Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1612/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1612/21 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД", ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, 3-ті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД", ОСОБА_1 та державний реєстратор Рівненської районної державної адміністрації ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В: 04 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі МЮ), 3-ті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (далі ТОВ), ОСОБА_1 та державний реєстратор Рівненської районної державної адміністрації ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу МЮ від 02 лютого 2021 року №395/5. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року позов задоволено. ОСОБА_1 , ТОВ та МЮ подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просили його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову повністю. Під час судового засідання 18 листопада 2021 року, проведеного за участю представників відповідача та апелянтів, колегія суддів ухвалила перейти до розгляду даної справи в порядку письмового провадження. 13 грудня 2021 року було складено повне судове рішення. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що наказом МЮ №395/5 від 02 лютого 2021 р., відповідно до п.2 ч.6 ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та "Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1128, задоволено скарги ТОВ та ОСОБА_1 від 21 грудня 2020 р.; скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 11 листопада 2020р. №1006081070018014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 16 листопада 2020р. №1006081070019014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 17 листопада 2020р. №1006081070020014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Рівненської районної державної адміністрації ОСОБА_3 щодо ТОВ (код ЄДРПОУ 38346157) (а.с.94 т.1). Підставою для прийняття вказаного наказу став висновок Колегії МЮ з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів МЮ (далі Колегія) від 14 січня 2021р. за результатами розгляду скарг ТОВ та ОСОБА_1 від 21 грудня 2020р., зареєстрованих в МЮ 21 грудня 2020р. за №№39327-33-20, 39362-33-20 (а.с.95-98 т.І). Відповідно до зазначеного висновку Колегією встановлено, що внаслідок проведення оскаржуваних реєстраційних дій від 11 листопада 2020р. №1006081070018014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 16 листопада 2020р. №1006081070019014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 17 листопада 2020р. №1006081070020014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» було змінено склад учасників, кінцевих бенефіціарних власників, керівника, місцезнаходження та інформацію про здійснення зв`язку з ТОВ. Скаржники вважали протиправними та просили скасувати оскаржувані реєстраційні дії. В обґрунтування своїх вимог вони зазначали, що оскаржувані реєстраційні дії підлягають скасуванню як такі, що були проведені всупереч вимогам чинного законодавства, без їх волі та відома, документи, подані для державної реєстрації, не відповідають Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Підчас розгляду скарг Колегією встановлено, що відповідно до відомостей ЄДР 11 листопада 2020р. державним реєстратором ОСОБА_3 були проведені оскаржувані реєстраційні дії, за результатами яких було змінено склад учасників, кінцевих бенефіциарних власників, та інформацію про здійснення зв`язку з ТОВ. Підставою для проведення даних реєстраційних дій слугував, зокрема, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 06 листопада 2020р., справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 06 листопада 2020р. за №2720,2721. Колегією зазначено, що після реалізації частки учасника ТОВ на аукціоні (електронних торгах), відповідно до вимог Законів України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та «Про виконавче провадження» необхідним є складення та підписання сторонами акта приймання передачі частки учасника у статутному капіталі товариства з метою його подання державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. При цьому, зазначений акт подається особою, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, або особою, яка передала її (ч.5 ст.17 Закону). Водночас, для зміни складу кінцевих бенефіциарних власників та інформації про здійснення зв`язку з товариством, відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону заявником є уповноважений представник юридичної особи. Однак, державний реєстратор ОСОБА_3 провела реєстраційну дію в ЄДР щодо зміни складу учасників, кінцевого бенефіціарного власника та інформації про здійснення зв`язку з ТОВ однією реєстраційною дією на підставі документів, що згідно Закону повинні подаватися різними заявниками в рамках різних реєстраційних дій. Відповідно до п.1 ч.1 ст.28 Закону підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи подані особою, яка не має на це повноважень. Отже, Колегія вважала, що державний реєстратор повинна була відмовити у державній реєстрації з підстав, що визначені п.1 ч.1 ст.28 Закону. Крім того, Колегією зазначено, що ч.5 ст.17 Закону передбачено, що для проведення реєстраційної дії державному реєстратору подається, серед інших, документ про сплату адміністративного збору. Проте, в ЄДР відсутні відомості про подання державному реєстратору зазначеного документу. Пунктом 6 ч.1 ст.27 Закону встановлено, що підставою для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації є несплата адміністративного збору або сплата не у повному розмірі. Таким чином, Колегія зазначила, що державний реєстратор повинна була зупинити розгляд документів, поданих для державної реєстрації на підставі п.6 ч.1 ст.27 Закону. Крім того, Колегією встановлено, що державний реєстратор провела реєстраційну дію щодо відчуження частки ОСОБА_1 , відомості про яку були внесені до Єдиного реєстру боржників. Відповідно до п.3-1 ч.1 ст.28 Закону підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли заяву про державну реєстрацію змін до відомостей ЄДР, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку зі зміною частки засновника (учасника) у статутному капіталі юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви був внесений до Єдиного реєстру боржників. Отже, Колегія прийшла до висновку, що державний реєстратор повинна була відмовити у державній реєстрації з підстав, визначених п.3-1 ч.1 ст.28 Закону. Колегія вважала, що оскільки оскаржувана реєстраційна дія проведена за наявності підстав для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, а також для відмови у державній реєстрації, враховуючи відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги, визначених ст.34 Закону, оскаржувані реєстраційні дії підлягають скасуванню. При цьому, Колегією зазначено, що об`єктивно та всебічно дослідивши обставини, на які вказувала скаржниця, а також перевіривши відомості ЄДР, Колегія дійшла висновку, що є підстави для скасування оскаржуваних реєстраційних дій. Колегією зазначено, що реєстраційні дії від 16 листопада 2020р. №1006081070019014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 17 листопада 2020р. №1006081070020014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором, також підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування реєстраційної дії від 11 листопада 2020р. №1006081070018014558 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведеної щодо товариства, та були вчинені за наслідком проведення такої реєстраційної дії. Винесення вказаного наказу і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що про розгляд 14 січня 2021 року зазначеної скарги відповідачем не було повідомлено у передбаченому діючим законодавством порядку позивача, прав та інтересів якого безпосередньо стосувалась питання, які були предметом розгляду, та ТОВ за офіційно внесеною інформацією для здійснення зв`язку (а.с.74 т.ІІ). Одночасно, судом встановлено, що 13 січня 2021 р. о 17:12 год. позивачем було надіслано засобами електронної пошти до МЮ клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду даної скарги та можливості надати відповідні пояснення та захистити свої законні права та інтереси. У вказаному клопотанні позивач зазначив, що йому стало відомо 13 січня 2021 р. про призначення до розгляду Колегією на 14 січня 2021р. скарг ТОВ та ОСОБА_1 , та у зв`язку з відсутністю своєчасного повідомлення про дату розгляду вказаної скарги, перебуванням на карантині, враховуючи постійне проживання у м.Одесі, він не має змоги вчасно прибути до м.Київ та взяти участь у розгляді скарги. Зазначене клопотання було зареєстровано у МЮ 14 січня 2021р., однак залишено поза увагою Колегії (а.с.75 т.ІІ) Також суд зазначив, що в даному випадку державному реєстратору було надано акт прийому передачі 100% частки у статутному капіталі ТОВ, а заява була подана особою, уповноваженою на здійснення відповідних дій, а саме особою, яка набула 100% частки у статутному капіталі ТОВ. Крім того, судом було витребувано копії матеріалів реєстраційної справи ТОВ та встановлено, що відповідна квитанція про сплату адміністративного збору від 11 листопада 2020 р. наявна в матеріалах цієї реєстраційної справи (а.с.103 т.4). Суд також зазначив, що МЮ не було надано оцінку тим обставинам, що майно боржника було відчужено у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №916/1075/18, яке в силу ст.129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. Згідно до ч.1 ст.7 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Крім того, положеннями ч.1 ст.4 Закону (Загальні засади державної реєстрації) передбачено, що державна реєстрація базується, зокрема, на таких основних принципах: обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі Закон) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду). Згідно з частиною 9 статті 34 Закону порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону, положеннями якої встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Щодо порушення порядку інформування особи, яка є заінтересованою, про дату, час і місце засідання Колегії Міністерства юстиції України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 11 "Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі Порядок №1128), МЮ чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел). З наведеного вбачається, що для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально МЮ чи відповідний територіальний орган запрошує заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті МЮ та додатково: телефонограмою або засобами електронної пошти. При цьому, суд першої інстанції встановив, що з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (тобто інформація, яка міститься у відкритих офіційних джерелах та доступна МЮ) щодо ТОВ, керівником якого станом на дату розгляду скарги був ОСОБА_2 , вбачається наявність номер телефону для здійснення зв`язку. Разом з тим, всупереч вказаним положенням, відповідачем не було дотримано обов`язку повідомлення позивача про розгляд скарг ТОВ та ОСОБА_1 належним чином, зокрема телефонограмою. Наведені обставини фактично підтверджені МЮ в апеляційній скарзі (т.2 а.с.44), де зазначено, що саме розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України є основним засобом доведення інформації щодо розгляду відповідної скарги, в той час як інші способи є додатковими. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що категорію «додаткові засоби повідомлення» слід розуміти як такі, що застосовуються (в разі наявної практичної можливості) не замість основних, а разом з ними, дублюючи повідомлення відповідної особи про розгляд скарги та переслідуючи мету уникнення факту неналежного сповіщення заінтересованих осіб про розгляд скарги, що стосується їх інтересів. При цьому, колегія суддів вважає, що не застосування додаткових засобів повідомлення може бути виправданим у випадках виключно відсутності практичної можливості такого повідомлення, чого з матеріалів справи не вбачається, оскільки телефонний номер позивача містився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, як засіб зв`язку позивача - керівника ТОВ (т.1 а.с.42 зворотній бік). Також, слід зазначити, що під час судового засідання, проведеного 18 листопада 2021 року, представником відповідача було зазначено, що посадові особи МЮ під час розгляду скарг взагалі не вважали доцільним повідомляти позивача про розгляд вищезазначених скарг, поданих ТОВ та ОСОБА_1 , що на думку колегії суддів є необґрунтованим та таким, що порушує права позивача, який станом на час прийняття спірного наказу був власником та керівником ТОВ. Крім того, позивачем зазначено, що 13 січня 2021 року о 17:12 год. ним було надіслано засобами електронної пошти до Міністерства юстиції України клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду даної скарги та можливості надати відповідні пояснення та захистити свої законні права та інтереси. У вказаному клопотанні зазначено, що йому стало відомо 13 січня 2021 року про призначення на 14 січня 2021 року розгляду скарг ТОВ та ОСОБА_1 , та у зв`язку з відсутністю своєчасного повідомлення про дату розгляду вказаної скарги, перебуванням на карантині, враховуючи постійне проживання у м.Одесі, він не має змоги вчасно прибути до м.Київ та взяти участь у розгляді скарги. Зазначене клопотання було зареєстровано у МЮ 14 січня 2021 р., однак не взято до уваги Колегією, що також свідчить про порушення права позивача бути сповіщеним належним чином та заздалегідь про розгляд скарги, що стосується його інтересів, та права на участь у розгляді скарг. Стосовно належності суб`єкта звернення до державного реєстратора для вчинення спірних реєстраційних дій колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п.1 ч.1 ст.28 Закону підставою для відмови у державній реєстрації визначено - документи подано особою, яка не має на це повноважень. Згідно п.8 ч.1 ст.1 Закону передбачено, що заявником є, зокрема, особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, особа, яка відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа - у разі подання акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі. З матеріалів справи вбачається, що спірні реєстраційній дії були вчинені на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 06 листопада 2020 р., справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 06 листопада 2020 року за №2720 та 2721, за яким (актом) позивач прийняв корпоративні права у розмірі 100% частки у статутному капіталі ТОВ, що свідчить про належність звернення позивача (як суб`єкта звернення) до держаного реєстратора для вчинення оспорюваних реєстраційних дій. Стосовно перебування ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників, що на думку відповідача унеможливлює відчуження її частки, колегія суддів зазначає таке. Відповідачем під час розгляду скарги встановлено, що державний реєстратор ОСОБА_3 провела реєстраційну дію щодо відчуження частки ОСОБА_1 , відомості про яку були внесені до Єдиного реєстру боржників. Відповідно до п.3-1 ч.1 ст.28 Закону підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли заяву про державну реєстрацію змін до відомостей ЄДР, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку зі зміною частки засновника (учасника) у статутному капіталі юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників. Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи відповідача, оскільки ОСОБА_1 перебувала в Єдиному реєстрі боржників в зв`язку з наявністю заборгованості перед АБ «Південний» за кредитним договором, з огляду на не виконання якого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 у виконавчому провадженні №60120635 при примусовому виконанні наказу №916/1075/18, виданому 16 липня 2019 року Господарським судом міста Києва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь АБ «Південний» заборгованості за кредитним договором, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» проведено процедуру звернення стягнення у виконавчому провадженні на корпоративні права боржника, а саме на 100% частки у статутному капіталі ТОВ, що підтверджується актом про проведені електронні торги від 04 листопада 2020р. у виконавчому провадженні №60120635. З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2020 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги 100% частки у статутному капіталі ТОВ, за результатами яких переможцем і став позивач, та обґрунтовано зареєстрував 17 листопада 2020р. право власності на частку у статутному капіталі ТОВ у розмірі 100% на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 06 листопада 2020р., згідно якого він прийняв вказані корпоративні права. Крім того, справа містить інформацію з Єдиного реєстру боржників (т.2 а.с.22), з якої (запис 1) вбачається, що ОСОБА_1 є боржником і на підставі документа виданого Черкаським районним судом про стягнення коштів. Представником ОСОБА_1 в скарзі на реєстраційні дії було зазначено, що відповідно до постанови від 24 квітня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. відкрив виконавче провадження №59206153 з виконання виконавчого листа №520/11367/18, виданого Черкаським районним судом Черкаської області від 17 квітня 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів. Водночас, з інформації з ЄДРСР вбачається, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 березня 2019 року (справа № 520/11367/18) було стягнуто грошові кошти саме на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», (код ЄДРПОУ 20953647, МФО 328209, рахунок № НОМЕР_1 ), а саме - заборгованість за кредитним договором №IS KP 1428346 В1 від 01 червня 2017 року у розмірі 113038 (сто тринадцять тисяч тридцять вісім) грн. 72 коп. та судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.. Крім того, в контексті перебування ОСОБА_1 в реєстрі боржників колегія суддів додатково зазначає таке. У відповідності п.п.3-1 ч.1 ст.28 Закону підставою для відмови у державній реєстрації є обставина, за якою заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки. Так, вказану ч.1 ст.28 Закону доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року. З аналізу сайту Верховної ради України вбачається, що до вказаного законопроекту було складено пояснювальну записку, згідно якої (п.1 Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту) зокрема, з метою недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, зокрема, за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, та проведення відповідних реєстраційних дій щодо його майна, пропонується удосконалити законодавчі положення щодо відмови боржнику у вчиненні нотаріальних та реєстраційних дій і повідомлення органу державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася особа. А саме, потребують удосконалення та узгодження між собою відповідні положення Законів України «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про дорожній рух». Враховуючи те, що невчасна сплата аліментів має особливо негативні наслідки для дітей з інвалідністю та дітей, які мають певні важкі захворювання, слід передбачити особливості впливу на боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів для утримання дітей з цієї вразливої категорії. Пунктом 6 (Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта) вказаної записки передбачено, що недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, запровадження автоматизованого арешту коштів боржника аліментів дозволить створити економічні передумови для погашення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини та поліпшить матеріальне становище дітей, на яких стягуються аліменти. Також функціонування дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення порушників від відбування призначеного стягнення, застосування інших, передбачених законопроектом механізмів впливу на боржників зі сплати аліментів, сприятиме забезпеченню належного захисту прав дітей. Крім того, п.2 (Цілі і завдання прийняття законопроекту) визначено, що метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом. З аналізу наведеного вбачається, що вищезазначені зміни до ч.1 ст.28 Закону шляхом доповнення пунктом 3-1 щодо не можливості проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному капіталі юридичної особи щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, були внесені виключно в контексті захисту права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей шляхом погашення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, сприянню якому (погашенню) є недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в даних спірних правовідносинах ОСОБА_1 перебувала в Єдиному реєстрі боржників не в зв`язку з наявністю у неї заборгованості зі сплати аліментів (або зі схожих обставин), а з огляду на наявність кредитної заборгованості перед ПАТ АБ «Південний», що виключає можливість застосування в даних спірних правовідносинах п.3-1 ч.1 ст.28 Закону, як підставу для відмови у державній реєстрації змін частки засновника (учасника) у статутному капіталі юридичної особи, що відбулись в порядку виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, пунктом 9 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. З аналізу вказаних положень вбачається, що в ході розгляду скарги МЮ повинно встановити, серед іншого, чи були порушені права скаржника, та яким чином ці порушені права необхідно поновити. Звертаючись до МЮ зі скаргою, ОСОБА_1 та ТОВ посилалися на порушення прав на управління та володіння корпоративними правами ТОВ внаслідок незаконного продажу з відкритих торгів частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ (100%) в порядку виконання рішення господарського суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», що було оформлено протоколом проведення електронних торгів №508851 від 29.10.2020 року, актом про проведені електронні торги від 04.11.2020 року та засвідченим нотаріально актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 06.11.2020 року (т.1 а.с.33-36), та подальшої реєстрації у Державному реєстрі у зв`язку з цим змін щодо ТОВ. Разом з тим, ані висновок Колегії від 14 січня 2021 року за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 та ТОВ, ані спірний наказ МЮ від 02 лютого 2021 року №395/5, взагалі не містять будь-яких встановлених фактів на підтвердження вказаних доводів щодо порушень у вказаному виконавчому провадженні та проведенні відкритих торгів, а також будь-яких висновків щодо законності чи незаконності переходу корпоративних прав на ТОВ від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (т.1 а.с.28-32). За відсутності таких встановлених фактів та висновків, при розгляді скарги ОСОБА_1 та ТОВ на реєстраційні дії державного реєстратора ОСОБА_3, які фактично є похідними від засвідченого нотаріально 06.11.2020 року факту передачі корпоративних прав на ТОВ від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відповідно до вимог п.9 Порядку №1128 відповідач повинен був встановити, які ж інші права скаржника ОСОБА_1 (окрім корпоративних) були порушені вказаними похідними від передачі корпоративних прав реєстраційними діями, а також які права та інтереси самої юридичної особи ТОВ були порушені. Не містять вказані висновок Колегії від 14 січня 2021 року та спірний наказ МЮ від 02 лютого 2021 року №395/5 і таких висновків відповідача. При цьому, як на момент розгляду відповідачем скарги ОСОБА_1 та ТОВ та прийняття 02 лютого 2021 року спірного наказу, так і на момент розгляду цієї справи апеляційним судом, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 06.11.2020 року не визнаний недійсним, як і самі електронні торги, а нотаріальні дії приватного нотаріуса Дімітрової Т.А. по засвідченню цього акту не визнані незаконними, що не заперечували у судовому засіданні представники апелянтів. З урахуванням зазначеного, оцінюючи у сукупності наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що спірний наказ МЮ від 02 лютого 2021 року №395/5 не може вважатися обґрунтованим та законним, а тому підлягає скасуванню. Також, судова колегія також вважає безпідставними і посилання відповідача у висновку Колегії від 14 січня 2021 року на інші порушення при здійсненні реєстраційних дій, такі як звернення до державного реєстратора не уповноваженої особи та відсутність сплати реєстраційного збору, оскільки, по-перше, повноваження на звернення до державного реєстратора для особи, яка придбала (отримала) частку у статутному капіталі ТОВ, передбачено ст.17 Закону, а докази сплати реєстраційного збору наявні в матеріалах справи, а по-друге, вказаний висновок Колегії та спірний наказ не містить висновків стосовно того, які права та законні інтереси скаржників порушені (могли бути порушені) внаслідок перелічених недоліків реєстраційної процедури навіть за їх наявності. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги (т.6 а.с.73) з приводу того, що стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури, зокрема й державним/приватним виконавцем у порядку Закону України «Про виконавче провадження», є незаконним та протиправним, оскільки могло надати перевагу одній особі над іншими, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. Тобто, не закінчення виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника та не надіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) було порушенням процедури ліквідації та могло спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи-банкрута щодо стягнення невиплаченої заробітної плати. З наведеного вище слід дійти висновку, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним/приватним виконавцем у порядку Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема зі спірного наказу та висновку Колегії, не вбачається, що спірний наказ МЮ від 02 лютого 2021 року №395/5 прийнятий з вищевказаних правових підстав щодо неможливості стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації. При цьому, у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу МЮ від 02 лютого 2021 року №395/5 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД", ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.