Постанова 4855 № 640/15422/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №640/15422/19 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з 01.01.2019; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.01.2019, - здійснити виплату позивачу суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2019 однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувати її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати»; - виконати рішення суду протягом тридцяти днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.01.2019 p.; - зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.01.2019 p., із врахуванням проведених виплат; - в решті позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у м. Києві з посиланням на відповідні норми вказує, що його дії щодо обмеження пенсії позивача є правомірними. 06.10.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач спростовує правову позицію відповідача та вважає, що апеляційна скарга відповідача є безпідставною. 01.11.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові письмові пояснення, в який позивач просить врахувати при прийнятті рішення правову позицію Верховного Суду, яка викладену у постановах від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 10.09.2021 у справі 3300/633/19, від 24.09.2021 у справі №370/2610/17. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.01.2019 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як особі, яка звільнена з військової служби. ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в м. Києві (пенсійна справа №2602040695). Відповідач з 01.01.2019 призначив позивачу пенсію за вислугу років розмір якої визначений із грошового забезпечення 35 959,63 грн. Відповідно до протоколу за пенсійною справою підсумок пенсії з 01.01.2019 складає 25 585,99 грн. Однак, відповідач обмежив ОСОБА_1 пенсію в розмірі 14 970,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення ст. 2 Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» при призначенні/перерахунку пенсії позивача. Відмовляючі в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позовні вимоги в частині здійснення виплати ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2019 однією сумою, задоволенню не підлягають, як необґрунтовані, оскільки на час звернення позивача до суду із даним позовом між сторонами відсутній будь-який юридичний спір в цій частині. Позовні вимоги в частині нарахуванням і виплати компенсації втрати частини доходу відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», задоволенню не підлягають, як передчасні. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови та порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ). Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (у редакції на час призначення пенсії позивача) (далі - Закон №2262-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI). Відповідно до ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. За приписами абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI, слід вказати, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Колегія суддів вважає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом у справі №580/234/19, зокрема Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків: «Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети. Крім того, норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI). Норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована або призначена відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №3668-VІ викладений Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №280/5154/19. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Підстави для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, відсутні. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером, який отримує пенсію у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 2019 року. При призначенні пенсії позивача, її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом призначення пенсії позивача в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону №3668-VI та ч. 3 ст. 85 Закону №1788-XII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Крім того, редакція ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII в редакції від 31.08.2018 неконституційною не визнавалась та діяла на час призначення пенсії позивача - 01.01.2019. Відтак колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції та вважає, що за наведених доводів та обґрунтувань, в задоволенні позовних вимог щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.01.2019 належить відмовити повністю. Колегія суддів вважає необхідне зазначити щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, яка викладену у постановах від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 10.09.2021 у справі 3300/633/19, від 24.09.2021 у справі №370/2610/17 не можуть бути взяті до уваги під час розгляду даної справи. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. Крім того, відповідно до п. 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зважаючи на те, що сторонами у справі не оскаржується рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні частини позовних вимог, то колегія суддів не вважає за необхідне переглядати оспорювань рішення у вказаній частині. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що, в свою чергу, стало підставою для помилкового вирішення справи в частині задоволення вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром з 01.01.2019 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.01.2019 із врахуванням проведених виплат, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні відповідних позовних вимог. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.07.2021, колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01 січня 2019 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2019 року, із врахуванням проведених виплат - скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити з задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан