Постанова 4824 № 754/5558/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/177/2020 справа № 754/5558/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2020року Київський апеляційний суд в складі: Судді - доповідача: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва, постановленого суддею Бабко В.В. 05 липня 2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И Л А: У квітні 2019 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог вказував, що 20.08.2013 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 15000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач не виконувала належним чином зобов?язань за укладеним кредитним договором № б/н від 20.08.2013, у зв?язку із чим станом на 26.03.2019 у неї утворилась заборгованість в розмірі 34572,22 грн, з яких: 12736,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8281,58 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 10712,88 грн - нарахована пеня за прострочене зобов?язання; 718,39 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500грн - штраф (фіксована частина); 1622,49 грн - штраф (процентна складова). За таких обставин, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 34572 грн 22 коп за кредитним договором № б/н від 20.08.2013 року та судові витрати. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року в задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений із ними, не означає відсутності договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Зазначає, що при укладенні договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України, який визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Звертає увагу суду на те, що відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не довів відсутності заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов?язнь, зустрічних позовних вимог не пред?являв, а відтак, суд першої інстанції помилково дійшов висноку про відмову в задоволенні позову. Представник банку підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам?ятки клієнта, що в сукупності із анкетою - заявою свідчило б про укладений між сторонами у належній формі договору про надання банківських послуг, а також не надано доказів того, що саме ці Умови позивальник розумів, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом установлено, що позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом, посилаючись на те, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 20.08.2013, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 15000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому відповідач погодився, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», що викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір. Позивач вказував, що відповідач не виконує взяті на себе зобов?язання, а тому АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 34572,22 грн, з яких: 12736,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8281,58 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 10712,88 грн - нарахована пеня за прострочене зобов?язання; 718,39 грн - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500грн - штраф (фіксована частина); 1622,49грн - штраф (процентна складова). Позивачем на підтвердження позовних вимог було надано копію анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанк. Як убачається із матеріалів справи, 20.08.2013 відповідачем ОСОБА_1 була підписана анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банк (а.с.29). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення Параграфа 1 цієї Глави, якщо інше не встановлено цим Параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 20 серпня 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов?язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред?являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20 серпня 2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід?ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов?язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь - яким із грошових зобов?язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву - анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20 серпня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15 квітня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь - яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті - заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь - яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов?язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті - заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об?єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід?ємну складову змісту договору. Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяви - анкети. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов?язань. Проте, враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, що свідчить про порушення його прав. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення із позичальника заборгованості по тілу кредиту. Разом із тим, колегія суддів вважає, що повинно бути відмовлено у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, пені та штрафів. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Також відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 20.08.2013 у розмірі 12736 грн 88 коп (дванадцять тисяч сімсот тридцять шість гривень вісімдесят вісім копійок) та судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1728,94 грн. В решті у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: