Постанова 4807 № 323/144/17

Дата документу 21.01.2020 Справа № 323/144/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №323/144/17 Головуючий у 1 інстанції: Фісун Н.В. Провадження № 22-ц/807/530/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «21» січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: В січні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду уточнило, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5016 від 27 березня 2008 року в розмірі 320 463,40 грн. Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2019 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на розгляд та вирішення експерта поставлено наступні питання: - Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі - кредитному договорі № 5016 від 27 березня 2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» в графі підпис позичальника договору та в нижній частині кожного листа тією особою, від імені якої він зазначений, або ж іншою особою? Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило про недоцільність призначення експертизи, неповідомлення про судове засідання та вчинення процесуальних дій, просило скасувати ухвалу суду та поновити провадження у справі. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що банком не оскаржувалось ухвала суду першої інстанції від 12 вересня 2019 року про призначення експертизи, оскаржуваною ухвалою суду визначено лише іншу експертну установу. Учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с.242, 243). З огляду на вищевикладене та відповідно до ст.ст. 371, 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Матеріалами справи підтверджується, що в січні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду уточнило, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5016 від 27 березня 2008 року в розмірі 320 463,40 грн. Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2019 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. На розгляд та вирішення експерта поставлено наступні питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі - кредитному договорі № 5016 від 27 березня 2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» в графі підпис позичальника договору та в нижній частині кожного листа тією особою, від імені якої він зазначений, або ж іншою особою? Проведення експертизи доручено ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро». Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Листом ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» м. Запоріжжя від 08 жовтня 2019 року №0810/01 Оріхівський районний суд Запорізької області повідомлено про неможливість виконання ухвали суду від 12 вересня 2019 року у зв`язку з відсутністю відповідного судового експерта-фахівця з проведення почеркознавчих досліджень. 16 жовтня 2019 року до суду першої інстанції надійшло клопотання ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просив доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2019 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на розгляд та вирішення експерта поставлено наступні питання: - Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі - кредитному договорі № 5016 від 27 березня 2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» в графі підпис позичальника договору та в нижній частині кожного листа тією особою, від імені якої він зазначений, або ж іншою особою? Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується, зокрема, за допомогою доказування - одного із основоположних елементів правосуддя. Серед джерел доказів, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є висновок експерта. Частиною першою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, вимоги до якої викладено у ст.104 ЦПК України, а саме: в ухвалі суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Отже, положення ч. 3 ст. 103 ЦПК України, якими керувався суд першої інстанції, дозволяють на розсуд суду обирати будь-яку експертну установу. За приписами до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України). Зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що фактично судом першої інстанції було вирішено питання про заміну експертної установи, якій доручено проведення судової почеркознавчої експертизи, що є його правом у відповідності до ст. 103 ЦПК України. Підстави проведення експертизи, перелік питань, з яких експерт має надати суду висновок, особу, на яку покладено оплату за проведення експертизи, були визначені ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2019 року. Апеляційна скарга не містить посилання на те, яким чином визначення судом першої інстанції іншої експертної установи у відповідності до ч. 3 ст. 103 ЦПК України порушило права Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з огляду на те, що позивачем ухвала суду першої інстанції від 12 вересня 2019 року не оскаржувалась. Доводи апеляційної скарги про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами не доведені належними доказами, що є обов`язком позивача відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, а тому не можуть бути прийняті до уваги як такі, що викладені у формі припущень. Посилання АТ «Державний ощадний банк України» на неповідомлення про призначення клопотання ОСОБА_1 до розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції оскаржувана ухвала суду постановлена без проведення судового засідання. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення. Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 23 січня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова