Постанова 4803 № 199/3665/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/713/20 Справа № 199/3665/19 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 2-6). В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 31.12.2018 року о 19 год. 30 хв.у м. Дніпро по вул. Широкій поблизу будинку № 157 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н. НОМЕР_1 , в порушення п.п. 10.1, 13.1 ПДР України, перед початком руху не переконався в безпеці руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "KIA SPORTAGE", д.н. НОМЕР_2 , керування яким здійснював позивач. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача отримав значні механічні пошкодження. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2019 року по справі № 199/447/19 про адміністративне правопорушення за вказаною ДТП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто адміністративної відповідальності. Згідно висновку експерта № 0102/19/19 від 01.02.2019 року діями відповідача транспортному засобу позивача було завдано матеріальну шкоду у розмірі 133 232 грн. 88 коп. Позивачем сплачена вартість експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 500 грн. Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача опинився в нерухомому стані і він скористався послугами евакуатора для транспортування транспортного засобу з місця ДТП до тимчасової стоянки. Витрати склали 2 750 грн. Для транспортування траспортного засобу від місця тимчасової стоянки після ДТП до станції технічного обслуговування позивач також скористався послугами евакуатора. Витрати склали 1 000 грн. Для офіційного запрошення ОСОБА_1 на проведення автотоварознавчої експертизи позивачем сплачено послуги поштового зв`язку у розмірі 32,80 грн. Відповідач є застрахованим в ПАТ "НАСК "Оранта" згідно з полісом №АМ/9566935 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розмір франшизи за полісом складає 2 000 грн. Максимальний розмір відшкодування, що має виплатити страхова компанія, складає 98 000 грн. Загальний розмір матеріальної шкоди завданої відповідачем складає 139 515 грн. 68 коп. На момент звернення позивача до суду він не отримав ніякого відшкодування від відповідача, не дивлячись на його неодноразові звернення. Моральну шкоду завдану йому та його членам сім`ї оцінює в розмірі 20 000 грн. Оскільки відповідач має перед позивачем зобов`язання щодо відшкодування шкоди, яку до теперішнього часу не відшкодував, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та індекс інфляції за весь час прострочення. Просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 41 515 грн. 68 коп., інфляційні витрати у розмірі 1 040 грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 320 грн. 75 коп., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та судові витрати по справі. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2019 року заявлені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 41 515 грн. 68 коп., моральну шкоду в розмірі 1 500 грн. та судові витрати по справі у розмірі 768 грн. 40 коп. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено /а.с. 133-134, 136-140/. ОСОБА_1 з вищевказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, прийнято без належної оцінки доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 143-149/. ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву не скористався. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 41 515 грн. 68 коп., суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у вчиненні ДТП доведена, а розмір матеріальної шкоди підтверджено належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 31.12.2018 року о 19 год. 30 хв. у м. Дніпро по вул. Широкій поблизу будинку № 157, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н. НОМЕР_1 , в порушення п.п. 10.1, 13.1 ПДР України, перед початком руху не переконався в безпеці руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "KIA SPORTAGE", д.н. НОМЕР_2 , керування яким здійснював позивач. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача отримав значні механічні пошкодження. Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанова суду не оскаржувалась у апеляційному порядку та набрала законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до висновку № 0102/19/19 експертного дослідження по визначенню вартості матеріальних збитків спричинених власнику КТЗ від 01.02.2019 року, розмір матеріальних збитків, спричинених позивачу, як власнику автомобіля марки "KIA SPORTAGE", д.н. НОМЕР_2 складає 133 232 грн. 88 коп. Позивачем сплачена вартість експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 500 грн., що підтверджується квитанцією про сплату наданих експертних послуг від 01.02.2019 року (а.с. 21). Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача опинився в нерухомому стані і він скористався послугами евакуатора для транспортування транспортного засобу з місця ДТП до тимчасової стоянки. Витрати склали 2 750 грн., що підтверджується квитанцією № 353555 від 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_3 (а.с. 11). Для транспортування траспортного засобу від місця тимчасової стоянки після ДТП до станції технічного обслуговування позивач також скористався послугами евакуатора. Витрати склали 1 000 грн., що підтверджується квитанцією № 432761 від 09.01.2019 року ФОП ОСОБА_4 (а.с. 15). Для офіційного запрошення ОСОБА_1 на проведення автотоварознавчої експертизи позивачем сплачено послуги поштового зв`язку у розмірі 32,80 грн., що підтверджується фіскальними чеками поштового зв`язку від 10.01.2019 року (а.с. 20). Відповідач є застрахованим в ПАТ "НАСК "Оранта" згідно з полісом №АМ/9566935 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розмір франшизи за полісом складає 2 000 грн. Максимальний розмір відшкодування, що має виплатити страхова компанія, складає 98 000 грн. За змістом ст.ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода спричинена майном фізичної або юридичної особи стягується в повному обсязі особою, що її спричинила. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що відповідач своїми діями завдав позивачу матеріальну шкоду. Доводи заявника в апеляційній скарзі щодо неналежності протоколу про адміністративне правопорушення, як доказу та наявності також вини в діях позивача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки належність протоколу про адміністративне правопорушення та наявність вини в діях позивача не є предметом розгляду в даній справі та не можуть бути встановлені в рамках даної справи, оскільки не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Будь-яких належних та допустимих доказів щодо відсутності відповідача та завдання позивачу матеріальної шкоди, також не надано. Також колегія суддів погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 500 грн. виходячи з наступного. Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23,1167 ЦК України. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Особа, право якої було порушене, має право на відшкодування витрат, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності, інших цивільних прав при настанні негативних наслідків. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Беручи до уваги конкретні обставини по справі, обсяг фізичних та моральних страждань позивача та його родини, істотність вимушених змін у їх житті, наслідків, що наступили, враховуючи принципи розумності і справедливості, прийшов до висновків, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належною компенсацією спричиненої позивачу та його родині моральної шкоди є сума в розмірі 1 500 грн. Колегія суддів, також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат згідно ст. 625 ЦК України, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, виконання якого прострочено. Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що відповідачем не було спростовано факту порушення ним ПДР, що знаходиться у причиновому зв`язку з настанням ДТП та пошкодження транспортного засобу позивача. Заявником не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин викладених в рішенні суду першої інстанції. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи заявника стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вони жодним чином не впливають на висновки суду щодо предмету спору та не спростовують їх. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров