Постанова 4818 № 643/1437/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 643/1437/16-ц Провадження № 22-ц/818/818/20 15 січня 2020 року м.Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Овсяннікової А.І. суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С. за участю секретаря - Чабан А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 08 червня 2016 року у складі судді Мамалуй М.В. по справі №643/1437/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - ВСТАНОВИВ: У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову зазначає, що 25 червня 2015 року між ним та відповідачем укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися у строк до 25 грудня 2015 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Він сплатив відповідачу забезпечувальний платіж в розмірі 300 000 грн., який підлягає поверненню в сумі в день підписання основного договору. 10 листопада 2015 року та 09 грудня 2015 року він направив лист ОСОБА_2 із пропозицією укласти договір, які повернулися не отриманими. До 25 грудня 2015 року договір не був укладений саме з вини Продавця, при цьому 300 000 грн. залишились у ОСОБА_2 . Просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 300 000 грн. Відповідач у судове засідання не з`явився. Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 08 червня 2016 рокупозов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за попереднім договором від 25 червня 2015 року грошові кошти у розмірі 300 000 грн. та 3 000 грн. судового збору. Рішення мотивовано тим, що неукладення договору купівлі-продажу сталося з вини відповідача, то аванс, сплачений ОСОБА_1 згідно з умовами попереднього договору підлягає поверненню позивачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Між сторонами була усна домовленість, що він зареєструє місце проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі та після цього ОСОБА_1 буде передано йому кошти у розмірі 300 000 грн. При усній розмові ОСОБА_1 повідомлено, що 26 червня 2015 року ним буде укладено договір купівлі-продажу квартири, яка належить йому на праві приватної власності і саме з цих коштів він сплатить обумовлену попереднім договором суму коштів. Проте 300 000 грн. фактично передані не були. Доказів отримання ним коштів позивачем не надано. Згідно даних по зовсім іншій справі, де він - відповідач- не є стороною з 23 липня 2015 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Харківській обласній клінічній-психіатричній лікарні № 3 та станом на 26 червня 2015 року виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу внаслідок вживання алкоголю; за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати своїх дій. Вважає, що позовна заява була підписана не ОСОБА_1 , оскільки візуально підпис ОСОБА_1 відрізняється у позовній заяві від інших його підписів. Зазначає щодо неналежного повідомлення про розгляд справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Суд першої інстанції виконав всі вимоги закону при повідомленні відповідача ОСОБА_2 про дати та час судових засідань, а тому відповідач був повідомлений про дату та час судових засідань належним чином. Факт передачі грошей підтверджений пунктом 8 Попереднього договору від 25 червня 2015 року, який ОСОБА_2 підписав власноручно. Дані обставини відповідачем не спростовано. Попередній договір не був розірваний сторонами, або визнаний недійсним, отже, немає підстав стверджувати про відсутність розрахунків між сторонами. Твердження відповідача щодо підробки його підпису в позові є лише необґрунтованим припущенням, оскільки зазначені питання щодо справжності підпису можна встановити лише проведенням почеркознавчої експертизи, яка по справі не проводилась. Цивільна дієздатність ОСОБА_1 не була обмежена і він не визнаний недієздатним, а тому мав всі повноваження видавати довіреність від 27 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_3 та підписувати позовну заяву, спрямовану на захист його прав. Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 25 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, за яким сторони зобов`язались у майбутньому у строк до 25 грудня 2015 року включно укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 352 000 грн. Договір посвідчено 25 червня 2015 року приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2250. Умовами договору передбачено сплату ОСОБА_1 забезпечувального платежу в сумі 300 000 грн. Договір купівлі-продажу квартири укладено не було. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що договір купівлі-продажу між сторонами не укладено, а тому аванс, сплачений ОСОБА_1 згідно з умовами попереднього договору, підлягає поверненню. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України). За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Згідно із статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Відповідно до частин першої, другої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного-законодавства. Частиною четвертою статті 635 ЦК України передбачено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. За ст. 691,693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначає, що кошти йому фактично передані не були, доказів передачі коштів ( акт, розписка і т.і.) відсутнє, а тому відсутні підстави для їх стягнення та що таких коштів у позивача взагалі не було. Між тим, згідно п. 8,9 Попереднього договору у забезпечення виконання своїх зобов`язань Покупець ОСОБА_1 сплатив Продавцю ОСОБА_2 забезпечувальний платіж в розмірі 300 000 грн., який підлягає поверненню в день підписання основного договору. Продавець прийняв вищевказаний забезпечувальний платіж. Тобто, в нотаріально посвідченому договорі чітко зазначено, що ОСОБА_1 сплатив, а ОСОБА_2 отримав кошти. Будь- яких застережень щодо майбутньої оплати цих коштів в договорі не міститься. Сторони за цим договором встановили, що передбачений у цьому пункті забезпечувальний платіж не є одним із видів забезпечення виконання зобов`язань, які передбачено ст. 546 ЦК України, тобто, не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Отже, сторони чітко визначили природу даного платежу. Крім того, зі змісту попереднього договору(п.16) вбачається, що сторони у присутності приватного нотаріуса стверджують, що однаково розуміють значення та умови цього договору та його правові наслідки, цей договір відповідає їх дійсним намірам створити для себе юридичні наслідки, зі змістом цього договору вони ознайомлені, проект цього договору складений нотаріусом із урахуванням умов, визначених сторонами, та умов, які є обов`язковими, кожним з них прочитаний, зрозумілий і кожним схвалений, питань, які залишилися б нез`ясованими для них, немає. Тобто, сплату 300 000 грн. та отримання цих коштів ОСОБА_2 визначено умовами договору, який підписано сторонами без зауважень та застережень. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Попередній договір від 25 червня 2015 року не розірвано, недійсним не визнано, а тому його умови є чинними. Оскільки сторони не уклали договору купівлі - продажу квартири, то передані позивачем відповідачу гроші не можуть залишатися у останнього в якості авансового платежу, а тому підлягають стягненню. Посилання відповідача, що позивач не міг укладати спірний правочин у зв`язку з відсутністю належного обсягу прав - безпідставне, оскільки доказів у відповідності до ст. 81 ЦПК України щодо обмеження дієздатності чи визнання недієздатним позивача відповідачем не надано. Також, з матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 видано довіреність на ім`я ОСОБА_3 , згідно якої позивачем надано право представляти його інтереси в усіх без винятку судах з усіма правами, які за законом надані позивачу, а також виконувати всі інші дії в межах та обсязі, передбачених законодавством України, всюди замість нього розписуватись та виконувати всі інші дії згідно з цим дорученням. Отже, укладання ОСОБА_3 договору про надання адвокатської допомоги в інтересах ОСОБА_1 та представництво його інтересів в суді є правомірним. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи. За ст. 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин. З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Саме на цю адресу судом першої інстанції відповідачу направлялась поштова кореспонденція, яка повернута до суду без вручення. Між тим, саме вищезазначена адреса вказана відповідачем у якості місця проживання у процесуальних документах, поданих ним до суду, іншої адреси у випадку її зміни суду повідомлено не було. За таких обставин вважати, що судом не виконано вимоги процесуального закону- не можна. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 08 червня 2016 року - залишити без зміни. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 січня 2020 року. Головуючий - А.І. Овсяннікова Судді: І.П. Коваленко І.С. Сащенко