Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/2446/19

Справа № 301/2446/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 січня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Джуги С.Д., Кондора Р.Ю., з участю секретаря судового засідання: Чучка Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду про вжиття заходів забезпечення позову, постановлену 08 листопада 2019 року головуючим суддею Фейір О.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - встановив: ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 , про визнання за ним права користування земельною ділянкою, що розташована в с. Гребля Іршавського району Закарпатської області, кадастровий номер 2121982401:01:001:0011 та зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні вищевказаною земельною ділянкою, шляхом перебудови курятника, літньої кухні, прибудови до житлового будинку, частина яких розміщена на земельній ділянці в АДРЕСА_1 . Одночасно ОСОБА_2 звернувся у суд із заявою про забезпечення позову. Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що на сьогоднішній день, на території земельної ділянки позивача ОСОБА_2 , розташованої в АДРЕСА_1 почалися будівельні роботи зі зведення ангару. Проте, будівництво проводиться за замовленням ОСОБА_1 , яка не має жодних прав на земельну ділянку в АДРЕСА_1 . А тому, для відновлення порушених прав позивача просить зобов`язати останню припинити роботи з будівництва ангару на території цієї земельної ділянки. Ухвалою Берегівського районного суду від 08.11.2019р. заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 припинити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду від 08.11.2019 та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування скарги посилається на недопустимість вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення будівельних робіт, так-як позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що нею проводяться якісь будівельні роботи на його земельній ділянці. Також, просить врахувати наявність рішення Іршавського районного суду від 31.08.2015 у справі №301/468/15-ц, яким визнано недійсним та скасовано державний акт Веждела Ю.І. А пред`явленим наразі позовом ОСОБА_2 намагається зробити ревізію вказаного судового рішення. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що такі не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, і обґрунтованою є наявність загрози невиконання або утрудненого виконання майбутнього рішення суду за позовом, у разі невжиття заходів забезпечення позову. З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на вимогах процесуального закону. Так, за змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Так, позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що він має право (користування) на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 2121982401:01:001:0011, що підтверджується Свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР б/н від 1973 року. У власності ОСОБА_3 повинна бути земельна ділянка площею 0,1300 га., проте по факту такий розмір є більшим, а саме 0,1329 га. На зайнятій частині земельної ділянки ОСОБА_3 як суміжний землевласник безпідставно споруджує курятник, літню кухню та прибудову до житлового будинку. З виділених матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами, так-як їх земельні ділянки знаходяться за адресами АДРЕСА_2 . Предмет позовних вимог полягає у визнанні права користування земельною ділянкою площею 0,1500 га. за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язання усунення перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою. У той же час, рішення Іршавського районного суду від 31.05.2015 року в справі №301/468/15-ц стосувалось позовних вимог ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинення певних дій. Та обставина, що вищезазначеним рішенням суду першої інстанції визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №021919 від 20.02.2006 року, що було видано ОСОБА_2 не може бути свідченням того, що між сторонами відсутній спір з приводу суміжного землекористування та що ОСОБА_2 не має права звернутись до суду з відповідним позовом, а відповідно і з подачею заяви про забезпечення позову. Оскільки спірні відносини продовжують існувати між сторонами з приводу зведення металевого ангару (каркасу) під теплицю то й вимоги про забезпечення позову мають місце на існування. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, і обґрунтованою є наявність загрози невиконання або утрудненого виконання майбутнього рішення суду за позовом, у разі невжиття заходів забезпечення позову. А співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову повно і достатньо дослідив подану заяву в контексті позовних вимог та зваживши на настання можливих наслідків у разі невжиття заходів забезпечення позову, дійшов до вірного висновку про доцільність вжиття у справі відповідних заходів забезпечення позову. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, та правових підстав для її скасування чи зміни не вбачається. За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Берегівського районного суду від 08 листопада 2019 року про вжиття заходів забезпечення позову, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 23 січня 2020 року. Суддя-доповідач Судді