Постанова Тернопільський апеляційний суд № 608/679/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 608/679/19Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В. Провадження № 22-ц/817/75/20 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 310000000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Дикун С.І. Суддів - Парандюк Т. С., Сташків Б. І., за участю секретаря - Кантицька О.І. та учасників судового процесу: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Захарчука Ю.В.; представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Кривої І.І. розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 608/679/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування, ухвалене суддею Яковець Н.В., повне судове рішення складено 14 жовтня 2019 року - ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування. Позивач вказав, що з 06 листопада 1982 року по 17 лютого 2004 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . За час шлюбу у них народились сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2003 році він захворів і в 2006 році йому надано третю групу інвалідності загального захворювання. Після тривалого лікування з 25 серпня 2016 року надано другу групу інвалідності загального захворювання пожиттєво. У зв`язку з хворобою він на протязі 2017-2018 років витратив на лікування 13343,22 грн. На даний час для нього необхідним є постійне лікування, для підтримання хоча б задовільного стану здоров`я потрібні значні кошти. Аліментів, які відповідачі сплачують по 500 грн на місяць кожен, недостатньо для покриття вартості лікарств. Відповідачі є здоровими працездатними людьми, перебувають легально за кордоном, а тому мають можливість надати кошти на його лікування. Позивач просив стягнути з відповідачів по 6671,61 грн. коштів на покриття додаткових витрат, пов`язаних з його лікуванням. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2019 року вирішено відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування. Судові витрати віднесено за рахунок держави. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Чортківського районного суду від 04 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Висновок суду про відсутність можливості відповідачів надавати йому кошти на оплату додаткових витрат на лікування є неправильним, суд не звернув увагу, що відповідачі є фізично здоровими працездатними людьми, мають фінансові можливості оплачувати додаткові витрати, так як працюють за кордоном, що було визнано їх представником у суді першої інстанції. Апеляційна скарга також мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував наявності у нього хвороби, яка вимагає постійного медикаментозного лікування для підтримання хоча б задовільного стану здоров`я. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Крива І.І. просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Чортківського районного суду - без змін. В обгрунтування відзиву представник відповідачів посилається, що участь дочки, сина у додаткових витратах на батьків регулюються ст. 203 СК України, якою не передбачено стягнення коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням. Відповідачі за рішенням Чортківського районного суду від 25 березня 2016 року по справі №608/14/16-ц сплачують аліменти на позивача у розмірі по 500 грн щомісячно, які повністю покривають витрати позивача на лікування. Окрім того, матеріальний стан відповідачів є значно гіршим, ніж матеріальний стан позивача. Відповідачі не мають постійного заробітку, що підтверджується індивідуальними відомостями ОК-5 про застрахованих осіб. На утриманні ОСОБА_3 перебуває двоє неповнолітніх дітей та дружина, яка доглядає за дітьми. А ОСОБА_2 утримує малолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , незадовільний стан здоров`я якої потребує значних витрат. Вказує, що позивач приховав свій дохід, який становить приблизно 67164,13 грн на рік, зокрема, не вказав, що він працював та отримував заробіток. Дана справа підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Однак, з урахуванням ч.3 ст. 369 ЦПК України, конкретних обставин даної справи та необхідності з`ясування у сторін додаткових обставин, якими вони обґрунтовували свої доводи відповідно в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, розгляд справи в апеляційному суді проводиться з повідомленням (викликом) учасників справи. У судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги з мотивів, наведених у скарзі. Представник відповідачів апеляційної скарги не визнала, мотивуючи, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає. Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до п.1 і п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду про відмову у позові мотивовано тими обставинами, що позивач є інвалідом другої групи, отримує пенсію по інвалідності, аліменти в розмірі 1000 гривень щомісячно, одноразову соціальну допомогу, має у власності житлові будинки та земельну частку (пай), яку здає в оренду, може працювати, що підтверджується довідкою Росохацької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Також, судом враховано матеріальне становище відповідачів, які не мають постійного заробітку на Україні, змушені виїжджати за її межі, щоб забезпечити свої сім`ї, та те, що в них на утриманні перебувають неповнолітні діти, та дружини, які ніде не працюють, оскільки змушені здійснювати догляд за дітьми. Проаналізувавши подані позивачем медичні документи та витрачені кошти на лікування, судом було встановлено що дохід позивача в 2017-2018 роках становив приблизно 39000 гривень, а витрати на лікування становили 13343 гривні. Колегія суддів не погоджується із наведеним висновком суду, оскільки суд дійшов до нього із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач є батьком відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 березня 2016 року (справа №608/14/16-ц) стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі по 500 грн із кожного щомісяця, починаючи з 26 грудня 2015 року і до зміни майнового стану сторін. Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, за станом свого здоров`я часто перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, потребує дороговартісного оперативного лікування. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2018 року відмовлено за безпідставністю у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька. Відмова суду у збільшенні розміру стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька мотивована тим, що Законом не передбачено збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатних батьків. Разом з тим, судом установлено, що ОСОБА_1 проживає у житловому будинку загальною площею 33,1 кв.