Постанова 4809 № 395/551/25

ПОСТАНОВА Іменем України 17 березня 2026 року м. Кропивницький справа № 395/551/25 провадження № 22-ц/4809/330/26 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І., при секретарі Зайченко В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року (суддя Орендовський В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про розірвання кредитного договору,- встановив: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 29.07.2024 вимушена була звернутися до чергової частини Відділу поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП про те, що 29.07.2024 в період з 18:00 до 21:00 невстановлена особа, представившись працівником Приватбанку шляхом обману заволоділа банківськими реквізитами кредитної картки НОМЕР_1 , внаслідок чого з даного рахунку було знято грошові кошти в сумі 75 000 гривень. На підставі вищевказаної заяви були внесені відомості про до ЄРДР за № 12024121090000365 від 30.07.2024 року, попередня кваліфікація ч.4 ст. 190 КК України та проводиться досудове розслідування. Вказала, що близько 5 років тому вона отримала кредитну картку, яку відразу при представнику банку перерізала ножицями, якою жодного разу не користувалась, ніколи не вчиняла жодних дій щодо активації даної карти. Одночасно з карткою для виплат працівником банку було додатково вручено відповідну кредитну картку «Універсальна» самостійно, без прохання клієнта під час оформлення карток для виплат. Картка нею не використовувалася жодного разу, вона не знімала з неї кошти, не розраховувалася нею при здійсненні платіжних операцій. Як виявилося в подальшому банк самостійно, без наявних для того підстав, без прохання клієнта, при неактивованій кредитній картці, збільшив кредитний ліміт розміром до 75 000 грн. Вона є пенсіонеркою та окрім як пенсії в 3000 грн. доходів не має. Позивач зазначила, що 29.07.2024 в період з 18:00 до 21:00 щодо неї було вчинено шахрайські дії невстановленими особами (представниками Приватбанку) щодо зняття з неї коштів в розмірі 75 000 грн. 29.07.2024 року їй зателефонували з номеру 0954644723 та запитали чи не оформлює вона покупку в магазині «Розетка». Так як покупку вона не оформляла, то відповідно зателефонувала на гарячу лінію Приватбанку 3700 аби заблокувати карту (о 18:23). В подальшому після спілкування з представником банку їй повідомили які дії необхідно вчинити для блокування картки. Жодних паролів та даних вона не повідомляла, натомість з нею спілкувався один і той самий представник банку, який безпосередньо говорив по телефону «гарячої лінії» 3700. Під час розмови з представником банку в додатку вона побачила, що на картці кредитний ліміт вичерпано в розмірі 75 000 грн. Також, у відділенні з виписки з`ясувалося, що кошти перераховані ОСОБА_2 трьома транзакціями: 17 216 грн., 27 985 грн., 27 387 грн. Отже, між нею та відповідачем було укладено договір 01.07.2021 року із відкриттям додаткового рахунку SAMDNWFC00068786421 ( НОМЕР_2 ), за яким вона підписала власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила умови, а саме: отримала кредит з відновлювальною кредитною лінією, який в подальшому збільшився до 75 000,00 грн.; була отримана кредитна картка в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , з умовами; процентною ставкою, відсотків річних становить 42% (п. 1.3. договору); кількість та розмір платежів, періодичність, сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа місяця, наступного за наступним місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4. договору); розмір мінімального обов`язкового платежу 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн. щомісячно у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. договору). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг нею підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила розірвати договір по рахунку НОМЕР_1 і додатковому рахунку договір SAMDNWFC00068786421 від 01.07.2021 року з картковими рахунками № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , укладений між нею та відповідачем на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, повернувши сторони у стан до укладення договору. Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі скаржник, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що збільшення кредитного ліміту розміром до 75 000 грн не прописано у договорі від 01.07.2021 із відкриттям додаткового рахунку SAMDNWFC00068786421, за яким вона власноручно підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та погодила умови, не передбачав отримання кредиту до 75 000 грн. Дозволу на збільшення кредитного ліміту вона не надавала. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, якийне суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України). Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначено у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутисядо суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Частиною третьою статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Згідно з частинами другою та третьою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Частинами першою, другою, четвертою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Статтею 652 ЦК України передбачено, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах. Тобто розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення відповідного правочину в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. При цьому можливість розірвання договору пов`язується безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин. Судом встановлено, що 01.07.2021 між ОСОБА_1 та відповідачем укладений договір банківського рахунку № SAMDNWFC00068786421 на підставі підписаної власноручно заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала платіжну картку для виплат та кредитну картку № НОМЕР_4 (а.с.34-35), рахунок НОМЕР_1 , що визнається сторонами, а тому не підлягає доказуванню згідно ст.82 ч.1 ЦПК України. Як вбачається з довідки № 0000004247878251 від 21.03.2025 АТ КБ Приватбанк Грушевій В.І. надано картки: № НОМЕР_4 з кредитним лімітом 500 грн., який станом на 29.07.2024 збільшений до 75 000 грн. та № 5363542098876643 (а.с. 38-38 звор.). Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.07.2024, на підставі заяви ОСОБА_1 було внесено відомості за № 12024121090000365 про вчинення кримінального правопорушення за ст. 190 ч. 4 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: 29.07.2024 до ЧЧ ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , про те, що 29.07.2024 в період з 18:00 до 21:00 невстановлена особа, яка назвалась працівником Приватбанку шляхом обману заволоділа банківськими реквізитами кредитної картки НОМЕР_1 , внаслідок чого з даного рахунку було знято грошові кошти в сумі 75 000 гривень (а.с.9 звор.) На звернення ОСОБА_1 про повернення коштів, Приватбанк у листі від 30.08.2024 № 20.1.0.0.0/7-240827/26537 повідомив наступне, що банк не може повернути кошти з тих підстав, що переказ коштів з картки № НОМЕР_3 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача, і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового номера та іншої особистої інформації (а.с.10). Згідно виписки за договором № б/н за період 01.01.1999 20.03.2025 вбачається, що позивач кредитною карткою НОМЕР_3 не користувалась з дня відкриття рахунку 01.07.2021 і до 29.07.2024, тобто до дня зняття коштів з рахунку. 29.07.2024 відбувся переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 в сумі 27 387,00 грн, 27 958, 00 грн та 17 216, 00 грн (а.с.90). Згідно з довідкою про зміну умов кредитування, на час відкриття рахунку було встановлено кредит в розмірі 500 грн, 08.02.2023 відбулося збільшення ліміту до 6 000 грн, 09.05.2023 кредитний ліміт збільшено -10000 грн, 07.08.2023 збільшено -18 000 грн, 29.07.2024 збільшено до 75 000 грн., 01.11.2024 зменшено кредитний ліміт 0,00 грн (а.с.38 звор.) Також встановлено, що 29.07.2025 після телефонного дзвінка з номеру НОМЕР_6 невідомої особи, яка запитала про оформлення покупки в магазині «Розетка», ОСОБА_1 зателефонувала на гарячу лінію 3700 для блокування картки, що підтверджується скриншотом телефонних викликів, після чого виконуючи вказівки на її думку представника банку, з її рахунку відбувся переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 в сумі 27 387,00 грн, 27 958, 00 грн та 17 216, 00 грн. Законом України «Про платіжні послуги» регламентовано поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури. У статті 1 вказаного Закону визначено основні терміни, серед яких: автентифікація, дистанційна платіжна операція, засіб дистанційної комунікації, індивідуальна облікова інформація, ініціатор, платіжна операція та інші. Інформування користувачів під час виконання платіжних операцій з використанням платіжних інструментів регламентовано статтею 32 Закону України «Про платіжні послуги». Так, користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати надавачу платіжних послуг інформацію для здійснення контактів із ним, а надавач платіжних послуг зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом строку дії договору. Обов`язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень надавача платіжних послуг про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі. Надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян. Обов`язки емітента визначено частиною дев`ятнадцятою статті 38 указаного Закону, а користувача - частиною двадцятою. Так, емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У свою чергу, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. Статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій. Загальні вимоги Національного банку України до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням установлено Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 № 164 (далі - Положення). Умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту (пункт 29 Положення). Згідно з пунктом 140 Положення користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. У справі, яка переглядається, банком фактично фактично визнається несанкціоноване втручання в систему онлайн банкінгу клієнта (позивача) з боку третіх осіб, як і факт несанкціонованого списання грошових коштів із його рахунків. Проте, банк посилається на наявність вини позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила їм ініціювати відповідні банківські операції. У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 922/4091/19 вказано, що саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб. У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц за позовом банка до клієнта про стягнення заборгованості вказано: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» (провадження № 61-16504св18). Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 28 травня 2025 року у справі № 757/14963/23-ц та інших. Указана судова практика Верховного Суду є сталою та сформованою. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17). Враховуючи те, що позивач вчинила всі необхідні дії для запобігання списання коштів з її рахунку третіми особами, зателефонувавши на гарячу лінію 3700 Приватбанку, обґрунтовано сподіваючись, що спілкується з працівником банку і його вказівки направлені на забезпечення зберігання коштів на її рахунку, однак вказані дії призвели до втрати фінансового номера позивача та списання коштів з рахунку, саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату коштів з рахунку позивачки, оскільки безпека фінансових операцій клієнта банку є пріоритетною задачею банку, і яка в даному випадку не була виконана. Відповідач не довів, що саме свідомі чи необережні дії або бездіяльність позивача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту. При цьому, банк, як фінансова установа, яка обслуговує рахунок позивача, отримавши 29.07.2024 від імені позивача для виконання три доручення на переказ коштів мав би звернути увагу на очевидні ознаки сумнівності (підозрілості) фінансових операцій, а саме повторюваність переказів між тими самими рахунками та відносно високу частоту переказів протягом короткого періоду часу. Отже, відповідач мав об`єктивну змогу відреагувати на вказані сумнівні операції (зупинити їх чи відмовити у їх виконання). Отже, банк не забезпечив належний захист коштів, що перебували на рахунку позивача, внаслідок чого позивачу завдана шкода, що є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання кредитного договору. Позовна вимога про повернення сторін у стан до укладання договору задоволенню не підлягає, оскільки у разі розривання договору у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 3,4 ст. 653 ЦК УКраїни). Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про розірвання кредитного договору. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3028 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Розірвати договір по рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахунком договору SAMDNWFC00068786421 від 01.07.2021, з картковими рахунками № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, з Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570). В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3028 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16.04.2026. Судді: О.А.Письменний О.Л. Дуковський О.І. Чельник