Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/10744/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/10744/16-ц Номер провадження 22-ц/814/230/20Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., секретаря Кальник А.М. за участі: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Зязюн Ю.А., представника відповідача Осадчої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2017 року, прийнятого під головуванням судді Тімошенко Н.В. в м. Полтава у справі за позовом ОСОБА_1 до державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву в особі Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", третя особа Відкрите акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль", про зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Полтавське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»: - поновити дію Договору №15-598 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 30.12.2005р.; - внести зміни до Договору №15-598 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 30.12.2005р., у зв`язку з укладенням Додаткової угоди №014/0066/74/38310/81-1-0-00/13399 від 13.03.2015р. до Кредитного договору №014/0066/74/38310 від 12.12.2005р., - привести у відповідність до внесених змін до Договору №15-598 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 30.12.2005р. розрахунку прогнозного розміру компенсації. - погодити Реєстри позичальника ОСОБА_1 за квітень 2015 р. - липень 2016 року наданих ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»; - перерахувати на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за період з 01.04.2015 р. по день звернення до суду та відновити виплату коштів часткової компенсації відсоткової ставки кредиту за Кредитним договором №014/0066/74/38310 від 12.12.2005 р. із врахуванням Додаткової угоди №014/0066/74/38310/81-1-0-00/13399 від 13.03.2015р. Стягнуто з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в особі Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в дохід держави 551,20 грн. судового збору. Рішення оскаржило Полтавське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", яке в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Згідно частин першої, другої ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з пунктом 2 частини першої ст.374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що 10 червня 2005 року між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір про співпрацю. Сторони за вказаним договором зобов`язалися шляхом об`єднання зусиль спільно діяти з метою виконання Порядку № 853 щодо надання часткової компенсації (відшкодування) відсоткової ставки кредитів (банку) молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. 12грудня 2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 43 000 доларів США зі сплатою 12,5 процентів річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2025 року. Цільове призначення кредиту - на будівництво (реконструкцію) або придбання житла загальною площею 70,30 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.2 договору №15-598). 30 грудня 2005 року між фондом та ОСОБА_1 укладений договір № 15-598, за умовами якого часткова компенсація визначається в розмірі 1,0 облікової ставки НБУ, що діє на день укладення кредитного договору і становить 9,50 процентів. 05 березня 2009 р.між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 за умовим якої тимчасово на строк з 05 березня 2009 року по 05 березня 2010 року (включно) встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 10 процентів річних. 13 березня 2015 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2, за умовами якої з 16 березня 2015 року встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 17 процентів річних. Крім того, 13 березня 2015 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3, за умовами якої сторони змінили умови кредитування в наступному порядку: пункт 1.1 - кредитор з 16 березня 2015 року відкриває позичальнику не відновлювану кредитну лінію з лімітом 43 000 доларів США та 354 752,32 грн, в рамках якої - кредит в сумі 43 000 доларів США наданий згідно з умовами кредитного договору на придбання квартири вважається 1-м траншем кредиту; 2-ий транш кредиту в сумі - 354 752,32 грн надається на рефінансування заборгованості за 1-им траншем кредиту. Пунктом 1.2 додаткової угоди № 3 визначено, що дата остаточного погашення: 1-го траншу кредиту - 43 000 доларів США згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів, остаточне погашення 12 грудня 2025 року; 2-го траншу кредиту - 354 752,32 грн згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів, остаточне погашення 16 березня 2026 року. Після укладення додаткової угоди № 3, фонд припинив відшкодування компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків за договором № 15-598, мотивуючи це тим, що «кредит наданий згідно з умовами раніше укладеного кредитного договору на споживчі цілі (будівництво (реконструкцію) чи придбання житла) вважається 1-им траншем кредиту, а 2-ий транш кредиту надається не на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла, а на рефінансування». Також судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором виконує повністю, що підтверджується листом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 20 травня 2015 року про надання інформації щодо виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором в період з 12 грудня 2005 року по 01 квітня 2015 року та довідкою про стан кредиту на 27 жовтня 2015 року. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд своє рішення мотивував тим, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору №15-598, які є обов`язковими до виконання сторонами цього правочину. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо. Молоді сім`ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством. Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім`ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України, зокрема, постановою від 04 червня 2003 року № 853 Про затвердження «Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла». Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку в ньому визначено механізм відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Часткова компенсація надається позичальникам лише за одним кредитним договором. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди ( ст.638 ЦК України ). Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частини 1,2 ст. 640, ч.1ст. 642 ЦК України). Зміна або розірвання договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України). Пунктом 7.1 договору № 15-598 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до дня підписання сторонами акту про виконання зобов`язань за кредитним договором, якщо його не буде розірвано достроково у порядку, передбаченому цим договором. Фонд має право достроково розірвати цей договір, письмово повідомивши про це позичальника за 10 (десять) календарних днів у разі: виявлення недостовірних даних у документах, що подавалися позичальником на етапі підготовки до укладення цього договору, та протягом терміну погашення кредиту; невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором протягом трьох місяців; розірвання кредитного договору між позичальником і комерційним банком (пункт 3.3.2 договору № 15-598). Однак, з боку відповідача дій по розірванню вказаного договору вчинено не було, представник фонду не заперечує факту чинності договору, укладеному з позивачем 30 грудня 2005 року. Листом від 28 жовтня 2015 року Фонд повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до умов додаткового договору другий транш кредиту надано не на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла, а на рефінансування. Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853 не передбачено компенсації за кредитами наданими за рефінансування, у зв`язку з чим фонд припинив відшкодування компенсації відсоткової ставки ( т.1, а.с.31). У відповідності до положень зазначеної постанови у Фонду відсутній обов`язок щодо здійснення часткової компенсації процентів за другим траншем, метою якого було рефінансування кредиту. Аналізуючи зазначені дії відповідача, колегія суддів вбачає, що питання щодо їх законності мало вирішуватись відповідно до приписів ст. 15,16 ЦК України. За змістом названих правових норм кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( ч.1 ст.5 ЦПК України). Оскільки обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не відповідає змісту цього права та характеру його порушення, суд першої інстанції безпідставно задовольнив заявлені позовні вимоги. Отже, за умови чинності договору, укладеного між ОСОБА_1 та фондом 30 грудня 2005 року, доведенню підлягали незаконні, на думку позивача, дії фонду по припиненню відшкодування компенсації, а не вимоги по поновленню дії вказаного договору. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення зазначених вимог, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню. Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відносно вимоги про внесення змін до договору, то за змістом пункту 5.1 договору № 15-598 у випадках укладення додаткових угод до кредитного договору, що стосуються правовідносин за цим договором в цей договір в обов`язковому порядку вносяться відповідні зміни. Проте, ОСОБА_1 у спосіб, визначений главою 53 Цивільного Кодексу України не звертався до відповідача з конкретними пропозиціями та не пропонував редакцію внесення таких змін до договору у зв`язку з укладення додаткових угод між ним та банком. Прохання ОСОБА_1 в цій частині є неконкретними та позивач не уточнював свої позовні вимоги, які саме зміни він просить зобов`язати відповідача внести до договору, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача привести у відповідність до внесених змін до Договору №15-598 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 30.12.2005р. розрахунку прогнозного розміру компенсації, погодити Реєстри позичальника ОСОБА_1 за квітень 2015 р. - липень 2016 року, наданих ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та перерахувати на поточний рахунок позичальника невиплачену компенсацію за період з 01.04.2015 р. по день звернення до суду та відновити виплату коштів часткової компенсації відсоткової ставки кредиту за Кредитним договором від 12.12.2005 р. із врахуванням Додаткової угоди від 13.03.2015р. є похідними від перших двох та також не підлягають задоволенню через їх неконкретність та недоведеність. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 374,376, , 381,384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Полтавського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2017 року скасувати, ухваливши нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О.В. Прядкіна Судді: С.Б. Бутенко О.І. Обідіна Повний текст постанови складено 23.012020 р.