Постанова 4855 № 826/17009/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17009/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М, Шурка О.І., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромета» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромета» (надалі - ТОВ «Євромета») звернулось до суду з позовом, у якому просило: - визнати протиправними і скасувати рішення Комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних про відмову в реєстрації податкових накладних №1237 від 30.11.2017 року, №1239 від 30.11.2017 року, №167 від 06.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ «Євромета». - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1237 від 30.11.2017 року, №1239 від 30.11.2017 року, №167 від 06.12.2017 року, поданих ТОВ «Євромета». На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкових накладних, на підставі яких було зупинено їх реєстрацію. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу конкретного виду критерію. Крім того, позивач посилався на відсутність конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд. На переконання позивача ним були подані усі необхідні та достатні документи на підтвердження здійснення господарських операцій по спірним податковим накладним. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт зазначає, що квитанція про прийняття/неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної формується в автоматизованому режимі, за результатами опрацювання кожної отриманої податкової накладної, відповідно до положень чинних нормативно-правових актів України та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке повинно відповідати принципу обґрунтованості. В свою чергу, позивачем не надано банківські виписки, складські документи, акт приймання-передачі, документи щодо транспортування, штатний розпис. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом встановлено, що ТОВ «Євромета» сформовано податкові накладні №1237 від 30.11.2017 року, №1239 від 30.11.2017 року, №167 від 06.12.2017 року та направлено їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманих квитанцій від 06.12.2017 року, від 14.12.2017 року, від 26.12.2017 року вказані вище податкові накладні прийняті, але їх реєстрацію зупинено. В якості підстави зазначено, що податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах, у зв`язку з чим запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію. На виконання положень підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України позивачем направлено контролюючому органу повідомлення про подання документів для підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним, реєстрацію яких зупинено, з відповідними копіями договорів/контракту, актів здачі-прийняття робіт, платіжних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по спірним податковим накладним. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи. За результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняті рішення №712905/36464155 від 21.05.2018 року, №712902/36464155 від 21.05.2018 року та №663212/36464155 від 24.04.2018 року про відмову в реєстрації податкових накладних №1237 від 30.11.2017 року, №1239 від 30.11.2017 року, №167 від 06.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою прийняття оскаржуваних рішень стало ненаданням платником податку: первинних документів щодо постачання/ придбання товарів/ послуг, зберігання та транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/ інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити), а також розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Не погоджуючись з правомірністю прийняття таких рішень, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 6 Критеріїв, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділуПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі. Слід зазначити, що кожен із наведених підпунктів пункту 6 Критеріїв оцінки є самостійним критерієм, водночас підпунктом 1 пункту 6 Критеріїв оцінки, фактично закріплено два підкритерії. Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, а конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є цілком обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу. Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік, тут і надалі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №

567. Отже, для кожного критерію передбачений самостійний список документів, за умови подання якого приймається рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому загальне посилання на «вичерпний перелік» документів контролюючим органом не є достатнім, а перелік документів, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення контролюючим органом, повинен бути конкретизованим та чітким. Дотримання вимоги чіткості і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання повного переліку документів. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № №1640/2650/18. Разом з тим, у квитанціях від 06.12.2017 року, від 14.12.2017 року, від 26.12.2017 року відповідачем не вказано ані конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, які необхідно надати позивачеві. Більш того, названі квитанції навіть не зобов`язують ТОВ «Євромета» надати копії будь-яких документів. Вжиття у цій квитанції сполучників «та/або» означає, що питання необхідності та доцільності надання документів контролюючий орган залишив на розсуд платника податків. Водночас, ТОВ «Євромета» надано на пропозицію контролюючого органу пояснення та копії підтверджуючих документів, які в повному та достатньому обсязі підтверджували реальність здійснення господарської операції. Не містить посилання на відсутність конкретних документів і рішення Комісії №712905/36464155 від 21.05.2018 року, №712902/36464155 від 21.05.2018 року та №663212/36464155 від 24.04.2018 року. Всупереч визначеній у рішеннях підставі їх прийняття, податковим органом не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. В свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. В контексті вищенаведеного колегія суддів також зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № №360/1050/19. За таких обставин, на переконання колегії суддів, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних є формальними, оскільки об`єктивно не містять чіткого визначення підстав та мотивів для їх прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не можуть бути визнані законними та обґрунтованими. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність прийняття спірних рішень та наявності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя О.М.Оксененко Суддя О.І.Шурко