Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 205/5941/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 січня 2020 року м. Дніпросправа № 205/5941/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2019 р. (суддя Приходченко О.С. м. Дніпро) у справі №205/5941/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Нєчай Костянтина Івановича про скасування постанови, - встановив: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову відповідача у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1250385 від 21 червня 2019 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП (а.с. 5), та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Суд виходив з того, що позивач не надає жодних доказів, які б дали підстави стверджувати, що фактичні обставини, викладені відповідачем в оскаржуваній постанові від 21 червня 2019 року, не мали місця. Тобто, суд вбачає, що позивач, у порушення приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що само по собі є зловживанням правами. Не погодившись с рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи; зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не надав оцінки кожному аргументу позивача. В апеляційній скарзі зазначає, що відсутні будь-які докази вчинення правопорушення, зокрема такі, які б підтверджували, що транспортний засіб з вантажем дійсно перевищував встановлені п. 22.5 ПДР України параметри та потребував супровід автомобілем прикриття. В постанові про адміністративне правопорушення не містяться посилання на фактичні параметри вантажу. Крім того, відповідачем не було дотримано вимог «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та /або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затверджений Постановою КМУ від 27.06.2007 року №

879. Зазначає, що в силу приписів презумпції невинуватості, діючого в адміністративному процесі, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Просить скасувати рушення суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі. В судове засідання сторони не з`явились. Повідомлені судом про дату час і місце судового розгляду справи в порядку, встановленому ст.268 КАС України. Справа розглядається без участі сторін відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2019 року інспектором роти № 4 батальйону № 1 УПП у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Нєчай К.І. відносно позивача було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1250385 від 21 червня 2019 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП (а.с. 5). У постанові зазначено, що позивач 21 червня 2019 року о 04 годині 23 хвилин у с. Миколаївка по вул. Магістральній, буд. 2, перевозив транспортним засобом негабаритний вантаж без автомобіля супроводу та не за маршрутом, чим порушив вимогу п. 22.5 ПДП (а.с. 5). Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з наступного: - вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в оскаржуваній позивачем постанові; - всупереч зазначеним вимогам КАС України позивачем не було надано суду жодних доказів, які б доводили, що ним перевозився негабаритний вантаж, як він це зазначає у позовній заяві. Також відсутні докази, які б спростували обставини, встановлені в оскаржуваній постанові: не надано доказів щодо наявності машини супроводу та перевезення вантажу за встановленими маршрутом; - відповідач є посадовою особою, який виконує повноваження, делеговані йому державою, при здійсненні своїх службових повноважень не має упередженості і наміру притягувати до адміністративної відповідальності осіб, які не скоюють відповідні адміністративні правопорушення, сумніви щодо його компетентності у суду відсутні. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами-тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 22.5 ПДР України закріплено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. При цьому, пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879). Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку № 879). Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку № 879). У пунктах 12 та 13 Порядку № 879 зазначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15-25 зазначеного Порядку. Зокрема, в п. 18 цього Порядку вказано, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця. Відповідно до п. 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 КУпАП. Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що здійснення габаритно-вагового контролю проводиться виключно в пунктах габаритно-вагового контролю за допомогою спеціального обладнання, на яке видається відповідне свідоцтво; за результатами такого контролю видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця. При цьому, виявлення порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, такий транспортний засіб тимчасово затримується. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у службової особи скаржника існувало переконання про порушення позивачем Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Абзацом 4 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. За таких обставин, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких є фото чи відеозапис. Оскаржена позивачем постанова не містить відомостей щодо додавання до неї доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП. Нормою ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Саме презумпція вини суб`єкта владних повноважень є ознакою, яка відрізняє адміністративне судочинство від інших процесуальних законів. Отже, в цьому випадку обов`язок доведення правомірності винесеного службовою особою скаржника рішення покладається саме на нього як суб`єкта владних повноважень. Також, згідно з ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. З огляду на це, постанова про адміністративне правопорушення, складена інспектором, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України як належний і допустимий доказ, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази на обґрунтування оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні. Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Пунктом 2 ч. 1 ст. 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12.06.2019 року серії ЕАВ №1250385 та закрити справу про адміністративне правопорушення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2019 року у справі № 205/5941/19 скасувати. Позов задовольнити. Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1250385 від 21.06.2019 року, винесену інспектором роти 4 батальйону 1Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Нечаєм Костянтином Івановичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень. Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 132-1 КУпАП - закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов