Постанова 4819 № 650/1140/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 650/1140/19 Головуючий в 1 інстанції Хомик І.І. Номер провадження 22-ц/819/134/20 Доповідач Орловська Н.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Орловської Н.В., суддів: Кутурланової О.В., Семиженко Г.В., секретар Литвиненко В.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 серпня 2019 року у складі судді Хомик І.І. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: 15.07.2019р. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 08.10.2015р. в сумі 45076,35 грн та судових витрат у розмірі 1921 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що у відповідності до положень ч.1 ст. 634 ЦК України 08.10.2015р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір шляхом приєднання позичальника до запропонованого кредитором в цілою договору. На підставі вказаного договору відповідач отримала кредит у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві анкеті позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг а також Тарифами , які викладені на сайті банку www.privatbank/ua складає договір про надання банківських послуг. Так погодженими сторонами умовами п. 1.1.3.2.4 встановлено право Банку змінювати Тарифи та інші невід`ємні частини договору за умови інформування позичальника щодо внесення змін шляхом надання виписки із карткового рахунку на умовах, зазначених- у п. 1.1.3.1.9 Договору . До обов`язків позичальника належить отримання виписки про стан та про здійснення операції по картковим рахункам, тоді як неотримання таких виписок не звільняє позичальника від зобов`язання за договором ( п.1.12.1.5; п.1.1.5). Зміни до договору вносяться Банком щомісячно у односторонньому порядку. У випадку, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, Банк повідомляє клієнта про внесення змін шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких є : офіційний сайт банку, СМС повідомлення про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформації. У разі незгоди із змінами клієнт має надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п.2.1.15.4 Договору. При укладанні договору відповідач надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. У разі виникнення прострочених зобов`язань позичальник сплачує банку проценти у подвійному розмірі від визначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту понад 100 грн відповідач сплачує пеню відповідно до тарифів, викладених на сайті Банку ( п.2.1.1.12.6.1). При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, позичальник сплачує штраф 500 грн. та плюс 5% від суми позову. Оскільки позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 17.06. 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 45076.35 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 15 888,64 грн., заборгованість по простроченому тілу кредиту 11 214,80 грн. , нарахованої пені за прострочення зобов`язання 14 662,36 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату боргу понад 100 грн. - у сумі 687,78 грн. та штрафи : фіксована частина - 500 грн., штраф процента ставка 2122,68грн. Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 серпня 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08.10.2015р. суму кредитної заборгованості 5000 грн грн. та судові витрати 1921грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором від 08.10.2015р. та не повернула суму отриманого кредиту у межах встановленого і погодженого ліміту кредиту у розмірі 5000 грн, які підлягають стягненню. Решту позовних вимог залишено без задоволення із тих підстав, що умовами підписаного позичальником у письмовій формі правочину у вигляді анкети - заявки на отримання кредиту не погоджені істотні умови із сплати неустойки у розмірі зазначеному позивачем, тоді як долучені до позовної заяви Умови і правила не є саме тією складовою частиною кредитного договору, що встановлює право Банку на стягнення пені та відсотків, розрахованих за весь час дії договору. В апеляційній скарзі АТ КБ Приватбанк» просить рішення суду у частині, якою суд відмовив у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не врахував, що при укладанні договору сторони керувались положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України. Підписаною позичальником заявою погоджено та підтверджено факт повного інформування про умови кредитування, що надані відповідачеві для ознайомлення у письмовій формі. Відповідач не заперечувала факт ознайомлення із Умовами і Правилами надання банківських послуг. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, згідно ст. 207 ЦК України у разі, якщо його зміст зафіксований в одному із кількох документів ( у тому числі електронних). Оскільки цією нормою не встановлений виключний перелік документів письмової фіксації умов договору, вважає, що належним доказом письмової форми договору є електронний або інший інтернет/ СМС ресурс. Оскільки згідно виписки з карткового рахунку підтверджено факт використання відповідачем кредитних коштів та часткове їх погашення із врахування розрахованих Банком тарифів, тому дії відповідача свідчать про визнання і виконання погоджених умов договору, що згідно ч.2 ст.642 ЦК України є прийняттям пропозиції . Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подано, що в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини. Із наявних справі письмових доказів вбачається, що між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір з надання банківських послуг згідно анкети - заяви, яка підписана позичальником 08.10.2015р. ( а.с.9). Банком встановлений кредитний ліміт 5000 грн, які згідно наявних у справі розрахункових документів відповідач отримала шляхом зарахування цих коштів на картковий рахунок день укладання вказаного договору. ( а.с.5). 08.10.2015р. ОСОБА_1 надала Банку інформацію про себе, підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у «ПиватБанку» та отримала кредитну картку «Універсальна» та ПІН , що підтверджено підписом у вказаній заяві. Згідно змісту вказаної анкети - заяви, позичальник ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, погоджується із ними. Правильність і достовірність інформації, які ідентифікують позичальника перевірена уповноваженою особою кредитора при відкриття рахунку і випуску кредитної картки позичальнику. Згідно рахунку банку станом на 17.06.2019р. облікована заборгованість у розмірі 45 076,53 грн., яка складається із 15 888,64 грн. заборгованості по тілу кредиту, 11 214,89 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 14 662,36 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 687,78 грн. нарахована пеня за несвоєчасну сплату боргу понад 100 грн. та штраф 500 грн. фіксована частина і 2122,68 грн. відсоткова частина. Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документа, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороно ( сторонами). Згідно ст. ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зміст кредитного договору визначено ст. 1054 ЦК України, згідно якої банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемний ( ст. 1055 ЦК України). Зміст публічного договору визначений частиною першою ст.633 ЦК України, згідно якої одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернувся ( у тому числі банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для усіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ст. 634 ЦК України, приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або у інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ПАТ КБ «ПриватБанк» розробив умови договору, які зафіксовані Умовами і правилами надання цим Банком послуг. Оскільки умови договору приєднання розроблені кредитором, тому такі умови повинні бути зрозумілі споживачам банківських послуг та доведені до їх відома. Доведення того факту, що умови договору на момент його укладання діяли саме ті умови на які посилається позивач підлягають доведенню саме ПАТ КБ «ПриватБанк», тоді як інша сторона у спірних правовідносинах, позичальник, як споживач банківської послуги, з врахуванням положень ст. 633,634 ЦК України, лише приєднується до тих умов з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції чинній на час укладання договору, розмір процентів на порядок їх сплати за договором визначається в договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки інших факторів. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не е встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник, згідно ст. 1049 ЦК України, зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором. Догові позики є укладений з моменту передання грошей або речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою ( штраф , пеня) є грошова сума чи май но, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відмотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом законодавства. У разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він згідно ч.1 ст. 1050 цього Кодексу, зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Отже, у разі укладання кредитного договору проценти за користування позиченими коштами визначаються законом щодо розміру та підстав, які визначаються актами законодавства, а також договірні, розмір і підстави стягнення яких визначають сторони у договорі. Судом встановлено, що у анкеті-заяві поданій позичальником процентна ставка та розмір кредиту, неустойка, а також інші витрати позичальника за надані банком послуги не зазначена. Крім того, вказана заява не містить умов договору щодо тарифів банківських послуг. Звертаючись до суду із вимогою про стягнення кредитної заборгованості обліковану станом на 17.06.2019р.у розмірі 45 076,53 грн., яка складається із : тіла кредиту 1588,64 грн, прострочений кредит 11214,89 грн., а також нараховану Банком неустойку у вигляді штрафу у загальній сумі 2622,68 грн. та пені на загальну суму 15 350,14грн. із тих відстав, що їх розмір та порядок нарахування крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 8.10.2015р. обґрунтований позивачем наданими ним текстовою копією витягу із Умов та правил надання банківських послуг, без зазначення дати затвердження, текст яких розміщений на сайті : https://privatbank.ua./terms/, як невід`ємні частини кредитного договору. ( а.с.10-24). Розрахункові величини за банківськими послугами встановлені Тарифами Банку. У тексті позовної заяви зазначається , що «Умови і правила надання банківських послуг», а також «Тарифи Банку», викладені на банківському сайті www.privatbank.ua та складають договір про надання банківських послуг. У тексті анкети заяви від 8.10.2015р. також є посилання та те, що позичальник має знайомитись із Умовами і правилами надання банківських послуг , а також тарифами Банку, розміщеними саме на сайті www.privatbank.ua ( а.с.2,9). На підтвердження цих обставин Банком наданий текстовий витяг Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку без дати його прийняття із зазначенням розміщення його на іншому ресурсі, а саме : сайті https://privatbank.ua./terms/ ( а.с.10-24). Судом першої інстанції провадження у справі відкрито згідно ухвали від 24.07.2019р., та роз`яснено право відповідача надати відзив на заявлені позивачем вимоги. Зазначена ухвала суду та відомості про призначену судом дату розгляду справи вручена 25.07.2019р. ОСОБА_1 ( а.