Постанова 4851 № 440/3087/19

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2020 р. Справа № 440/3087/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 по справі № 440/3087/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській обл.), в якому просив суд визнати дії ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо обмеження розміру пенсії позивача незаконними та зобов`язання відповідача виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 задоволено адміністративний позов. Визнано дії ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.03.2017 - протиправними. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, з 01.03.2017, без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат. Не погодившись з даним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.08.2018 у справі № 161/281/17, від 15.08.2018 у справі № 161/9572/17, а також у постановах від 22.05.2018 у справі № 205/8204/16-а та від 31.01.2019 у справі № 285/933/16-а, зазначив, що пенсія позивача до набрання чинності Законом № 1668 (тобто станом на 01.01.2016) не перевищувала максимальний розмір пенсії та перевищила максимальнийрозмір пенсії лише після її перерахунку, а саме з 01.03.2017, тому норма п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" на позивача не поширюється. Крім того, при здійсненні нарахування та виплати пенсії позивачу застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і ця норма або будь-яка інша норма цього закону не передбачає, що таке обмеження не застосовується до пенсіонерів, пенсії яким призначені до набрання чинності цим законом. Не містять такого виключення і норми Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2019 залишено без руху апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження по справі. 17 грудня 2019 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив про протиправність обмеження відповідачем максимального розміру пенсії та просив задовольнити позовні вимоги. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, закінчено підготовку до розгляду, призначено справу в порядку письмового провадження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. Позивач перебуває з 12.01.1991 на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській обл. та отримує пенсію за вислугу років, призначену довічно згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення". 01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку йому пенсії без обмеження її граничним розміром, а саме: без обмеження її десятьма мінімальними прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб. Листом від 15.07.2019 № 19/Д-02.10-39 відповідач повідомив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII внесено зміни до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо виплат пенсії, а саме: вказано, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740 грн. З огляду на викладене, виплата пенсії обмежувалась максимальним розміром 10740 грн з 01.03.2017, 13730 грн - з 01.03.2018, 14350 грн - з 01.07.2018, 14970 грн - з 01.12.2018, 15640 грн - з 01.07.2019. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу призначена з 12.01.1991, а тому обмеження пенсії максимальним розміром, встановлене статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 та частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на позивача не розповсюджується. Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне. Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про пенсійне забезпечення". Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до змісту ч. 2 ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу. Основним спірним питанням у даній справі, з огляду на підстави звернення з позовними вимогами до суду та доводи апеляційної скарги, є правомірність обмеження розміру виплаченої позивачу пенсії з 01 березня 2017 року десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень. Вказаним законом внесено зміни до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 3 с. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Положеннями ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Таким чином, вищезазначеними нормами законодавцем запроваджено обмеження щодо розміру призначених та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що звуження змісту вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру, не відбулося. Колегія суддів зазначає, що, здійснюючи обмеження пенсії максимальним розміром пенсії тим пенсіонерам, яким пенсія призначена після 01.01.2016, та навпаки не обмежуючи розмір пенсії тим особам, у яких до 01.01.2016 розмір пенсії був меншим від максимального, але після 01.01.2016 внаслідок проведеного перерахунку виявився більшим за максимальний, виникає диспропорція в розмірах пенсії, що є дискримінаційною ознакою. Висновки суду першої інстанції про те, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановлене ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на позивача не розповсюджується на підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668, колегія суддів вважає помилковими та зазначає наступне. Згідно з абз. 1 п. 2 розд. ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668 передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Колегія суддів зазначає, що вказана норма Закону №3668 стосується виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. З огляду на зазначене, вказана норма жодним чином не встановлює скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, застосувавши до спірних відносин лише положення абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668, який в системному зв`язку з наведеними нормами цього закону має інший зміст. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 205/8204/16-а та від 31.01.2019 у справі № 285/933/16-а. Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, є помилковим, оскільки у справі, що розглядалася судом касаційної інстанції, надавалася правова оцінка правомірності дій органу Пенсійного фонду в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до норм Закону Україну "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням того, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зважаючи на те, що пенсія позивача до набрання чинності Законом № 1668 (тобто станом на 01.01.2016) не перевищувала максимальний розмір пенсії та перевищила максимальнийрозмір пенсії лише після її перерахунку, а саме з 01.03.2017, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача про звуження змісту конституційних прав останнього. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що пенсійний орган, здійснюючи в березні 2017 року та в подальшому перерахунок пенсії позивачу та її виплату з урахуванням встановлених наведеними законодавчими положеннями обмежень, діяв правомірно. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. З огляду на вищезазначене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року по справі № 440/3087/19 скасувати. Ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач (підпис)Л.В. Любчич Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк