Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3038/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3038/19 Категорія: 112010000 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В. Час і місце ухвалення: 18:04 год.,м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Черкасовій Є.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просить: визнати неправомірними дії Центрального управління пенсійного фонду України в м. Одесі щодо врахування йому при перерахунку пенсії з 01.10.2017 року величини оцінки одного року страхового стажу 1%; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017 року, обрахувавши її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %; визнати неправомірними дії Центрального управління пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не проведення позивачу додаткового виключення заробітку за період з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017 року із застосуванням додаткового виключення періодів з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року відповідно до положень ст. ст. 40, 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. В обґрунтування позову зазначає, що з 01.04.2015 року позивачу було призначено пенсію за віком з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%. З 01.10.2017 пенсія позивача була перерахована на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії від 03.10.2017 року №2148-VІІІ із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. З огляду на зазначене ОСОБА_1 вважає, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, а дії відповідача щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу 1% призводять до звуження змісту та обсягу прав позивача на пенсійне забезпечення та порушують статтю 22 Конституції України. Також позивач зазначає про протиправність відмови Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у додатковому виключені при розрахунку пенсії періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, оскільки зазначені дій призвели до зменшення розміру його пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення у зв`язку з тим, що воно прийнято без з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що при поверненні коефіцієнту страхового стажу 1,35% розмір пенсії збільшиться, а ЗУ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» , якими внесено зміни в частині перерахунку пенсії з 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, не визначено його зворотну дію в часі, у зв`язку з чим відповідачем протиправно зменшено оцінку одного року страхового стажу з 1, 35% на 1%, що є порушенням ст. 22 Конституції України. Також зазначив, що додаткове виключення періоду з 01.07.200 року по 01.01.2005 року дасть можливість у подальшому отримувати більшу пенсію. Також апелянт зазначив, що відповідачем при перерахунку пенсії невірно застосовано індивідуальний коефіцієнт стажу, а саме застосування коефіцієнту 1,75 замість 1,82. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2015 року перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 01.10.2017 позивачу було проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року з розрахунку величини оцінки одного року страхового стажу - 1%. 16.11.2018 року та 28.11.2018 року позивач звертався до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявами, відповідно до яких, посилаючись на ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, просив відповідача виключити при розрахунку пенсії додатково період, за який враховується його заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, а також здійснити йому перерахунок пенсії з 01.10.2017 року із застосуванням коефіцієнту страхового стажу в розмірі 1,35% замість 1% . 28.11.2018 року Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі листом №413/09 від 28.11.2018 року відмовило позивачу у задоволенні його заяв та зазначило, що управлінням в автоматичному режимі програмним забезпеченням АСОПД/КОМТЕХ-W та оновленням ІКІС ПФУ:ППВП було здійснено вибір оптимальної заробітної плати для обчислення пенсії та виключено період з 01.01.2005 року по 16.05.2010 року, як це передбачено абзацом 3 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому виключення заробітку за період з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії позивача. Щодо вимог ОСОБА_1 здійснити йому перерахунок пенсії з 01.10.2017 року із застосуванням коефіцієнту страхового стажу в розмірі 1,35% відповідач зазначив, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а отже застосовувати коефіцієнт страхового стажу в розмірі 1,35% не має законодавчих підстав. Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів з адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач при перерахунку пенсії діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки пенсія призначена позивачу відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії", а тому підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При цьому вказав, що у позивача не має законодавчих підстав для виключення із заробітної плати періодів ( з 01.07.200 року по 01.01.2005 року), які в сумі складають більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Статтею 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір коефіцієнту страхового стажу, станом на час призначення позивачу пенсії, обраховувався виходячи з показників суми місяців страхового стажу, а також величини оцінки 1 року страхового стажу (1.35%) за формулою наведеною в статті. Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у частині першій ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п`ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%». Пунктом 4-3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Пунктом 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 набрав законної сили 11.10.2017. Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що з 01.10.2017 пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058 до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, тоді як при призначенні вперше пенсії в період з 01.10.2017 по 31.12.2017, зокрема, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв`язку з чим підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Однак, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. При цьому, при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 % одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. Тобто, доводи апелянта про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% призвело до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, спростовуються вищевикладеним. При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії. Відтак, доводи апелянта про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є безпідставними. Посилання апелянта на пункт 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV являється безпідставним, оскільки зазначена норма встановлює відсоток оцінки одного року страхового стажу для пенсій, які призначались у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року, а апелянту здійснювався перерахунок вже призначеної раніше пенсії. Щодо посилання позивача на зворотну дію в часі пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 вказав, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Колегія суддів зауважує, що перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, що виключає зворотну дію закону в часі. Водночас, колегія суддів зазначає, що вищевказані норми, на підставі яких позивачу було зроблено перерахунок із застосування коефіцієнту 1%, не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування при перерахунку пенсії позивачу, що вірно встановлено судом першої інстанції. Стосовно вимоги позивача про визнання неправомірними дії Центрального управління пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не проведення позивачу додаткового виключення заробітку за період з 01.07.2000 року по 01.01.2005 рік, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-ІV (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. Згідно частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Зазначені вище періоди можуть виключатись понад норму встановлену Законом щодо 60 календарних місяців, але не більше 10% страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що законодавцем чітко встановлено підстави для можливості особи виключити додатково понад 10 відсотків тривалості страхового стажу для обчислення пенсії періоди отримання заробітної плати з 01.07.2000 року до 01.01.2005 року, а саме - у разі перебування особи в зазначений період на строковій військовій службі, навчанні, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже без наявності вищезазначених підстав в зазначений період (з 01.07.2000 року до 01.01.2005 року), він не може бути додатково виключений із розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію призначену при загальному стажі роботи 40 років 6 місяців 2 дні. Згідно розрахунку пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати позивача було виключено найбільш оптимальний період з 01.01.2005 року по 16.05.2010 року, що становить 48 місяців (10% від загального стажу 486 місяців), а саме 29 повних місяців та 34 неповних місяців, а відтак пенсійним органом при призначенні пенсії ОСОБА_1 вже було здійснено виключення найбільш оптимального періоду страхового стажу у розмірі 10 відсотків від тривалості загального страхового стажу. При цьому, колегія суддів зазначає, що підстав для додаткового виключення для перерахунку пенсії позивача періоду з 01.07.2000 року до 01.01.2005 року не має, оскільки у позивача відсутній стаж перебування на строковій військовій службі або на навчанні, здійсненні догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, який би давав йому право додаткового виключення із заробітної плати понад 10 відсотків тривалості страхового стажу. Твердження апелянта, що словосполучення за період 01.07.2000 року до 01.01.2005 року є самостійною правовою підставою для додаткового виключення із заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії такого періоду, ґрунтується на помилковому тлумаченні вимог ст. 40 Закону України №1058-IV. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 не підпадає під категорію осіб, яка визначена в ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у нього не має законодавчих підстав для виключення із заробітної плати періодів, які в сумі складають більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає, що було вірно встановлено судом першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставах та у спосіб встановлений чинним законодавством та правомірно здійснив перерахунок належної позивачу пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та без додаткового виключення заробітку за період з 01.07.2000 року по 01.01.2005 рік, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що позивачем не було оскаржено дії пенсійного органу щодо невірного застосування при перерахунку пенсії індивідуального коефіцієнту стажу, а саме застосування коефіцієнту 1,75 замість 1,82, а отже зазначені обставини не є предметом розгляду даної адміністративної справи та не підлягають оцінці судом. Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010, № 4241/03 (п. 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32), зокрема у п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 24 січня 2020 року Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова