Постанова 4855 № 640/5837/19

від 22.01.2020 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5837/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Мєзєнцева Є.І. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії (бездіяльність) Державної фіскальної служби України щодо не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.06.2017 року №99, від 26.06.2017 року №111, від 26.06.2017 року №118, від 27.06.2017 року №119, від 27.06.2017 року №120, від 29.06.2017 року №121; скасування рішень комісії з питань розгляду скарг від 30.05.2018 року №8041/40144587/2, від 02.05.2018 року №3824/40144587/2; від 31.05.2018 року №8565/40144587/2; від 31.05.2018 року №8566/40144587/2; від 01.06.2018 року №8805/40144587/2; від 04.06.2018 року №9061/40144587/2; зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.06.2017 року №99, від 26.06.2017 року №111, від 26.06.2017 року №118, від 27.06.2017 року №119. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 18.05.2018 року №708219/40144587 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.06.2017 року №99 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 23.04.2018 року №661418/40144587 про відмову у реєстрації податкової накладної від 26.06.2017 року №111 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 18.05.2018 року №708220/40144587 про відмову у реєстрації податкової накладної від 26.06.2017 року №118 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 18.05.2018 року №708221/40144587 про відмову у реєстрації податкової накладної від 27.06.2017 року №119 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 18.05.2018 року №708222/40144587 про відмову у реєстрації податкової накладної від 27.06.2017 року №120; від 18.05.2018 року №708223/40144587 про відмову у реєстрації податкової накладної від 29.06.2017 року №121 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 22.06.2017 року №99, від 26.06.2017 року №111, від 26.06.2017 року №118, від 27.06.2017 року №119, від 27.06.2017 року №120, від 29.06.2017 року №121 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ" за результатами здійснення господарських операцій сформовано та направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну від 22.06.2017 року №99. Відповідно до квитанції від 14.07.2017 року №9136075773 вказану податкову накладну було прийнято та зупинено її реєстрацію на підставі п. 201.16. ст.201 Податкового кодексу України. У квитанції зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №

567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 8544 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Позивачем було скеровано до Головного управління ДФС у м. Києві пояснення та документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції зазначеної в податковій накладній №121, зокрема: копію Договору від 28.04.2017 року №28/04/17, копію рахунку від 29.06.2017 року №272, копію платіжного доручення від 29.06.2017 року №15254, копію податкової накладної від 29.06.2017 року №121 та рішення про відмову до неї, та копію дозволу експлуатації лінії типу Е90/45. 18.05.2018 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №708223/40144587 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 24.05.2018 року позивач подав до ДФС скаргу на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.05.2018 №708223/40144587, яка в подальшому рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 04.06.2018 №9061/40144587/2 була залишена без задоволення, а рішення контролюючого органу - без змін. Не погоджуючись із такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем доведено надання ним до Комісії всіх документів, визначених Переліком №567, як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Підпунктом 201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних. Пунктом 12 вказаного Порядку передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу За результатами перевірок, визначених п.12 наведеного Порядку, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Положення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: порядковий номер та дата складення податкової накладної; визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 6 Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів Наказу № 567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567: - для критерію, зазначеного у пп.1 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; - для критерію, зазначеного в пп.2 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Відтак, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Разом з тим, у квитанціях податковим органом не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, а лише міститься загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених пунктом 6 Критеріїв. Згідно з вимогами п.п. 6 та 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Пунктом 10 Порядку № 117 передбачено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. На виконання пункту 10 Порядку № 117 Державна фіскальна служба України 21 березня 2018 року наказом № 144 затвердила Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків (далі - Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків). Порядком формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків передбачено, що усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі Критерії). Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв. Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", та оформлюється протоколом. До протоколу засідання Комісій обов`язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією. За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення/виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платників з ознаками ризиковості. Отже, податковий орган був зобов`язаний у Квитанції зазначити конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв № 567, та відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників. Разом з тим, відповідачем не було надано ані протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості. Відтак, контролюючим органом не доведено наявності підстав зупинення реєстрації податкових накладних, поданих позивачем, передбачених Порядком №

117. Також, у відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України). З матеріалів справи вбачається, що позивач в порядку, визначеному пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, надав відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних, що підтверджується повідомленнями щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних. Проте, рішеннями комісії від 18.05.2018 року №708219/40144587; від 23.04.2018 року №661418/40144587; від 18.05.2018 року №708220/40144587; від 18.05.2018 року №708221/40144587; від 18.05.2018 року №708222/40144587; від 18.05.2018 року №708223/40144587 було відмовлено у реєстрації податкових накладних від 22.06.2017 року №99, від 26.06.2017 року №111, від 26.06.2017 року №118, від 27.06.2017 року №119, від 27.06.2017 року №120, від 29.06.2017 року №121 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненаданням платником податку копій документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій. Всупереч визначених у вказаних рішеннях підстав для їх прийняття, податковим органом у них не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Натомість судом встановлено, що в матеріалах справи наявні складені у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» документи, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18. Враховуючи наведені обставини у сукупності колегія суддів вважає, що за для ефективного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції правильно вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними і скасував рішення комісії від 18.05.2018 року №708219/40144587; від 23.04.2018 року №661418/40144587; від 18.05.2018 року №708220/40144587; від 18.05.2018 року №708221/40144587; від 18.05.2018 року №708222/40144587; від 18.05.2018 року №708223/40144587 якими було відмовлено у реєстрації податкових накладних від 22.06.2017 року №99, від 26.06.2017 року №111, від 26.06.2017 року №118, від 27.06.2017 року №119, від 27.06.2017 року №120, від 29.06.2017 року №121 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Пунктом 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.06.2017 року №99, від 26.06.2017 року №111, від 26.06.2017 року №118, від 27.06.2017 року №119, від 27.06.2017 року №120, від 29.06.2017 року №121. Водночас колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про скасування рішень комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 30.05.2018 року №8041/40144587/2; від 02.05.2018 року №3824/40144587/2; від 31.05.2018 року №8565/40144587/2; від 31.05.2018 року №8566/40144587/2; від 01.06.2018 року №8805/40144587/2; від 04.06.2018 року №9061/40144587/2, оскільки вказані рішення не є актами реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не мають самостійного юридичного значення, оскільки не містять обов`язкового для суб`єкта господарювання припису. Такі рішення не породжують у платника будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджають реалізації його права та, як наслідок, не підлягають скасуванню. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 23.01.2020 року. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова Є.І.Мєзєнцев

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4855 № 640/5837/19

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше