Постанова 4804 № 263/15643/18

22-ц/804/336/20 263/15643/18 Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко В.О. Єдиний унікальний номер 263/15643/18 Номер провадження 22-ц/804/336/20 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В.М., суддів Мальцевої Є.Є., Мироненко І.П., секретар Сікора М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2019 року, ухвалене в м. Маріуполі Донецької області, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Київський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, про визнання правочину недійсним, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним. Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку з бойовими діями на сході України вона наприкінці 2014 року була вимушена переїхати до м. Одеси. В подальшому у неї виникла необхідність перегнати з м. Донецька до м. Одеси належний їй автомобіль «Аcura MDX» кузов №2 НОМЕР_1 , у зв`язку з чим вона звернулася до чоловіка на ім`я ОСОБА_3 та передала йому техпаспорт, ключі від автомобілю і гаражу. Проте, через деякий час, вона не змогла зв`язатися з ОСОБА_3 та знайти свій автомобіль, у зв`язку з чим в травні 2015 року звернулася до правоохоронних органів та дізналася про те, що її автомобіль переоформлений на відповідача ОСОБА_1 Переоформлення здійснювалось на підставі довідки-рахунку від 14 січня 2016 року, яку вона не бачила та не підписувала. З відповідачем вона не знайома, перший раз побачила після порушення кримінальної справи. Із посиланням на ст.ст. 203, 215 ЦК Україна просила визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений довідкою-рахунком ВІА №548447 від 14 січня 2015 року, яка була видана на підставі договору комісії №ААЕ 538447 від 14 січня 2015 року, на підставі якої належний їй автомобіль було продано відповідачу ОСОБА_1 та визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу за відповідачем. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Київський ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, про визнання правочину недійсним задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, оформлений довідкою-рахунком BIA №548447 від 14 січня 2015 року, яка була видана на підставі договору комісії №АЕЕ 538447 від 17 січня 2015 року на підставі якої автомобіль Acura MDX кузов №2 НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 був проданий ОСОБА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , згідно з яким право власності на автомобіль Acura MDX кузов №2 НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна заява представника позивачки ОСОБА_4 не містить повноважень на здійснення представництва інтересів ОСОБА_2 , не оплачена судовим збором та не відповідає іншим вимогам цивільного процесуального кодексу, до неї не додано оспорюваний акт або засвідчена його копія, до участі у справі залучено третю особу, яка не є юридичною особою. Окрім того, позовна заява подана з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Суд першої інстанції на вказані порушення не звернув уваги, відкрив провадження у справі та розглянув справу по суті. Також зазначає, що позивачкою не ставиться питання щодо визнання недійсним договору комісії, на підставі якого складено довідку-рахунок та матеріали справи не містять будь-яких допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження недійсності правочину. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо направлення на його адресу судових повісток, копії оскаржуваного рішення, що свідчить про умисне усунення його від участі у справі судом першої інстанції. Також вказує на сплив строку позовної давності, який він просить застосувати у даному спорі. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивачка ОСОБА_2 та представник третьої особи Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті «Судова влада України» (а.с. 172) та судовою повісткою (а.с. 174), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , який просив скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Задовольняючи позов, суд першої інстанції, як на підставу недійсності правочину, послався на недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених ст. 203 ЦК України. З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна. Звертаючись до суду з позовом представник позивачки вказував, що позивачка ОСОБА_2 є власником автомобіля «Аcura MDX» кузов №2 НОМЕР_1 , який остання передала чоловіку на ім`я ОСОБА_3 для транспортування з м. Донецька до м. Одеса. В подальшому вона не змогла зв`язатися з ОСОБА_3 та знайти свій автомобіль, у зв`язку з чим в травні 2015 року звернулася до правоохоронних органів, де дізналася, що її автомобіль було переоформлено на відповідача на підставі довідки-рахунку, яку вона не бачила та не підписувала. В судовому засіданні судом першої інстанції було встановлено, що слідчим відділом Київського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160480002516 від 26 травня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. При цьому судом першої інстанції була досліджена копія ухвали Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2016 року по справі № 520/6075/16-к, провадження №1-кс/520/1210/16 (а.с. 12), якою клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Висоцького В.Е. про скасування арешту на майно задоволено частково, зобов`язано слідчий відділ Київського ВП в м. Одесі передати ОСОБА_2 на відповідальне зберігання автомобіль марки «Аcura MDX», д/з НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 , який зберігається на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів при органі досудового розслідування. З тексту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що 25 травня 2015 року до ЧЧ Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_2 про те, що 02 січня 2015 року (більш точний час не встановлений), невстановлена особа, знаходячись на площі Незалежності в м. Одесі, шляхом обману незаконно заволоділа належним їй автомобілем марки «Acura MDX», д/з НОМЕР_4 . За даним фактом розпочато вищезазначене кримінальне провадження. Досудовим розслідуванням встановлено, що після незаконного заволодіння транспортним засобом марки «Acura MDX», д/з НОМЕР_4 , вказаний автомобіль було знято з реєстраційного обліку та зареєстровано на іншу особу. Підставою для перереєстрації вказаного транспортного засобу послугувала довідка рахунок серії НОМЕР_6 від 14.01.2015 року, яка була видана на основі договору комісії № ААЕ 538447 від 14.01.2015 року, а також акту технічного стану та оцінки транспортного засобу і номерного агрегату, яку ОСОБА_2 не підписувала. Також судом першої інстанції була досліджена фотокопія договору доручення від 15 грудня 2014 року (а.с. 10-11), відповідно до якого ОСОБА_2 довіряє ОСОБА_5 транспортувати автомобіль марки Acura MDX, 2007 року, НОМЕР_7 с VIN 2 НОМЕР_8 (який належить ОСОБА_2 за техпаспортом) в м. Маріуполь на підконтрольну територію, за адресою митного посту: АДРЕСА_1 , для подальшого зберігання на термін 5 місяців. У разі потреби Виконавець зобов`язується транспортувати автомобіль до міста Одеси, по закінченню терміну зберігання на митному терміналі за додаткову винагороду. Між тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказаний договір доручення не містить підписів сторін, а відтак є неналежним доказом. Будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачкою до суду першої інстанції надано не було. В свою чергу відповідачем до апеляційної скарги додано копію договору комісії № ААЕ 538447 від 14 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Віколь» який містить підписи сторін (а.с. 129), копію акту технічного стану та оцінки транспортного засобу і номерного агрегату, підписаний ТОВ «Віколь» та ОСОБА_2 (а.с. 130), копію довідки-рахунку від 14 січня 2015 року серії НОМЕР_9 , відповідно до якої ОСОБА_1 продано та видано автомобіль марки Acura MDX ЗНГ, кузов №2 НОМЕР_8 (а.с. 127). Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. За змістом пункту 8 наведеного Порядку (в редакції, чинній станом на час отримання довідки-рахунку) державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Таким чином, довідка-рахунок підтверджує обставини укладення договору купівлі-продажу автомобіля. Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, які мають особистий характер. Тобто, предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, а саме послуга, яка ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера. Відповідно до частин першої-п`ятої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. З довідки-рахунку, виданої ТОВ «Віколь» 14 січня 2015 року серії НОМЕР_9 вбачається, що спірний автомобіль марки Acura MDX ЗНГ, кузов №2 НОМЕР_8 , вартістю 110 тис. грн. продано та видано гр-ну ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 право власності на автомобіль Acura MDX кузов №2 НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 131). Таким чином, перереєстрація спірного автомобіля відбулась відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388. Чинне на момент відчуження автомобіля та видачі довідки-рахунку законодавство покладало обов`язок з перевірки повноважень продавця на реалізацію транспортного засобу на суб`єкт господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Таким суб`єктом господарювання на час видачі оспорюваної довідки-рахунку було ТОВ «Віколь». Після вказаної перевірки суб`єкт господарювання видав новому власнику автомобіля довідку-рахунок, яка підтверджувала право власності на автомобіль нового покупця. Позивачем не надано доказів невиконання ТОВ «Віколь» вищевказаного обов`язку. Вимог до ТОВ «Віколь» щодо оскарження його дій при оформленні та видачі довідки-рахунку позивачка не пред`являла. Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що під час оформлення купівлі-продажу автомобіля спілкувався особисто з позивачкою ОСОБА_2 , яка в його присутності підписала договір комісії з ТОВ «Віколь». Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що купівля-продаж транспортного засобу позивачки відповідає Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Цей правочин було вчинено у формі, встановленій законом, та він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених ним в позовній заяві, зокрема, щодо підстав недійсності правочину, укладеного між сторонами. Посилання позивача на кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160480002516 від 26 травня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки зазначене кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, остаточне рішення в ньому не прийнято. Враховуючи те, що обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки не були підтверджені відповідними доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а відтак задоволенню не підлягають. Відповідач ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 123), проте оскільки апеляційний суд відмовляє в задоволенні позову по суті, то заява про застосування наслідків позовної давності ним не розглядається. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2114 грн. 40 коп. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2019 року скасувати. В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Київський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, про визнання правочину недійсним відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 21 січня 2020 року. Судді В.М. Барков І.П. Мироненко Є.Є. Мальцева