Ухвала КАС ВС № 580/1222/19

УХВАЛА 23 січня 2020 року Київ справа №580/1222/19 адміністративне провадження №К/9901/28487/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. у справі № 580/1222/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про: а) визнання протиправною бездіяльності щодо здійснення з 05 березня 2019 року щомісячної виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 100 % обчисленої суми після здійснення її перерахунку в розмірі 8 091грн відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ; б) визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року частини суми перерахованої пенсії з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області до моменту відновлення прав ОСОБА_1 на пенсію у повному її розмірі та здійснити належну виплату (доплату) у належній сумі; в) зобов`язання припинити порушення права ОСОБА_1 на отримання перерахованої пенсії у повній її обчисленій сумі - 8 091 (вісім тисяч дев`яносто одна) грн; г) зобов`язання забезпечити здійснення щомісячної виплати пенсії ОСОБА_1 з моменту ухвалення судового рішення у розмірі 100 % обчисленої суми, що становить 8 091 (вісім тисяч дев`яносто одна) грн відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ; д) зобов`язання здійснити розрахунок та виплату з 05 березня 2019 року частини суми пенсії до моменту відновлення прав ОСОБА_1 на пенсію у повному її розмірі та забезпечити здійснення належної виплати (доплату) в належній сумі. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: А) Скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення з 05 березня 2019 року щомісячної виплати та розрахунку пенсії з 05 березня 2019 року, зобов`язання здійснити розрахунок та виплату з 05 березня 2019 року частини суми пенсії по момент відновлення прав ОСОБА_1 на пенсію у повному її розмірі та забезпечити здійснення належної виплати (доплату) у належній сумі. Б) Стосовно цих вимог позов задоволено частково. В) Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року. Г) Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року, з урахуванням виплачених сум. Д) У решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 залишено без змін. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оскаржило його в касаційному порядку. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя: Єзеров А.А., судді: Кравчук В.М., Стародуб О.П. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі. 20.01.2020 позивач - ОСОБА_1 за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» подав заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. у справі № 580/1222/19. На обґрунтування поданої заяви скаржник покликається на те, що ухвала про відкриття провадження від 27.12.2019 у справі № 580/1222/19, на його думку, є очевидно необґрунтованою, оскільки, як зазначає, заявник, немає підстав для відкриття провадження, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Також скаржник вказує, що сутність ухвали Верховного Суду від 28.12.2019 про повернення його касаційної скарги у справі № 580/1222/19 полягає в небажанні суддів вступати в конфлікт із владою в особі Уряду (Кабінет Міністрів України) і в небажанні виконати свій посадовий (службовий) обов`язок здійснити правосуддя. Дослідивши аргументи, викладені у заяві про відвід суддів, колегія суддів дійшла висновку про те, що немає підстав для задоволення цієї заяви з огляду на таке. Частинами першою-третьою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Згідно з положеннями частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме - неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи. Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача. Як на підставу про відвід суддів позивач покликається на юридичні приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді. У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. (іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення. Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу. Водночас колегія суддів підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. у справі № 580/1222/19, Верховний Cуд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України). Тому наведені заявником аргументи стосовно постановлення колегією суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. ухвали про відкриття касаційного провадження у вказаній справі свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням колегії суддів, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Також у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їхню упередженість чи небезсторонність у цій справі. Тому аргументи, якими позивач мотивує заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини. Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М. та Стародуба О.П. або їхню необ`єктивність під час розгляду справи № 580/1222/19 позивач у своїй заяві не вказав, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив. За таких обставин заяву позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. у справі № 580/1222/19 треба визнати необґрунтованою. Що стосується аргументів заявника про упередженість та необ`єктивність судді-доповідача Єзерова А.А. під час постановлення ухвали Верховного Суду від 28.12.2019 (провадження № К/9901/35921/19) про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 , то слід зазначити, що колегія суддів не може розглядати в межах цієї справи питання про наявність підстав для відводу судді з огляду на результати розв`язання питань процесуального характеру за касаційною скаргою, що була подана в межах іншого касаційного провадження, оскільки процесуальні рішення в межах касаційного провадження № К/9901/35921/19 ухвалювалися іншим складом суду. За правилами частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. У той же час відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід, проте в цій ситуації колегія суддів не вбачає підстав для використання такого повноваження суду касаційної інстанції. Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 236 КАС України, у х в а л и в:

1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. у справі № 580/1222/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

2. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. у справі № 580/1222/19 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розв`язання питання про відвід. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Головуючий суддя А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб