Ухвала КЦС ВС № 751/6788/18

Ухвала 23 січня 2020 року м. Київ справа № 751/6788/18 провадження № 61-1157ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції Чернігівської області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на його користь моральну шкоду в розмірі 300 000 грн та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 43 000 грн. Позов мотивовано тим, що 08 жовтня 2015 року йому було повідомлено слідчим слідчого відділу Чернігівського міського відділу міліції Управління МВС у Чернігівській області про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, а саме: у нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2018 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 122 КК України та виправдано. Вказував, що незаконними діями держава Україна, в особі органу досудового слідства Чернігівського відділу Національної поліції в Чернігівській області і прокуратури Чернігівської області, завдала йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок переслідування його в якості підозрюваного по кримінальному провадженню, викликах для участі у процесуальних діях та судових засіданнях. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 116 777 грн, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 200 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року залишено без змін. У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, Головне управління Національної поліції Чернігівської області просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного випровадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом позову в даній справі є вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000 грн, розмір якої станом на 01 січня 2020 року не перевищують п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 051 000 грн (2102 * 500). Розмір оскаржуваної суми становить 116 777 грн. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (Zubac v. Croatia (Зубак проти Хорватії), від 05 квітня 2018 року). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини третьої статті 389 ЦПК України не вбачається. Крім того, судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції Чернігівської області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Суддя С. П. Штелик