Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/9248/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/185/20 Справа № 199/9248/18 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про стягнення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля,- В С Т А Н О В И Л А: 28 листопада 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ТДВ «Дніпрокомунтранс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про стягнення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля (а.с.2-5). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ТДВ «Дніпрокомунтранс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про стягнення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТДВ «Дніпрокомунтранс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 22332 грн. 80 коп. Вирішено питання судових витрат (а.с.77-80, 101). Не погодившись з рішенням суду, ТДВ Дніпрокомунтранс звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.82-84). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, щ 09.09.2018 у м. Дніпро по вул. Бєляєва, буд. 18, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі вантажного автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Дніпрокомунтранс», під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля «Хонда Аккорд», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 . Данні обставини встановлені та підтверджуються постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2018 про визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП (а.с. 6). Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди та факти встановлені при розгляді адміністративної справи є преюдиціальними фактами при розгляді цивільної справи. Під час ДТП третя особа ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дніпрокомунтранс». Внаслідок ДТП автомобілю марки «Хонда Аккорд», державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , завдано механічні пошкодження та заподіяні матеріальні збитки. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу № АМ/7461797 (а.с.13 зв., 38). Страховиком ПАТ «НАСК «Оранта» визначено позивачу страхове відшкодування в сумі 22509 грн. 20 коп. (а.с.13, 37-45). Відповідно до Акту виконаних робіт № ЧП00000554 від 25.10.2018, фактична вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля «Хонда Аккорд», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 44842 грн. (а.с.10, 11,12). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, а тому на користь позивача підлягає стягненню з ТОВ «Дніпрокомінтранс» різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до положень ст. 1187, 1188 ЦК України шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, та відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз норм ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13). Крім того, з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, пункт 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Апелянт не надав доказів на спростування розміру завданої шкоди. Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 Постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Відповідних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 жовтня 2018 року, справа № 686/17155/15-ц, провадження № 61-18840св18, від 05 грудня 2018 року, справа № 752/19570/15-ц, провадження № 61-19564св18, від 22 січня 2019 року, справа № 676/518/17, провадження № 61-8307св18. Враховуючи викладене, страховиком обґрунтовано виплачено страхове відшкодування в межах ліміту страхової відповідальності, розмір якого визначений розрахунком страхового відшкодування від 15.11.2018 року, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 в результаті пошкодження належного їй транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу при дорожньо-транспортній пригоді склав 22509,20 грн. (а.с.37). Відповідно до Акту виконаних робіт № ЧП00000554 від 25.10.2018, фактична вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля «Хонда Аккорд», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 44842 грн. (а.с.10, 11,12). Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталася з вини працівника відповідача, перевищує виплачений страховиком розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача, як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та сплаченим страховим відшкодуванням. Доводи апеляційної скарги, що заподіяна позивачу майнова шкода не перевищує ліміт відповідальності Страховою ПАТ «НАСК «Оранта» як страховика, тому покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відносини між позивачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки страховиком виплачено страхове відшкодування у розмірі, визначеному ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дослідив та надав належну оцінку поданим позивачем доказам, з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними, зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді