Постанова 4809 № 390/1136/18

ПОСТАНОВА Іменем України 15 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 390/1136/18 провадження № 22-ц/4809/69/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І., при секретарі Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у складі судді Терещенка Д.В. від 19 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,- встановив: У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . Проте, у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала. Вважає, що вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини вона постійно проживала у вказаному домоволодінні разом зі своєю матір`ю. Посилаючись на ці обставини, позивач просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її мати ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності 1/3 частку спадкового майна, а саме домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у віці 76 років в с.Високі Байраки Кіровоградського району Кіровоградської області /а.с.6, 7, 9/. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . Відповідно до листа Кіровоградської районної державної нотаріальної контори № 126/02-14 від 03.06.2016 року, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі заяви про прийняття спадщини № 833 від 18 грудня 2002 року, що надійшла у встановлений шестимісячний строк від сина спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , була заведена спадкова справа №

742. Інші заяви до нотаріальної контори не надходили, а також свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалися /а.с.118/. Згідно свідоцтва про прийняття спадщини за законом від 05.07.2016 року спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 , а саме спірного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який належав ОСОБА_4 , є його дочка ОСОБА_3 /а.с.110/. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР 1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. З огляду на зазначене, в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. За змістом статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Отже, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року, в редакції чинній на момент відкриття спадщини, передбачалось, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила встановити факт прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4 , оскільки вважає себе такою, що фактично вступила в управління та володіння частиною спадкового майна. Як убачається з довідки виданої виконкомом Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 21 травня 2018 року № 269, ОСОБА_1 станом на день смерті власниці будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та протягом наступного року дійсно проживала у зазначеному будинку без реєстрації /а.с.10/. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з критичною оцінкою даної довідки судом першої інстанції, як такої, що складена на підставі пояснень інших осіб, які не можуть нести відповідальність за достовірність наданої інформації. Крім того, факт проживання позивача у спірному домоволодінні спростовуються наступними матеріалами справи. Так, відповідно до довідки № 317 виданої 28.03.2018 року виконкомом Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 зареєстрована та проживала приблизно з 2000 року на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 , але приблизно з 2013 року території сільської ради не проживає /а.с.37/. Згідно довідки Високобайрацького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» від 20.04.2018 року №40, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно навчалася у вказаному навчальному закладі з 4 по 7 клас на індивідуальній формі навчання та з 19.05.2003 року вибула із навчального закладу, про що є запис у реєстраційній книзі. Протягом усього періоду приживала за адресою АДРЕСА_2 із батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_1 /а.с.38/. Також, відповідно до довідки виданої виконкомом Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області № 390 від 02.03.2015 року, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1999 року проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . На день смерті разом з ним проживав, але не був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає без реєстрації в даному будинку по цей час. Заповіт від імені ОСОБА_5 виконком сільської ради не посвідчував /а.с.78/. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем позовних вимог, оскільки нею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вступ в управління чи володіння спадковим майном. Покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про те, що ОСОБА_1 на час смерті спадкодавиці та протягом наступного року проживала у спірному домоволодінні в с. Черняхівка, не заслуговують на увагу суду, оскільки достеменно встановлено те, що ОСОБА_4 померла в с. Високі Байраки. Посилання позивача на те, що в день поховання ОСОБА_4 та після поховання в будинку померлої, не свідчать про вступ позивача в управління або володіння спадковим майном матері. Відповідно до статті 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до переоцінки доказів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24.01.2020 року. Судді: О.А. Письменний О.Л. Дуковський О.І. Чельник