Постанова 4855 № 640/7970/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7970/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про: - визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії від 12.09.2017 у відповідності до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що він має право на призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах, оскільки право на пенсію за вислугою років не ставиться у залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з Наказу № УКБ/11-ос-17 від 19.06.2017, підполковника внутрішньої служби Марченка Ю.Л., головного спеціаліста Харківського територіального відділу технічного нагляду за капітальним будівництвом об`єктів Державної пенітенціарної служби України, звільнено 20.06.2017 зі служби в Державній кримінально-виконавчій служби України у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяці, у пільговому обчисленні становить 24 роки 08 місяців 20 днів. 12.09.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва з проханням призначити йому пенсію за вислугою років згідно ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Листом від 18.09.2017 №22110/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що оскільки останній на день звільнення 20.06.2017 мав 19 календарних років вислуги, тому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», визначена Законом календарна вислуга років для призначення пенсії відсутня. Вважаючи вказані дії протиправними, а своє право порушеним, позивач звернувся із позовом до Іллічівського районного суду міста Маріуполя. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 13.04.2018 по справі №264/5007/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років. На виконання вищевказаного рішення, рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, у зв`язку з тим, що у календарному обчисленні вислуга років позивача складає 19 років 02 місяці та не є достатньою урозумінні вимог ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» для призначення пенсії за вислугою років. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» базовою умовою для призначення пенсії є наявність саме календарної, а не пільгової вислуги років, а тому, оскільки приписами даного Закону передбачено вичерпний перелік видів служби і періодів часу, що враховується до вислуги років, підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» відсутні. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Приписами частин 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України. Згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. При цьому, за правилами ч. 2 ст. 12 вказаного Закону до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Зміст наведених норм дає підстави вважати, що приписи ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначають загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах - наявність певної вислуги календарних років, яка повинна обраховуватися з урахуванням спеціального законодавства, зокрема, Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», а також з урахуванням можливості додаткового зарахування окремих періодів навчання згідно правил ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що поряд з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом врегульовано й приписами ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно пп. «г» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей до вислуги років для призначення пенсій» особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Аналіз наведених правових норм з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №

393. Крім того, слід звернути увагу на те, що можливість включення такого періоду роботи до пільгового обчислення періоду служби прямо закріплена й у ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», якою передбачено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення. Подібний висновок щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років прокурорам і слідчим викладений Верховним Судом України у постанові від 27.05.2008 у справі № 21-2438во17. Застосування ж судом першої інстанції до спірних правовідносин правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17 та від 19.08.2018 у справі №725/1959/17 є, на переконання колегії суддів, помилковим, оскільки у даних справах судом касаційної інстанції не був сформульований правовий висновок зі спірних питань з урахуванням системного аналізу положень ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. ст. 12, 17 і 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №

393. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002) У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Колегія суддів також звертає увагу на те, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсії згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Як вбачається з розрахунку вислуги років позивача, вислуга років останнього станом на день звільнення 20.06.2017 у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяці, у пільговому обчисленні становить 24 роки 08 місяців 20 днів, а відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах за правилами п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає загальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі у Державній кримінально-виконавчій службі України, процедуру призначення такої пенсії, однак, не містить особливостей щодо пільгового обрахунку вислуги років для призначення пенсії таким особам, які містяться у спеціальному законі - Законі України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», зокрема, частині 4 статті 23, яка підлягає врахуванню та застосуванню до спірних правовідносин. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права. Положеннями п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Відтак, за вказаного нормативного регулювання та оскільки відповідачем не ставиться під сумнів дата, з якої позивач просить призначити йому пенсію, враховуючи, що позивач був звільнений зі служби 20.06.2017, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для призначення пенсії з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 зі служби, а саме з 21.06.2017. Судом апеляційної інстанції враховується позиція Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на те, що позивачем належно підтверджено правомірність своїх вимог та доведено їх обгрунтованість, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позовна заява - задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 768,40 грн., сплаченого згідно квитанції від 01.05.2019 № 23540. Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 скасувати, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.02.2019 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 21.06.2017. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко Суддя Г.В. Земляна Суддя Я.М. Собків