому відповідь на ряд питань. Листом від 15 січня 2018 року № 306/1/504 Головним управлінням Військової служби правопорядку Збройних Сил України повідомлено позивача про розгляд його звернення від 02 грудня 2017 року. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне. Щодо доводів апелянта про те, що звернення позивачем до суду відбулося поза межами встановленого приписами КАС строку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Як було зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, відповідь за №306/1/304 від 15 січня 2018 ОСОБА_1 отримав через 57 днів після свого звернення 02 грудня 2017 року, тобто 28 січня 2018 року. При цьому, позовну заяву було подано до Оболонського районного суду міста Києва 23 липня 2018 року, що підтверджується відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції суду першої інстанції. Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що звернення ОСОБА_1 відбулося в межах встановленого приписами КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Щодо висновків Окружного адміністративного суду про ненаправлення Міністерством оборони звернення позивача за належністю колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбчається зі змісту відповіді на звернення позивача (лист від 15 січня 2018 року № 306/1/504) питання, які стосуються складеного акту № 1 про нещасний випадок та інших документів щодо травмування ОСОБА_1 , відносяться до компетенції Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України. Проте, як було вірно підкреслено судом першої інстанції, у листі від 15 січня 2018 року № 306/1/504 ТВО Начальника Військової служби правопорядку у Збройних силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України наведена інформація згідно відомостей наданих Головним квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, у тому числі щодо порушених питань №№ 1,2. Згідно частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Таким чином, у разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень останні мають бути скеровані ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення у строки встановлені Законом № 393/96-ВР. З урахуванням викладеного та того, що у листі від 15 січня 2018 року № 306/1/504 вказано, що питання, які стосуються складеного акту № 1 про нещасний випадок та інших документів щодо травмування ОСОБА_1 , відносяться до компетенції Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, судова колегія вважає, що Міністерство оборони мало вчинити дії щодо направлення звернення позивача від 02 грудня 2017 року до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України для розгляду тих питань, до компетенції яких вони відносяться. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо непересилання звернення ОСОБА_1 від 02 грудня 2017 року за належністю. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов Повний текст постанови складено «27» січня 2019 року.