Постанова Київський апеляційний суд № 759/6167/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А Справа № 759/6167/18 Головуючий у 1 інстанції - Величко Т.О. Апеляційне провадження № 22-ц/824/1371/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2020 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого - Мараєвої Н.Є., Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М. При секретарі - Гаврюшенко К.О. Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», 3-особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- В с т а н о в и л а : Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», 3-особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року, та постановити нове, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4224, вчинений ПН Бондар І.М. 20.05.2016 р., посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга підлягає задоволенню таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2016 р. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинила виконавчий напис за реєстровим номером 4224 за кредитним договором № SAMDN03000015373214 від 06.08.2007 року, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 293 073, 86 грн. (а.с.15). Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52358564 від 28.09.2016 р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 4224 за кредитним договором № SAMDN03000015373214 від 06.08.2007 року, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 293 073, 86 грн. (а.с14). Згідно виписки з рахунку боржника від 17.04.2016 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № SAMDN03000015373214 від 06.08.2007 року становить 291 373, 86 грн., з яких 76 942,92 грн. - заборгованість за кредитом, 7 627,33 грн. - заборгованість за процентами, 4 933, 07 грн. - заборгованість з комісії, 499,87 грн. - заборгованість по штрафам та 13 874, 86 грн. - заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) (а.с. 72). Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно п.п.2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п.2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Окрім того, п.п.3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно ст.50 Закону «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необгрунтованість вимог до боржника. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц. Постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" надав нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості: оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про погашення заборгованості. Також зазначав, що згідно письмових доказів, наданих Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. (а.с.55-57,138-156), позивачка була належним чином повідомлена, а саме, що 27.04.2016 року було направлено письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, а 20.05.2016 року було вчинено виконаний напис нотаріуса (а.с.144-149). З цих підстав суд дійшов висновку, що позивачка була належним чином повідомлена про порушення кредитних зобов`язань та обов`язок ліквідувати допущені порушення не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису, доказів про оспорювання кредитного договору суду не надала, доказів про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 06.08.2007 року, укладеним між нею (позивачкою ОСОБА_1 ) та ПАТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 293 073, 86 грн. суду не надала, тому відмовив у задоволенні позову. Проте із такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне. Так, обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивачка посилалася, зокрема, на те, що вона не погоджується із розрахунком заборгованості, визначеному банком і зазначеному у виконавчому написі, що нею були здійснені часткові погашення кредиту, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати розмір заборгованості позивачки та суми штрафних санкцій та відсотків, що зазначені у виконавчому написі, безспірними. Також посилалася на те, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив наявності спору щодо розміру заборгованості, що виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, здійсненого відповідачем, тому він не може вважатися доказом безспірності заборгованості позивачки. Крім того, позивачка зазначала, що вона не отримувала письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 6.08.2007 р., чим було порушено її право щодо надання заперечень проти розрахунку заборгованості, визначеної банком або щодо врегулювання питання; зазначала також, що при визначенні розміру заборгованості було порушено, зокрема, вимоги п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, якими передбачено, що для стягнення неустойки, пені, штрафу встановлено строк позовної давності 1 рік; що з розрахунку не вбачається за який період часу розрахована заборгованість, адже нею частково здійснювалися платежі; що ці обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції. Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є слушними. Так, суд вважав встановленим, що представником ПАТ КБ "ПриватБанк" 27.04.2016 року було двічі надіслано позивачу вимогу з розрахунками заборгованості, щодо сплати вищевказаної заборгованості, однак вимога залишилася без реагування (а.с.144-149). Проте, позивачкою ця обставина заперечується, а матеріали справи не містять достовірних доказів про отримання нею письмової вимоги про усунення порушень. Обгрунтовуючи апеляцію позивачка зазначала, що про вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса Дніпропетровського МНО Бондар І.М. від 20.05.2016 р. №4224 про стягнення з неї 293073,86 грн. позивачка дізналася з ЄДРСР із ухвали Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська, Дніпропетровської області по справі №209/2806/16-ц від 1.08.2016 р. З огляду на викладене судова колегія вважає, що матеріали справи не містять достовірних доказів щодо безспірності суми заборгованості позивачки та доказів щодо належного її повідомлення про отримання нею письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року - скасувати і постановити нове, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», 3-особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4224 від 20.05.2016 р., вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною. Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 22.01.2020 р. Головуючий : Судді :