Постанова Запорізький апеляційний суд № 2-7982/10 (2-361/12)

Дата документу 21.01.2020 Справа № 2-7982/10 (2-361/12) ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 2-7982/10 Головуючий у 1 інстанції Міщенко Т.М. Провадження №22ц/807/261/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Полякова О.З. суддів: Крилової О.В. Кухаря С.В. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року у зв`язку з нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, треті особи: Мелітопольська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2010 року ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області, треті особи: Мелітопольська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року позов задоволено. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року вищезазначене рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 серпня 2014 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року залишено без змін. 16 жовтня 2019 року до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначає, що 18 вересня 2019 року з відповіді ГТУЮ у Запорізькій області Мелітопольської державної нотаріальної контори, їй стало відомо, що рішення суду були ухвалені з суттєвими порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при винесені рішення було використано документ, який складено з грубим порушенням. Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі. На вказану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, а якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року, в якій зазначено, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав. Після судового розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи ,внаслідок погіршення її стану здоров`я,яка процесуального підґрунтя не має і врахована судом бути не може. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що трирічний строк звернення особи з заявою про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року сплив, тому у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 слід відмовити. Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком . Відповідно до ст. 423 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Згідно ч. 1 ст. 424 ЦПК України, заяви про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. При цьому заява про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 423 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку. Встановлено, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року, яке заявник просить переглянути у зв`язку із нововиявленими обставинами, набрало законної сили 06 листопада 2013 року. Вбачається, що із заявою про перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України позивач звернулася у 2019 році, тобто після спливу трирічного строку. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року, встановлений трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставин є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). ЄСПЛ у своїх рішеннях констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та, що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Отже, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду. Європейський суд з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони мають право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Враховуючи норми матеріального та процесуального права, практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року з огляду на те, що з моменту ухвалення судових рішень у справі та до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з цими заявами пройшло більше трьох років, що порушує принцип правової визначеності. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки вони є помилковими, безпідставними, спростовуються вимогами чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відкриття провадження по даній справі відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року у цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 22 січня 2020 року. Головуючий: Судді: .