м, складається із 1 житлової кімнати. Інвалід 2 групи, часто хворіє, на лікування коштів не вистачає, так як основним доходом є пенсія по інвалідності, транспортних засобів немає, що було установлено актом обстеження матеріально-побутових умов життя жителя с.Ягільниця Чортківського району ОСОБА_1 від 08 лютого 2018 року. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Аналізуючи обставини, встановлені рішеннями судів у цивільних справах, що набрали законної сили, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі по справі на підставі вимог, встановлених законом та раніш ухвалених рішень, сплачують аліменти на користь позивача у справі. Як вбачається із пенсійного посвідчення НОМЕР_4 від 25.08.2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлена друга група інвалідності довічно. Відповідно до довідки, виданої Пенсійним фондом України від 15.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 з 2015 року ніде не працює. Згідно із довідкою, виданою Пенсійним фондом України від 28.03.2019 року, ОСОБА_1 за 2017 рік отримав пенсію в розмірі 18189 гривень 85 копійок, а за 2018 рік - 22974 гривні 28 копійок. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України). Виходячи із змісту ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Таким чином, позивач, який досяг загального пенсійного віку та є інвалідом II групи - непрацездатна особа. Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст. 203 СК). Разом з тим, ч. 1 ст. 204 СК України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Отже, обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них. Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Матеріали справи свідчать, що позивач отримує щомісяця пенсію в сумі, що становила на січень 2017 року 1347 грн та зросла станом на грудень 2018 року до 1920 грн та аліменти, які стягнуті з відповідачів за рішенням Чортківського районного суду від 25 березня 2016 року по справі №608/14/16-ц на загальну суму 1000 грн щомісячно. Як вбачається із наданої позивачем суду медичної документації останньому встановлено основний діагноз із яким пов`язана інвалідність: гостро-езофаральна рефлюксна хвороба. Рубцева структура н/з стравоходу. Хронічний езофагіт. Виразка н/з стравоходу. А також ряд супутніх діагнозів. Позивач регулярно проходить стаціонарне лікування у зв`язку з необхідністю оперативного втручання, пов`язаного з інвалідністю: у Тернопільській університетській лікарні, Національному Інституті хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України, Чортківській центральній комунальній лікарні Тернопільської області.( а.с. 7-15) Із заключення ЛКК №1/631 Чортківської КРЦПММСД від 22.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 за станом здоров`я потребує постійного медикаментозного лікування. (а.с.13) Відповідачі по справі - сини позивача є працездатними особами, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . тривалий час перебувають за кордоном на заробітках: ОСОБА_2 - у Великобританії з 2015 року, а ОСОБА_3 із сім`єю на роботі у Бельгії . Зазначені обставини визнані стороною відповідачів. Твердження представників відповідачів, що останні не мають постійного заробітку в Україні, що підтверджується індивідуальними відомостями ОК-5 про застрахованих осіб і змушені виїжджати за її межі, щоб забезпечити свої сім`ї, та те, що в них на утриманні перебувають неповнолітні діти, та дружини, які ніде не працюють, оскільки змушені здійснювати догляд за дітьми, не можуть бути прийняті апеляційним судом на звільнення відповідачів від обов`язку брати участь у додаткових витратах на батька, який потребує матеріальної допомоги у зв`язку з інвалідністю. Посилання, що позивач працював та отримував заробіток не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до довідки Росохацької загальноосвітньої школи І-III ступенів Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 працював у період з 04 лютого 2019 року по 14 квітня 2019 року (а.с.83), а позовні вимоги щодо стягнення витрат на його лікування стосуються періоду з 4 березня 2017 - 19 листопада 2018 р.р. Інших достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 не потребує матеріальної допомоги у зв`язку з інвалідністю, не надано. Згідно із наданими позивачем квитанціями та чеками про оплату придбаних позивачем ліків за період 4 березня 2017 - 19 листопада 2018 р.р. , які призначені лікарями у медичних виписках щодо лікування хвороби, пов`язаної із інвалідністю - нексіум, фосфалюгель, дексилант, контролок, олефера, актовегін, альтан, зованта, урсомакс, глутаргін, гепатофіт, пемозар, вентер, пілобакт нео, пробіз, солкосерил позивачем загалом сплачено 9057,41 грн. (а.с.14-зворот,16,19,22,23) А тому колегія суддів вважає, що саме така сума підлягає стягненню з відповідачів порівну. Що ж до решти витрат на інші препарати, то колегією суддів такі доводи не приймаються, оскільки позивачем не надано належних доказів, що придбані ним медичні препарати призначались лікарем саме на лікування хвороби, пов`язаної із інвалідністю, або іншої тяжкої хвороби, що є необхідною умовою визначення додаткових витрат у розумінні ст.203 СК України. За таких встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, стягнувши на його користь із відповідачів по 4528,70 грн додаткових витрат на лікування, понесених за період 4 березня 2017 - 19 листопада 2018 р.р., відмовивши у задоволенні решти вимог. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідачів, стягнувши його на користь держави, пропорційно розміру задоволених вимог: 9057,41*100:13343,22=67,88% 768,40*67,88= 521,59/2=260,80 грн за розгляд справи у суді першої інстанції; 1152,60*67,88=782,38/2=391,19 грн за розгляд справи в апеляційному суді. А в решті - судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 4528,70 грн додаткових витрат на лікування. Стягнути із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 4528,70 грн додаткових витрат на лікування. У задоволенні решти позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 651,19 грн. судового збору. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави грн. 651,19 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 21 січня 2020 року. Головуючий Дикун С.І. Судді Парандюк Т.С. Сташків Б.І.