с.40,43). Проте відзив на позовну заяву до суду не направлений. За змістом наданих позивачем «Умов та правил», а також за змістом позовної заяви позивача, даним видом кредитного договору визначений пільговий період користування коштами, процентна ставка, права і обов`язки позичальник та банку, відповідальність сторін, розмір і порядок нарахувань, а також містяться додаткові положення якими визначено дію договору 12 місяців із моменту підписання, позовну давність щодо вимог кредитора про їх стягнення - 50 років ( п.1.1.7.31). ( а.с.16). Крім того, до спірних правовідносин не можна застосувати положення ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно яких , договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або у інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» неодноразово змінювались самим банком із часу укладання спірного кредитного договору та до часу звернення позивача із позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості, що не обмежувало можливості позивача надати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг Умов і правил у будь-якій редакції, що найбільше сприятлива для задоволення позову. ( правовий висновок ВСУ у постанові від 11.03.2015р, у провадженні № 6-16 цс15). Апеляційний суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять заперечень позичальника ОСОБА_1 щодо факту погодження і прийняття запропонованих Банком умов користування банківськими послугами. Про відкриття апеляційного провадження відповідач також була належним чином повідомлена 22.10.2019р. (.с.74,77) , проте відзиву на апеляційну скаргу не подавала та факт прийняття нею та виконання Умов надання банківських послуг не спростовувала. Про апеляційний розгляд справі ОСОБА_1 повідомлена належним чином 26.12.2019р. Згідно виписки із карткового рахунку із розшифрування усіх банківських операцій вбачається, що позичальник використовувала кредитні кошти, частково погашала та сплачувала нараховані банком кошти за надані послуги. Апеляційний суд наголошує, що згідно ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування і надання доказів покладається на сторони, оскільки кожна із них повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно ст.83 цього Кодексу сторони надають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач має надати докази разом із поданням позовної заяви. Суд апеляційної інстанції у межах, встановлених ст. 367 ЦПК України може прийняти до розгляду докази, які судом першої інстанції не досліджувались лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви позивачем подана заява про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. ( а.с.33). Разом із тим, до апеляційної скарги додатково надані довідки про випуск на ім`я позичальника кредитних карток із кінцевим строком дії до травня 2021р. та розширену виписку із карткового рахунку позичальника із 08.10.2015р. із детальним описом фінансових операцій, зміст яких підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми і межах кредитного ліміту та автоматичне списання Банком суми простроченої заборгованості, а також списання Банком нарахованих ним відсотків за користування кредитом і нарахованої суми неустойки. Оскільки представник позивача у розгляді справи в суді першої інстанції участі не приймав, але до апеляційної скарги надані виписка банківського рахунку, зміст якого деталізує надані позивачем письмові доказі, які досліджені судом першої інстанції, апеляційний суд вважає необхідним дослідити і ті письмові матеріали, що долучені до апеляційної скарги. Відповідно до банківської виписки розрахунку заборгованості, що згідно Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. № 578/5 має статус первинного документу і надані позивачем як письмовий доказ на підтвердження заявлених позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню із позичальника вбачається, що остання отримала кредитні кошти у межах встановлено банком кредитного ліміту, розмір якого станом на 8.10.2015р. встановлений 5 000грн. Як убачається із змісту кредитного рахунку де відображені усі банківські операції позичальника, вбачається факт використання позичальником коштів із позикового рахунку у межах встановленого ліміту. Починаючи із грудня 2015р. Банк здійснював автоматичне списання відсотків за користування кредитним лімітом за ставкою 3,6 %, проте за загальними для всіх споживачів умовами кредитування із використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова відсоткова ставка за користування кредитом на місять становить 2,5 відсотка ( 30% річних) , яка нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів на рік. За наданими позивачем у якості первинного розрахункового документу, яким є розрахунок заборгованості за договором вбачається, що за рахунок тіла кредиту банком автоматично стягнуті суми на погашення розрахованих Банком відсотків у розміні 3,5% на місяць ( 43% річних). Однак, докази щодо встановленої банком і погодженої позичальником збільшеної відсоткової ставки у належній письмовій формі матеріали справи не містять. Також відсутні відомості щодо виконання Банком обов`язку повідомити позичальника про зміну тарифу ( у частині відсотків) та інших умов обслуговування рахунку із дотриманням порядку та строку такого повідомлення, зазначеного у п. 1.1.3.2.4 Умов та правил ( а.с.13). Відсутня така інформація і у обґрунтуванні позивачем доводів, викладених у позовній заяві. Крім того, за змістом позовних вимог та розрахунку заборгованості вбачається, що після підписання анкети-заявки 08.10.2015р. позивачем не надано жодних доказів по те, що позичальником отриманий кредит у сумі, що перевищував кредитний ліміт 5 000 грн. Вимог про стягнення процентів за користування кредитом та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625, ст. 1048 ЦК України позивач не заявляв. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та опису здійснених відповідачем особистих операції за отриманим кредитом вбачається, що кредитні кошти у межах кредитного ліміту відповідач отримала 17.03.2016р. після чого залишок кредитної заборгованості склав суму- 4985 грн. За умовами наданих послуг позичальник до 25 числа кожного місяця мала сплачувати 7 відсотків від зазначеної суми. Однак у зазначений строк кошти сплачені не були, а після завершення пільгового періоду, Банком нараховані відсотки за користування кредитними коштами. За відсутності належного підтвердження права позивача на стягнення 43 % , що перевищує базову ставку 30% річних, слід дійти висновку, що сума нарахованих відсотків має бути розрахована у межах базової ставки. Також не підлягають стягненню суми страхових платежів по договору страхування кредитного ліміта, оскільки позивачем не надано доказі укладання такого договору із позичальником та погодження із ним таких платежів. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що позивачем до суми тіла кредиту включені нараховані ним відсотки та страховий платіж. У наступному місяці відсотки нараховані не тільки на суму позики, але і на суму відсотків за попередній період та страхових платежів, що суперечить змісту ч.1 ст.1048 ЦК України. Із врахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи та у відповідності до приписів ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача», яким встановлено обов`язок надавача послуг повідомити споживача про умови кредитування та узгодження із ним саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а також з врахуванням правового висновку ВП ВС, викладеного у постанові від 03.07.2019р., у справі № 342/180/17, суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем права на стягнення підвищеної ставки за користування кредитом, страхових платежів за договором страхування кредитного ліміта. Апеляційний суд звертає увагу, що у відповідності до умов п. 2.1.1.4.6 встановлено, що у разі порушення позичальником зобов`язання з погашення заборгованості протягом 90 днів з- часу виникнення таких порушень, Банк має право змінити умови кредиту, встановивши термін повернення кредиту дев`яносто першого дня з моменту порушення зобов`язання і вимагати повернення кредиту. При цьому згідно ст. 212,611,651 ЦК за зобов`язаннями, строк виконання яких не настав вважається, що термін настав на 981-й день з моменту настання порушення зобов`язання з погашення заборгованості по кредиту. На цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі. Таким чином за викладених умов, суд визнає встановленим, що 17.03.2016р. залишок отриманих відповідачем кредитних коштів становив 4985,89 грн. Щомісячний платіж, до 25 числі поточного місяця внесений не був. Після завершення пільгового періоду та неповернення кредитного залишку із 26.04.2016р.Банк набув право на отримання відсотків за користування кредитом за базовою місячною ставкою 2,5% у сумі 135 грн. Оскільки у наступній місяць зобов`язання також не було виконано, станом на 25.05.2016р. залишок заборгованості 5120,89 грн., визнається простроченим. На 91-й день, строк виконання вважається таким, що настав 25.08.2016р. Отже, сума нарахованих відсотків за базовою ставкою 2.5% на місяць має становити 384,06грн, а загальна сума заборгованості на вказану дату із нарахованими відсотками становить 5504,95 грн. Після зміни строку виконання зобов`язання (25.08.2016р.) нараховані відсотки після встановленого строку дострокового виконання зобов`язання стягненню не підлягають, тоді як вимог щодо стягнення відсотків за правилами ст. 625 ЦК України позивач не заявляв. ( постанова ВПВС від 28.03.2018р. № 444/9519/12). Крім того, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою ( штраф, пеня) є грошова сума, інше майно, які боржник має передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання чи неналежного виконання зобов`язання. Пеня -це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день простроченого зобов`язання. За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може двічі бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення. ( постанова ВСУ від 21.10.2015р.№6-2003цс15). Штраф і пеня за своєю природою є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те саме порушення позичальником строків виконання зобов`язання за кредитним договором, встановлених п. 1.1.5.20 та п.1.1.5.21 Умов та правил надання банківських послуг, свідчить про недотримання позивачем гарантів, встановлених ст. 61 Конституції України. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати один вид цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу, порядок і розмір якого встановлений у п.1.1.5.20 та має становити 775,24 грн. із яких : 500 грн. фіксована ставка та 5% від суми заборгованості - відсоткова ставка 275,24грн. Всього сума стягнення - 6280,19 грн. Оскільки суд першої інстанції на вказані обставини справи уваги не звернув, норми права, що підлягали застосуванню не врахував, а тому постановлене у справі рішення належить скасувати і постановити нове про часткове задоволення позовних вимог із викладених підстав. Керуючись ст.ст. 19, 141, 367, 374, 376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 серпня 2019 року скасувати і постановити нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 6280,19 грн. та компенсацію понесених позивачем судових витрат пропорційній сумі задоволених позовних вимог - 672,35 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий ______________ Н.В.Орловська Судді: ______________ О.В.Кутурланова ______________ Г.В. Семиженко