Постанова 4856 № 824/604/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/604/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 22 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : в червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2019 року №Ф-12844-50 Головного Управління ДФС у Чернівецькій області, щодо нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 10148,16 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.08.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно до витягу з єдиного реєстру позивач не є суб`єктом господарювання, а відтак відсутні правові підстави для нарахування ЄСВ. Разом з тим, апелянт також зазначає, що фіскальний орган вважаючи, що за позивачем обліковується борг, зобов`язаний був повідомити у перший місяць виникнення недоїмки. Посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами і доповненнями) позивач зауважуває, що він є особою пенсійного віку, а тому звільнений від сплати ЄСВ, в той же час є припиненим суб`єктом господарювання, а тому у податкового органу не було підстав для нарахування ЄСВ. Окрім того, апелянт вказує, що ним не було подано заяву про реєстрацію як самозайнятої особи. Сторони поважних представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В силу положень пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 взятий на облік 05.07.2001 року за №12/3 у ДПІ в Путильському районі, дата реєстрації - 18.02.2003 року. Основний вид діяльності 69.10 діяльність у сфері права. 29.12.2016 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та знято з обліку в контролюючих органах з 30.12.2016 року. Згідно довідки форми №34-ОПП, адвокат Псарюк Віктор Петрович 22.09.2017 року взятий на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру за №1981. 10.04.2019 року ГУ ДФС у Чернівецькій області сформовано на ім`я позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-12844-50 в сумі 10148,16 грн. станом на 31 жовтня 2018 року, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручена особисто позивачу. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебуваючи на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець припинивши таку діяльність і будучи при цьому адвокатом, свого обов`язку щодо подання заяви і реєстрації в контролюючому органі особою, яка провадить незалежну професійну діяльність не виконав. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у своїй діяльності є повноважним органом, який на підставі облікових даних та даних суб`єктів інформаційного обміну (органів державної реєстрації) зобов`язаний вчинити дії щодо взяття на облік особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвоката). У випадку позивача, останній документований посвідченням адвоката, і є особою, яка на час розгляду даної справи не припинила/зупинила таку діяльність відповідно до Закону, а тому правомірно взятий на облік як платник податків. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. За змістом пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Системний аналіз наведених норм права свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до положень п.178.1, п.178.2 ст.178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті167 цього Кодексу. Так, з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (далі - Порядок № 1588). Згідно п. 6.7. Розділу VІ Порядку №1588 взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб підприємців. Для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання: заяву за формою № 5-ОПП, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально. Відповідно до п. 9.1. розділу ІХ контролюючі органи проводять внесення змін і доповнень до Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб (окрім іншого) на підставі: інформації органів державної реєстрації; інформації суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до реєстраційних даних та довідки про взяття на облік платника податків ОСОБА_1 взятий на облік 05.07.2001 року за №12/3 у ДПІ в Путильському районі, дата реєстрації - 18.02.2003 року. Основний вид діяльності 69.10 діяльність у сфері права. (а.с. 8, 18) Проте, 29.12.2016 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та знято з обліку в контролюючих органах з 30.12.2016 року. (а.с.18) Водночас, на підставі посвідчення № 242 від 12.09.2005 року ОСОБА_1 є адвокатом, та має право на заняття адвокатської діяльністю. Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. Так, частиною 6 вказаного Закону обумовлено, що адвокатом може бути фізична особа, яка відповідає наведеним у законі критеріям та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Статтею 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (частина сьома статті 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Таких відомостей матеріали справи не містять, відсутні відомості і щодо того, що позивач подавав до ради адвокатів регіону заяву про припинення права на заняття адвокатською діяльністю та здав Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Отже, з наведеного вбачається, що позивач на час здійснення незалежної професійної діяльності перебував у стані припиненого суб`єкта господарювання, як фізичної особи-підприємця. Однак, слід зазначити, що позивач перебуваючи на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець припинивши таку діяльність і будучи при цьому адвокатом, свого обов`язку щодо подання заяви і реєстрації в контролюючому органі особою, яка провадить незалежну професійну діяльність не виконав. Колегія суддів зазначає, що наведені вище норми законодавства вказують на те, що відповідач у своїй діяльності є повноважним органом, який на підставі облікових даних та даних суб`єктів інформаційного обміну (органів державної реєстрації) зобов`язаний вчинити дії щодо взяття на облік особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвоката). Згідно довідки форми №34-ОПП, адвокат Псарюк Віктор Петрович 22.09.2017 року взятий на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру за №1981. Отже, оскільки у випадку позивача, останній документований посвідченням адвоката, і є особою, яка на час розгляду даної справи не припинила/зупинила таку діяльність відповідно до Закону, тому в силу наведених вище норм, позивач правомірно взятий на облік як платник податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру за №1981. Водночас, з системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована, як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2016 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та знято з обліку в контролюючих органах з 30.12.2016 року та на підставі посвідчення № 242 від 12.09.2005 року ОСОБА_1 є адвокатом, та має право на заняття адвокатської діяльністю, а тому позивач є платником єдиного внеску як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Щодо доводів апелянта про те, що він звільнений від сплати ЄСВ в силу закону, оскільки є особою пенсійного віку, слід зазначити, що частиною 4 статті 4 Закону №2464 законодавець визначив пільгову категорію осіб, а саме те, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наведене свідчить, що в переліку пільгової категорії осіб п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону N 2464, яким визначено платниками єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську не включено. Разом з тим, з апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджуючись із вимогою відповідача про сплату боргу посилається на порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. Щодо вказаний доводів позивача слід зазначити, що законодавець вчинення відповідних дій (які стосуються нарахування) пов`язав не з конкретним періодом в якому виникає недоїмка, а з фактом виявлення (п.2 розділу І Інструкції №449). Вимоги ж п.3 стосуються процедури надіслання вимоги після встановленого/виявленого факту несплати страхових внесків. Так, згідно облікових даних інтегрованої картки платника податків, станом на 31.10.2018 року загальна сума заборгованості позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становила 10148,16 грн., тому на вказану суму було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2019 №Ф-12844-50. Таким чином, контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу у відповідності до чинного законодавства. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) на загальнообовязкове державне соціальне страхування є правомірною та не підлягає скасуванню. Отже, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.