Постанова 4851 № 480/2151/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 р. Справа № 480/2151/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 (головуючий суддя 1 інстанції Гелета С.М., повний текст рішення складений 16.09.2019, вул. Г. Кондратьєва 159, м. Суми, 40021) по справі № 480/2151/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області ті (далі -відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській обл.), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській обл., викладену в листі від 27.05.2019 № П-6875-3346/21-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області; зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 частково задоволено позовні вимоги. Визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській обл., викладену в листі від 27.05.2019 № П-6875-3346/21-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та, за результатами її розгляду, прийняти рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом. В задоволенні інших вимог відмовлено. Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі в зв`язку з необгрунтованістю. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що земельна ділянка площею 2,0 га, із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з якою звернувся позивач, знаходиться в масиві загальної площі 55,2616 га, кадастровий номер земельної ділянки 5920988800:05:002:0285, який перебуває в користуванні (оренді) гр. ОСОБА_2 згідно договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012, поділ на частини вказаного масиву не здійснювався. Оскільки право оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку не припинено, державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки не здійснено, відповідач вважає про правомірність наданої відповіді листом від 27.05.2019 № П-6875-3346/21-19. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 826/1050/17, зазначив, що нормою ст. 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України) не встановлено будь-яку форму оформлення мотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Порядком взаємодії між територіальними оганами Держгеокадастру під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування всіх потреб, затвердженого наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95 визначено оформлення наказу лише в разі надання дозволу на розробку землеустрою, а не відмови у його наданні. Відповідач послався на п. 124 Інструкції з діловодства в ГУ та структурних підрозділах ГУ, затвердженої наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. від 19.06.2017 № 334 та зазначив, що листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян не тільки в розумінні їх звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а усі звернення громадян із заявами, листами, клопотаннями, чи ін. Таким чином, відповідач вважає, що надання відповіді про відмову в наданні дозволу з означеного питання оформлюється у формі листа, оскільки форму оформлення такої відповіді чинним законодавством не визначено та не затверджено. Крім того, вирішуючи спір у справі № 806/3602/15, Верховний Суд прийняв постанову від 05.06.2019, в якій відсутнє посилання на оформлення відмови у наданні дозволу у формі наказу, чим самим досліджував лист, як рішення про відмову у наданні дозволу. Також апелянт послався на втручання рішенням суду першої інсанції за результатом розгляду даної справи у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. 05 листопада 2019 року ухвалою колегії суддів відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 залишено без руху апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 закінчено підготовку до розгляду та призначено справу в порядку письмового провадження. 24 грудня 2019 року ухвалою колегії суддів відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. із заявою від 25.04.2019 (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру 26.04.2019 за № П-6875/0/94-19) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Черепівської сільської ради Буринського району Сумської області. З письмових доказів у справ слідує, що до клопотання позивач додав капію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали земельної ділянки, нотаріально завірену заяву землекористувача про надання дозволу позивачу на безоплатне вилучення частини земельної ділянки, площею 2,0 га, для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Листом від 27.05.2019 № П-6875-3346/21-19 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення поданої ним заяви з огляду на те, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди в іншої особи Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що лист від 27.05.2019 № П-6875-3346/21-19 не є належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність. Також суд прийшов до висновку, що порушені права позивача можуть бути усунуті саме у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України. Згідно п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, вищезазначеною нормою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. На підставі п.п. 1 та 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Зважаючи на зміст ч.2 ст.19 Конституції України, ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. зобов`язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка оформлена листом від 27.05.2019 № П-6875-3346/21-19, не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність відмови позивачу у наданні дозволу з означеного питання у формі листа, колегія суддів зазначає наступне. Правовий статус ГУ Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521 (далі - Положення № 333). Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до підпункту 11 пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління. Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання. З огляду на зазначене вище, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа від від 27.05.2019 № П-6875-3346/21-19, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність, та відповідач при прийнятті рішення повинен видати саме відповідний наказ. Аналогічного висновку щодо застосування наведених вище норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 06.02.2019 у справі № 638/20447/14-а, що враховується судом в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України. Щодо посилання апелянта на втручання у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. у зв`язку з прийняттям судом першої інстанції рішення про зобов`язання останнього повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними та зазначає наступне. Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про вихід за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, оскільки належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 826/1050/17, в підтвердження позиції щодо обрання належної форми для надання відповіді листом на заяву позивача, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на різний суб`єктний склад правовідносин та обставини справи. Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України"). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року по справі № 480/2151/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк