Постанова 4851 № 480/1061/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 р.Справа № 480/1061/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. спеціаліста Марченко О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції із Сумським окружним адміністративним судом у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, повний текст складено 08.08.19 року по справі № 480/1061/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг у м.Суми" Гримайло Валерії Валеріївни , Сумської міської ради третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс" про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 22 березня 2019 року ОСОБА_1 ( далі по тексту позивач ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Гримайло Валерії Валеріївни, в якій просить визнати відмову Державного реєстратора Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Гримайло В. В. від 29.11.2018 № 14.01-12/7343 незаконною та зобов`язати виконати рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2017 у справі № 920/888/17, шляхом скасування запису № 16321050013004190 від 27.01.2016 з відповідною актуалізацією даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.01.2017 року. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити внесення даних до Єдиного Державного реєстру відповідно до рішення господарського суду Сумської області, однак відповідач безпідставно відмовив йому у вчиненні вказаної реєстраційної дії. Вважає, що вказана відмова не ґрунтується на нормах закону, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на дату звернення позивача із відповідною заявою про проведення реєстраційних дій, існувала невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Також зазначив, що для виконання рішення суду, необхідно скасування реєстраційного запису, здійсненого в ЄДР 27.01.2016 на підставі поданого протоколу загальних зборів ТОВ «Сенс» від 05.01.2016 № 1 щодо змін до установчих документів ТОВ «Сенс», яким виключено ОСОБА_1 та його частку залишено ТОВ «Сенс». Проте, на момент розгляду відповідачем заяви позивача про виконання рішення суду, в Єдиному Державному реєстрі містились чинні наступні реєстраційні записи щодо ТОВ «СЕНС». Відтак, відповідач зазначає, що станом на дату розгляду заяви позивача, існувала невідповідність поданих документів (рішення суду) даним реєстру, а саме відбулись зміни щодо складу учасників, розміру їх часток у складі статутного капіталу, розміру статутного капіталу Товариства, редакції статуту товариства. Таким чином, скасування в ЄДР реєстраційного запису від 27.01.2016 неможливе без одночасної актуалізації (зміни) даних, що містяться в ЄДР в частині складу учасників Товариства, розміру їх часток у складі статутного капіталі, розміру статутного капіталу товариства, чинної редакції статуту товариства. Проте документів, що надавали б підстави для зміни таких даних в ЄДР і, відповідно, для скасування чинних реєстраційних записів від 28.01.2016, від 25.02.2016, від 16.07.2016 та від 12.08.2016, здійснених на підставі вищевказаних протоколів, заявником (позивачем) надано не було. Третя особа заперечувала проти позову , в письмових поясненнях зазначила, що скасування реєстраційного запису щодо виключення позивача, на день подання позовної заяви, за умови чинності вищевказаних наступних реєстраційних записів є неможливим, у зв`язку із набуттям права власності на частки у статутному капіталі іншими особами, а також збільшенням розміру статутного капіталу і, відповідно, вартості часток кожного з учасників. Також зазначає, що належним способом захисту права позивача є звернення до товариства за виплатою вартості його частки в статутному капіталі, при наданні доказів внесення суми вкладу. Законодавством не надано державному реєстратору компетенції самостійно встановлювати незаконність рішень загальних зборів та скасовувати відповідні реєстраційні записи. Отже, відповідач на підставі наданого позивачем судового рішення не мав компетенції самостійно скасовувати наступні реєстраційні записи, а тому правомірно відмовив позивачу. 30 липня 2019 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Гримайло Валерії Валеріївни, Сумської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс" про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити дії задоволені частково. Визнано протиправною відмову управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради викладену в листі від 29.11.2018 № 14.01-12/7334. Зобов`язано управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2018 з урахуванням правової оцінки, наданої судом. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради судовий збір у розмірі 384,20 грн. В апеляційній скарзі третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс" просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив, що справа розглянута з порушенням предметної юрисдикції, так як не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 є похідними від вимог у приватно-правовому спорі. Також вважає, що висновки суду здійснені з неправильним застосуванням п.п. 7, 8 частини 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань». Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав : Судом встановлено, що 23 жовтня 2017 року рішенням господарського суду Сумської області по справі № 920/888/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс», оформлене протоколом загальних зборів № 1 від 05.01.2016 року в частині прийняття рішення з питання пункту 2 порядку денного (виключення учасника ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Сенс») та питання пункту 3 порядку денного (затвердження нової редакції статуту товариства). 29 листопада 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду зазначене рішення господарського суду Сумської області від 23 жовтня 2017 року по справі № 920/888/17 залишено без змін. 09 листопада 2018 ОСОБА_1 з відповідною заявою, поданою через Центр надання адміністративних послуг у м. Суми звернувся до заступника начальника управління «Центру надання адміністративних послуг у м. Суми» Колодки В.О., в якій просив внести в ЄДР інформацію згідно з рішенням господарського суду Сумської області від 23.10.2017 у справі № 920/888/17. Вказане рішення набрало чинності 29.11.2017. В додатках до вказаної заяви було надано оригінал рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2017 та оригінал постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 (а.с. 20). 29 листопада 2018 року , за наслідками розгляду вказаної заяви позивач отримав лист від Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» №14.01-12/7334, в якому позивача повідомили, що у разі виконання рішення суду дана реєстраційна дія повинна бути скасована та обов`язково проведена актуалізація наступних реєстраційних дій з урахуванням даних скасованої реєстраційної дії, тобто приведення у відповідність наступних реєстраційних дій, які відбулися. У зв`язку з чим, постає питання проведення актуалізації наступних реєстраційних дій, після скасування реєстраційної дії, адже відмова від її проведення призведе до технічного блокування реєстраційної справи ТОВ «Сенс», з одного боку, а з іншого, державний реєстратор не має повноважень щодо вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів засновників Товариства - перерозподілу часток, розподілу статутного капіталу після його збільшення між засновниками товариства та приведення розміру статутного капіталу у відповідність до сукупного розміру внесених вкладів засновників, у тому числі і частки поновленого засновника ОСОБА_1 . У зв`язку з викладеним, позивача було повідомлено про невнесення до ЄДР вищезазначеного рішення. Вказаний лист був підписаний начальником відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців - державним реєстратором В.В. Гримайло. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зазначений позов є адміністративним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на вищезазначене : У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір це спір, у якому, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспорюваними чи невизнаними. Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом, зокрема, пунктів 1, 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. Положення статті 20 цього Кодексу передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справі як за суб`єктним, так і за предметним критерієм. Отже, визначення юрисдикції цієї справи залежить від змісту права, на захист якого позивач подав позов як учасник господарського товариства (СТОВ «Дніпро») у зв`язку з відчуженням часток у статутному капіталі учасників цього товариства і, як наслідок, зміною складу учасників товариства без рішення їх загальних зборів. Відповідно до приписів частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина третя статті 167 Господарського кодексу України). Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи. Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації. Предметом позовних вимог в даній справі є зобов`язання відповідача скасувати реєстраційний запис № 16321050013004190 від 27.01.2016 з відповідною актуалізацією даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.01.2017. Реєстраційний запис № 16321050013004190 від 27.01.2016 є записом про виключення позивача зі складу учасників ТОВ «Сенс» та затвердження статуту в новій редакції. Проте, після вищевказаного запису в ЄДР містяться наступні чинні реєстраційну записи щодо ТОВ «Сенс», внесені на підставі рішень загальних зборів учасників товариства, зокрема, щодо розподілу часток в статутному капіталі, виключення та включення нових учасників, затвердження статуту в наступних редакціях, збільшення статутного капіталу товариства. Таким чином, скасування реєстраційного запису щодо виключення позивача впливає на діяльність самого товариства. Законодавством не визначено поняття «актуалізація даних ЄДР» станом на певну дату, разом з тим із загального визначення терміну актуалізація інформації це сукупність операцій з підтримання інформаційної бази в стані, що відображує всі зміни об`єкта в певний час. З вимоги позивача вбачається необхідність разом зі скасуванням запису № 16321050013004190 від 27.01.2016 здійснити відповідну актуалізацію даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.01.2017, що має наслідком скасування усіх наступних реєстраційних записів. Тобто, у позовних вимогах про проведення відповідачем подальшої актуалізації даних ЄДР станом на 27.01.2017 року» вбачається спір щодо законності прийнятих учасниками ТОВ «Сенс» починаючи з 27.01.2016 року рішень, які в судовому порядку не скасовувались, вирішення якого не є компетенцією адміністративного суду і стосується безпосередньо прав та обов`язків інших учасників товариства. Такі вимоги є корпоративним спором та повинні розглядатися в порядку господарського судочинства за правилами господарсько процесуального кодексу України. За таких обставин висновок суду першої інстанції, що за суб`єктним складом учасників процесу (позивачем є фізична особа, а відповідач суб`єкт владних повноважень) цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, є необґрунтованим, оскільки такий спір має ознаки корпоративного. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 927/97/19 від 17 грудня 2019 року, а також по справі № 904/5857/17 від 04.09.2018 року. Відповідно до ч. 1 статті 319 КАС України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Керуючись ст.ст. 238, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року по справі № 480/1061/19 скасувати. Провадження по справі №480/1061/19 - закрити. Роз`яснити сторонам право на звернення до суду в порядку господарського судочинства. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 24.01.2020 року