Постанова КЦС ВС № 332/2787/16-ц

Постанова Іменем України 17 січня 2020 року м. Київ справа № 332/2787/16-ц провадження № 61-43364св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації», Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 31 липня 2017 року у складі судді Безлер Л. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації» (далі - ТОВ «БТІ»), Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про скасування державної реєстрації права власності. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 у вигляді 31/50 частини будинку на АДРЕСА_1 . Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року, позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 до Запорізької міської ради народних депутатів, третя особа - Перша запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 31/50 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 за заповітом його матері ОСОБА_6 , засвідченого Першою запорізькою державною нотаріальною конторою 03 лютого 1998 року за реєстровим номером 610, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 31/50 частини домоволодіння, на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після його дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (справа № 2-1 068/2006). Також позивач вказувала, що за ОСОБА_2 було визнано право власності на спадкове майно - домоволодіння на АДРЕСА_1 на підставі рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року, яке набрало законної сили, але такого спадкового майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не існує, оскільки адреса останнього є іншою - АДРЕСА_1 . Таким чином рішення судів щодо спадкового майна, що було предметом спору, не ухвалювалось. Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд скасувати державну реєстрацію права власності на 31/50 частини нерухомого майна - домоволодіння на АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_2 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 31 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 31 липня 2017 року залишено без змін. Судові рішення мотивовані тим, що як на підставу своїх позовних вимог позивач посилалась на невірно зазначену адресу спірного майна у рішенні Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності нерухомого майна. Проте, ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2017 року, яке набрало законної сили 13 березня 2018 року, у зазначеному рішенні виправлено описку щодо адреси вищезазначеного будинку, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що за ОСОБА_2 було визнано право власності на спадкове майно - домоволодіння на АДРЕСА_1 на підставі рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року, яке набрало законної сили, але такого спадкового майна не існує. Таким чином судом не ухвалювалось рішення щодо спадкового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 червня 2007 року власником 31/50 частини будинку на АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі вищевказаного рішення суду. Отже, відповідач порушив право позивача і створив умови, які не дають можливості оформити та зареєструвати право власності. Доводи інших учасників справи У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні. Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року, позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 до Запорізької міської ради народних депутатів, третя особа - Перша запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 31/50 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 за заповітом його матері ОСОБА_6 , засвідченого Першою запорізькою державною нотаріальною конторою 03 лютого 1998 року за реєстровим номером 610, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 31/50 частини домоволодіння, на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після його дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (справа № 2-1 068/2006). Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 червня 2007 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 31/50 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 27 жовтня 2016 року у справі № 2-1 068/2006 внесено виправлення у вищевказане рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року та зазначено адресу житлового будинку - АДРЕСА_1 . Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2017 року виправлено описку у рішенні Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 до Запорізької міської ради народних депутатів, третя особа - Перша запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду від 30 березня 2007 року замість « АДРЕСА_1 » вважати « АДРЕСА_1 ». Разом з тим, відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР. Отже, як вбачається з ЄДРСР, постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2017 року про виправлення описки скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 18 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року, виправлено описку у рішенні Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 до Запорізької міської ради народних депутатів, третя особа - Перша запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду від 30 березня 2007 року замість адреси: « АДРЕСА_1 » вважати адресу: « АДРЕСА_1 ». Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року увідкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7 на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року у вищевказаній справі відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 31/50 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до частин першої, другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Статтею 1223 ЦК України передбачено. що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу заявлених позовних вимог посилалась на те, що вона має копію вищевказаного рішення Заводського районного суду від 30 березня 2007 року, в якому зазначено адресу спадкового майна: АДРЕСА_1 , але спадкове майно після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за цією адресою відсутнє, а тому відповідач не міг на підставі цього рішення зареєструвати за собою право власності на спадкове майно, яке розташоване фактично за іншою адресою: АДРЕСА_1 . Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях Аналогічні норми містяться у статтях 12, 81 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції). Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, скасування вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі (31 липня 2017 року) ухвали Заводського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2017 року про виправлення описки в рішенні суду в частині адреси частини будинку в іншій справі № 332/236/17, не могло бути і не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі. Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими. Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 31 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк