Постанова Львівський апеляційний суд № 463/6394/18

Справа № 463/6394/18 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І. Провадження № 22-ц/811/3298/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 45 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м.Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.(суддя-доповідач), суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 09 вересня 2019 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - в с т а н о в и в : В листопаді 2018р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що вироком Личаківського районного суду м.Львова від 01.08.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України. Зокрема, вказаним вироком встановлено винність ОСОБА_1 у спричиненні потерпілому ОСОБА_2 11.10.2017 року близько 13.10 год. по АДРЕСА_1 з необережності середньої тяжкості тілесного ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді синця на голові та перелому правої плечової кістки, шляхом нанесення удару кулаком правої руки в ділянку грудей, а також одного удару кулаком правої руки в ділянку правого ока та скроні. В результаті протиправних дій відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка, на думку позивача, полягає в тому, що в момент отримання тілесних ушкоджень позивачем було перенесено значний фізичний біль та страждання, пережито емоційний - психологічний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги, страху. Крім того, позивач протягом тривалого часу змушений був лікуватись, відвідувати лікарів, його життєвий устрій зазнав значних змін, а нормальні життєві зв`язки були порушені, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, захисту своїх прав і законних інтересів. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, а також характер порушених своїх прав, глибину моральних та душевних страждань, позивач визначив розмір заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду відмовляється, тому позивач звернувся до суду в порядку ст.1167 ЦК України з позовом, який просив задоволити. Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень нуль копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) судового збору. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Вважає, що розмір відшкодування визначений судом є завеликим, адже позивач не довів тяжкості та глибини своїх душевних страждань та не надав відповідних доказів на підтвердження цього, а суд в свою чергу не взяв до уваги докази по справі та не врахував, що злочин був вчинений ненавмисно і при обставина коли сам потерпілий так чи інакше причетний до початку конфлікту, що мав місце. Отже, суд не повністю з`ясував всі обставини справи та прийшов до висновків які не відповідають цим обставинам, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення Враховуючи вищевказане, просить змінити оскаржуване рішення в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 30 000 грн. на 10 000грн (десять тисяч гривень). Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, суд першої інстанції, з врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, похилого віку позивача (80 років), а також вимог розумності і справедливості, вважав заявлений позов обґрунтованим та підставним. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Рішенням суду першої інстанції мотивовано наступним. Вироком Личаківського районного суду м.Львова від 01.08.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України. Зокрема, вказаним вироком встановлено винність ОСОБА_1 у спричиненні потерпілому ОСОБА_2 11.10.2017 року близько 13.10 год. по АДРЕСА_1 з необережності середньої тяжкості тілесного ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді синця на голові та перелому правої плечової кістки, шляхом нанесення удару кулаком правої руки в ділянку грудей, а також одного удару кулаком правої руки в ділянку правого ока та скроні. Таким чином, протиправними діями відповідача ОСОБА_1 , які проявились у вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_2 , позивача по справі, останньому було заподіяно шкоду здоров`ю у вигляді тілесних ушкоджень. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Судом встановлено, що позивачу завдано моральна шкода протиправними діями відповідача. Неправомірним діями відповідача завдана шкода здоров`ю позивача, яка полягала в тому, що в момент отримання тілесних ушкоджень ним було перенесено значний фізичний біль та страждання, пережито емоційний-психологічний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги, страху. Крім того, позивач протягом тривалого часу змушений був лікуватись, відвідувати лікарів, його життєвий устрій зазнав значних змін, а нормальні життєві зв`язки були порушені, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, захисту своїх прав і законних інтересів. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача в розмірі 30 000 грн.. З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 09 вересня 2019 року залишити без змін Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст судового рішення складено 22 січня 2020 року. Головуючий О.М.Ванівський Судді Р.П.Цяцяк Н.О.Шеремета