Постанова 4813 № 947/22950/19

Номер провадження: 33/813/150/20 Номер справи місцевого суду: 947/22950/19 Головуючий у першій інстанції Чванкін С. А. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.01.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Ющак А.Ю., представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Базилюка К.В. учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 напостанову Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 340 грн; стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмір 384,20 грн. Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 22.08.2019 року о 20.05 годині, він, керуючи автомобілем «Вольво», д/н НОМЕР_1 , по вул. Осипова у м. Одесі, під час руху заднім ходом не переконався в безпечності маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубісі», д/н НОМЕР_2 , що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України). Не погоджуючись із вказаною постановою, 25.10.2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 16.10.2019 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.122 КУпАП за порушення правил парковки, у тому числі стоянки і зупинки. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що суд дійшов помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки зіткнення транспортних засобів не було, на його автомобілі відсутні будь-які пошкодження, а водій ОСОБА_2 викликав поліцію вже після від`їзду ОСОБА_1 . Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , не викликав та не допитав іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) та працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, не з`ясував причину не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення п.п. 15.4, 15.7 ПДР України, чим допустив неповноту і однобічність розгляду справи. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За змістом статті 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 251 КУпАП встановлено що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №163064 від 01.09.2019 року (а.с.1), - схемою місця ДТП (а.с.4), - письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с.5) та ОСОБА_1 (а.с.8). Зазначені докази були досліджені судом першої інстанції і їм була дана відповідна оцінка суддею, який обґрунтовано визнав їх допустимими, достовірними і достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно з п.10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. З долучених до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 22.08.2019 року о 20.00 годині він дійсно здійснював рух заднім ходом по вул. Осипова у м. Одесі, однак жодного контакту з іншим транспортним засобом не відчув, проте почув, як водій ОСОБА_2 щось кричить йому, після чого зупинився та вийшов з автомобіля з`ясувати, що сталось. Водій ОСОБА_2 стверджував, що ОСОБА_1 пошкодив його автомобіль та показав відповідні пошкодження, однак на автомобілі ОСОБА_1 будь-які пошкодження були відсутні, у зв`язку з чим він вважав, що жодного зіткнення не сталось, та поїхав з місця події. У письмових поясненнях водія ОСОБА_2 , долучених до матеріалів справи, зазначено, що 22.08.2019 року він був припаркований на вул.Осипова у м. Одесі, де водій автомобіля «Вольво», д/н НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом, здійснив зіткнення з його автомобілем, спричинивши йому механічні пошкодження, після чого залишив місце ДТП. Зазначені обставини ОСОБА_2 підтвердив і в суді апеляційної інстанції, при цьому зазначивши, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , рухаючись назад, дійсно скоїв зіткнення з автомобілем під його керуванням, контакт відбувся правою частиною заднього бампера автомобіля ОСОБА_1 з лівою задньою частиною автомобіля ОСОБА_2 , який стояв, не рухаючись. При цьому ОСОБА_2 суду пояснив, що водій ОСОБА_1 запропонував йому 200 доларів США за виниклу ДТП, однак ОСОБА_2 відмовився, оскільки його автомобіль був застрахований і він з`ясовував обставини відшкодування шкоди зі страховою компанією. В цей час водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП і уїхав, у зв`язку з чим ОСОБА_2 викликав на місце події працівників патрульної поліції. Таким чином, з вищевикладених пояснень учасників ДТП вбачається, що водій ОСОБА_1 , рухаючись заднім ходом, не врахував дорожню обстановку, не впевнився у безпечності маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого і сталось зіткнення транспортних засобів. При цьому пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності на його транспортному засобі будь-яких пошкоджень, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки, як вірно зазначено у оскарженій постанові, ОСОБА_1 залишив місце події, у зв`язку з чим працівники поліції були позбавлені можливості зафіксувати факт наявності чи відсутності механічних пошкоджень його автомобіля. Крім того, поясненнями обох водіїв підтверджується наявність події, обставини якої можуть свідчити про зіткнення транспортних засобів, однак ОСОБА_1 залишив місце події, не дочекався працівників патрульної поліції, не здійснив заходи, направлені на фіксацію пошкоджень автомобілів, а пояснення надав лише після виклику його до УПП в м. Одесі. Зазначені обставини свідчать про свідоме перешкоджання ОСОБА_1 повному, всебічному та об`єктивному встановленню обставин ДТП, тому його посилання на неповноту судового розгляду справи, апеляційний суд визнає безпідставними. Що стосується показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були допитані в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Базилюка К.В., то вони не можуть слугувати доказом вини ОСОБА_1 у скоєні ДТП, оскільки вказані свідки працюють в одному приміщенні з правопорушником ОСОБА_1 , більше того, свідок ОСОБА_3 у момент скоєння ДТП перебувала в одному автомобілі з правопорушником ОСОБА_1 , а тому їх показання можуть бути необ`єктивними і крім того, жоден із них не бачив моменту скоєння ДТП. Разом з тим, свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що дійсно інший водій ОСОБА_2 зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , в якому також перебувала вона, і став пред`являти претензії з приводу пошкодження внаслідок ДТП його автомобіля. Коли вона вийшла із автомобіля, то бачила подряпини на обох автомобілях, однак вона не знає їх походження. Розмови між во діями вона також не чула. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки його вина підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ст.124 КУпАП. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду. Крім того, до матеріалів справи долучені квитанції про сплату ОСОБА_1 суми штрафу, накладеного на нього оскарженою постановою суду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично погодився із застосованим до нього стягненням та визнав свою провину. Також апеляційний суд вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.122 КУпАП, оскільки апеляційним судом справа розглядається в межах апеляційної скарги на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 та згідно з наданими на огляд суду матеріалами. В даному випадку судом переглядається справа про притягнення до адміністративної відповідальності саме ОСОБА_5 , у зв`язку з чим питання про адміністративну відповідальність іншої особи в рамках цієї справи розглядатись не може. Крім того, відповідно до ст.222 КУпАП, розгляд справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за порушення правил зупинки або стоянки, належить до компетенції органів Національної поліції України, а не до компетенції суду, що також свідчить про безпідставність вимог ОСОБА_1 . Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда