Постанова 4851 № 440/2645/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 р.Справа № 440/2645/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Старосуда М.І., Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. , при секретарі судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 11.11.19 року по справі № 440/2645/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 23.04.2019 №ПЛ3842/165/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 позовні вимоги задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права та зазначає, що за результатами інспекційного відвідування виявленні порушення позивачем, зокрема частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. За твердженням відповідача, під час інспекційного відвідування встановлено, що громадянка ОСОБА_2 допущена ФОП ОСОБА_1 до роботи продавця з 17.03.2019 по 25.03.2019 без належного оформлення трудових відносин, укладеного трудового договору у письмовій формі, видання наказу про прийняття працівника на роботу та повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. У період з 22.03.2019 по 25.03.2019 інспекторами праці Тіхоновою Л.Д ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 18.03.2019 №67П та направлення на проведення заходу державного контролю від 22.03.2019 № 596 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , що використовує найману працю, за результатами якої складено акт перевірки № ПЛ3842/165/АВ від 25.03.2019, у якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 частини третьої статті 24 КЗпП України. В акті перевірки зазначено, що станом на 22.03.2019 о 10:30 за прилавком продовольчого магазину перебувала ОСОБА_2 , яка здійснювала обслуговування покупців: продавала їх продукти харчування, отже виконувала обов`язки продавця. В наданому письмовому поясненні від 22.03.2019 гр. ОСОБА_2 повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 17.03.2019 на посаді продавця, група товарів, продаж яких вона здійснює - продукти харчування; працює 5 днів на тиждень, вихідні днів 2, режим роботи з 8:00 до 14:00, перерва на обід відсутня. Факт укладання трудового договору між працівницею ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 в ході інспекційного відвідування 22.03.2019 не підтверджено. На час здійснення виходу, 22.03.2019 об 10:30 за даними Гадяцького управління Гадяцької ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області у ФОП ОСОБА_1 відсутні відомості щодо належного оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_2 . В ході інспекційного відвідування 25.03.2019 ФОП ОСОБА_1 було надано копії: наказу від 25.03.2019 №1/19 про прийняття на роботу ОСОБА_2 з 25.03.2019 на посаду продавця; письмового договору від 16.03.2019, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_2 з терміном дії з 17.03.2019 по 31.03.2019; повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 . Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_2 перебувала з 17.03.2019 до 25.03.2019 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення, що свідчить про порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення працівника без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням керівника та повідомленням ДФС про прийняття працівника на роботу. 23.04.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ3842/165/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 125190,00 грн. Позивач не погодився із указаною постановою відповідача та звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі судового рішення, а тому накладення штрафу за те саме правопорушення також оскаржуваною постановою є притягненням позивача до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Таким чином, підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, є факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні Кодексу законів про працю України. Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Колегія суддів звертає увагу, що штраф, передбачений частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф, передбачений частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому, стаття 265 Кодексу законів про працю України і стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII. Вказаний закон передбачав введення статтею 265 Кодексу законів про працю України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства. Натомість стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог закону іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю. Тобто головною відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення, завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 Кодексу законів про працю України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Разом з тим, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору). Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 22 квітня 2019 року в справі № 806/2143/18. Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем у ході перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 положень частини третьої статті 24 КЗпП України і 23.04.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ3842/165/АВ/П/ПТ/ТД-ФС. Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.05.2019 у справі №526/737/19, яка набрала законної сили 04.06.2019, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 03.06.2019 позивачем було сплачено штраф в розмірі 8500,00 грн., що визначений постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.05.2019 у справі №526/737/19. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з указаною постановою вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 25.03.2019, актом інспекційного відвідування юридичної (фізичної) особи, яка використовує найману працю №ПЛ3842/165/АВ від 25.03.2019. Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КпАП України - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Полтавській області від 23.04.2019 № ПЛ3842/165/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є притягненням позивача до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України. Вищенаведене свідчить про протиправність оскарженої постанови та наявність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року (справа №522/12566/18), на яку посилається апелянт, досліджувалось питання предметної підсудності справ про притягнення до відповідальності відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України і не вирішувалось питання правомірності притягнення фізичної особи-підприємця до відповідальності за те саме правопорушення на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України і статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року по справі № 440/2645/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М.І. Старосуд Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 24.01.2020 року