Постанова 4851 № 520/7834/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 р.Справа № 520/7834/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Зоркіна Ю.В., м. Харків) від 23.10.2019 року (повний текст складено 04.11.2019 р.) по справі № 520/7834/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" Шевченка Олександра Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Шевченка Олександра Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Шевченка Олександра Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 , як вкладника АТ "ВТБ БАНК", який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 150000.00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно не включено його до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "ВТВ Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору банківського рахунку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 520/7834/19 позовні вимоги задоволено. Відповідач, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ БАНК", не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник позивача та відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач був клієнтом АТ "ВТБ Банк" та уклав договір банківського рахунку № R1118/14778R/HA00 від 07.11.2018 (рахунок № НОМЕР_1 ). На зазначений рахунок згідно платіжного доручення № 1 від 07.11.2018 року надійшли кошти у розмірі 150000 грн., як фінансова допомога згідно договору від 07.11.2018 року. На підставі рішення Правління Національного банку України від 27.11.2018 р. № 3180 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", розпочату процедуру виведення АТ "ВТБ БАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28.11.18р. по 27.12.18р. На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.18р. № 849-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.18р. № 3392 "Про початок процедури ліквідації АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", розпочато процедуру ліквідації АТ "ВТБ БАНК" строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ "ВТБ БАНК", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку, відповідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченка О.В. строком на два роки з 19.12.18 по 18.12.20р. включно. Відповідно до виписки по особовим рахункам на день звернення позивача до суду на рахунку позивача 26203010636648 знаходилось 150000 грн., які перераховані 07.11.2018 року, з призначенням платежу - фінансова допомога за дог. б/н від 07.11.2018 (а.с. 59). Вважаючи протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" щодо не включення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до Переліку вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що кошти, які надійшли на рахунок позивача у сумі 150000,00 грн. є «Фінансовою допомогою згідно договору № б/н від 07.11.2018р.» від іншого клієнта Банку - ФОП ОСОБА_2 . Обставини перерахування коштів на рахунок позивача дали підстави Банку для проведення перевірки вказаної операції (правочину) по рахунку Позивача на предмет наявності ознак нікчемності, передбачених ст. 38 Закону. На підставі наказу уповноваженої особи ФГВФВ на здійснення тимчасової адміністрації АТ «ВТБ БАНК» № 45-од від 10.12.2018 було тимчасово обмежено здійснення Банком банківських операцій з виплати коштів за рахунками вкладників. Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за виявленими нікчемними договорами про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. За результатами перевірки операції по рахунку Позивача від 07.11.2018 року з перерахування коштів в сумі 150000,00 грн. з рахунку на рахунок позивача було встановлено наявність ознак нікчемності вказаної операції, у зв`язку з чим Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» повідомлено Позивача у справі (сторона операції) про нікчемність вказаної операції. Позивач не був включений до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку з нікчемністю правочину щодо перерахування коштів для подальшого відкриття депозитного договору з рахунку Вкладника на рахунок Позивач. Вказав, що в цьому випадку, фактично штучно утворено умови для збільшення розміру відшкодування за рахунок укладання угод з фізичними особами, оскільки кошти були зараховані позивачу з метою отримання останнім відшкодування коштів за рахунок Фонду, що в результаті було спрямовано на збільшення видатків ФГВФО та є безумовною перевагою для вкладника. Тобто, укладення вказаного правочину призвело до виникнення підстав для збільшення розміру вимог заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шо могло призвести до отримання вказаним кредитором (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що підпадає під ст. 38 Закону. В розумінні Закону позивач не є владником, оскільки грошові кошти не зaJтyчcш банком від Позивача, є такими що надані як «фінансова допомога» від іншого клієнта Банку та відповідно позивач не має банківського вкладу, що як наслідок не підпадає під дію Закону в частині визначення особи як вкладника банку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон № 4452-VI). У п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI визначено, що вкладник фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак. В силу вимог ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить, що для отримання відшкодування фізичною особою за рахунок Фонду має бути дотримана обов`язкова умова: особа має бути вкладником та повинна мати вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. У постанові від 04.07.2018 (справа № 826/1476/15) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розглядаючи спір про визнання протиправними дій чи рішень Фонду щодо відмови у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, адміністративні суди з урахуванням конкретних обставин справи повинні перевірити обґрунтованість такої відмови. Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, дослідженню підлягають доводи Фонду чи його уповноваженої особи, які підтверджують наявність обставин, що свідчать про нікчемність правочинів та, як наслідок, унеможливлюють включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2018 року на банківський рахунок позивача було зараховано грошові кошти в сумі 150000 грн, які надійшли від ФОП ОСОБА_2 , як фінансова допомога. До запровадження у АТ «ВТБ БАНК» на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2018 року № 3180 тимчасової адміністрації у позивача був відкритий в АТ «ВТБ» банківський рахунок № НОМЕР_1 . Уповноважена особа Фонду не включила позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду у зв`язку з тим, що транзакції, здійснені на розрахунковий рахунок позивача (перерахування коштів на суму 200000 грн) є нікчемними. Підставою нікчемності зазначено одержання коштів внаслідок отримання «поворотної фінансової допомоги», що не може вважатися вкладом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з випискою по особовим рахункам позивача з 01.11.2018 року по 27.12.2018 року (а.с. 11), кошти у сумі 150000 грн., які надійшли з рахунку ФОП ОСОБА_2 на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 , згідно з призначенням платежу надійшли на виконання повернення фінансової допомоги згідно з договором № б/н від 07.11.2018 року. Колегія суддів зазначає. що фактично відповідач визнав нікчемними розрахункові банківські операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший. В свою чергу, в розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI позивач є вкладником банку, а кошти, які надійшли для нього як вкладника, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені ст. 26 Закону № 4452-VI. Відповідно до п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Зважаючи на встановлені в цій справі обставини, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено наявності підстав, за яких правочини відповідно до ст. 38 Закону №4452-VI є нікчемними. Також колегія суддів зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові 04.07.2018 року по справі №826/1476/15, від 31.10.2018 року по справі №822/1083/17. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду по справі № 820/1648/17 від 04.07.2018 року, по справі № 826/1476/15 від 04.07.2018 року, у постанові Верховного суду від 20.03.2019 року по справі № 820/16196, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для визнання правочину нікчемним, а тому позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до Переліку вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 520/7834/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 520/7834/19 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 520/7834/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 21.01.2020 року