Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9451/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9451/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 в дміністративній справі №160/9451/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и В: У вересні 2019 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , в якій просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо здійснення нарахування на суми компенсаційних виплат компенсацій відповідно до рівня зростання індексу споживчих цін у зв`язку з порушенням термінів їх виплати; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області виконати нарахування та виплату компенсацій відповідно до рівня зростання індексу споживчих цін: за період затримки виплати суми компенсації (серпень 2017р - червень 2019р); за період затримки виплати компенсації на суму компенсації (серпень 2017р - червень 2019р) з травня 2019р до дати фактичної виплати; Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду обгрунтовано тим, що позивач просив нарахувати компенсацію на вже виплачену суму компенсації, що, не підпадає під визначення доходів, які не мають разового характеру, передбачених Законом № 2050-III. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 20.03.2002 та отримує пенсію за віком на загальних умовах, яка з 01.01.2004 була перерахована відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. В 2017 році ОСОБА_1 було виявлено помилки в розрахунках розміру її пенсії, у зв`язку з чим вона звернулась до пенсійного органу. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погодилось з виявленими недоліками та здійснило ОСОБА_1 відповідний перерахунок та виплату сум недоотриманої своєчасно пенсії та індексації за період з 01.03.2009 по 31.07.2017. Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 у справі № 0440/6157/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконати нарахування компенсації на недоотримані своєчасно суми пенсійних виплат ОСОБА_1 та їх індексацію і провести їх виплату. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 у справі № 0440/6157/18, яке набрало законної сили 11.04.2019, відповідачем у червні 2019 року проведено нарахування і виплату компенсації на недоотримані своєчасно суми пенсійних виплат та їх індексацію. 18.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити їй нарахування та виплату компенсації з урахуванням індексу споживчих цін, у зв`язку з несвоєчасною виплатою компенсації на недоотримані своєчасно суми пенсійних виплат та їх індексацію. Листом № 4740/С-09 від 27.06.2019 року відповідач повідомив, що в травні 2019 році ОСОБА_1 було нараховано компенсацію на недоотримані своєчасно суми пенсійних виплат та їх індексацію. Суму боргу в розмірі 46 135,72 грн. виплачено у червні 2019 року. Також, у період з липня 2019 року по вересень 2019 року ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з аналогічними заявам, на які відповідачем повідомлялось про здійснення нарахування та виплати компенсації на недоотримані своєчасно суми пенсійних виплат та їх індексацію. За приписами ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону № 2050-III). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III). Відповідно до п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме: заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата) не повинні носити разового характеру . 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Як встановлено судом та підтвержено матеріалами справи, позивач просив нарахувати компенсацію на вже виплачену суму компенсації, що не підпадає під визначення доходів, які не мають разового характеру, передбачених Законом № 2050-III. Крім того, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова