Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/4446/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 січня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4446/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в м. Дніпро в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/4446/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 провести перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі 50 відсотків від щомісячного довічного утримання судді у відставці з 01.01.2019 щомісячно. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивачем подана апеляційна скарга в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просить оскаржене рішення скасувати, позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зміна розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є підставою для зміни розміру пенсії, в даному випадку, по втраті годувальника, призначеної виходячи з розміру довічного грошового утримання судді у відставці. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Судом першої інстанції встановлено, що з 25 квітня 1973 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який працював на посаді судді у Жовтневому, Комунарському та Орджонікідзеквському районних судах м. Запоріжжя. 12 травня 2009 року ОСОБА_2 був звільнений з посади судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у зв`язку із виходом у відставку, а після виходу у відставку перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи із 90 відсотків від грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді. Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 14.09.2016 по справі №333/3944/16-а (провадження №2-а/333/162/16) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , серед іншого зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію в зв`язку з втратою годувальника з 29.05.2016 в розмірі 5917,10 грн., що становить 50% щомісячного довічного грошового утримання померлого годувальника - ОСОБА_2 , нарахованого на момент його смерті. Постанова Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 14.09.2016 по справі №333/3944/16-а (провадження №2-а/333/162/16) набрала законної сили 01.11.2016. Позивач, вважаючи, що починаючи з 01.01.2019 вона має право на отримання пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% від грошового утримання судді у відставці у сумі 43222,50 грн., звернулась до Шевченківського об`єднаного УПФУ м.Запоріжжя (правонаступник - ГУ ПФУ в Запорізькій області) з заявою про проведення відповідного перерахунку. Листом від 07.05.2019 №232/М-1 позивача повідомлено про те, що оскільки пенсія позивача у зв`язку з втратою годувальника обчислюється із 50 відсотків щомісячного довічно грошового утримання померлого годувальника, розрахованого на підставі Закону України "Про статус суддів" (в подальшому Закону України "Про судоустрій і статус суддів") та розмір якої визначений рішенням суду вона не підлягає перерахунку згідно ч.2 ст.42 Закону. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті). Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивача не отримував. В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат. Своєю чергою, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено. Колегія суддів враховує і те, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України «Про статус суддів» ні Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Окрім цього, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства. З цього приводу колегія суддів зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є закони України «Про статус суддів» та «Про судоустрій і статус суддів», при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 у справі №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013). У рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі № 236/3193/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а. Судом першої інстанції правильно вказано, що статтею 42 Закону №1058 передбачено порядок та підстави індексації та перерахунку пенсій, проте в зазначеному Законі відсутня така підстава для перерахунку пенсії, як зміна розміру довічного грошового утримання судді у відставці, який мав статус годувальника. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в адміністративній справі №280/4446/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова у повному обсязі складена 22 січня 2020 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш