Постанова 4851 № 643/8972/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 р.Справа № 643/8972/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., повний текст складено 07.11.19 року по справі № 643/8972/19 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС №UА100010/2019/000092/2 від 22.04.2019 року про коригування митної вартості товарів та стягнути з Київської міської митниці ДФС судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність спірного рішення, оскільки, митну вартість імпортованого ним транспортного засобу необхідно визначати за основним методом, з огляду на подання до митного органу всіх необхідних документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. 05 листопада 2019 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС № №UА100010/2019/000092/2 від 22.04.2019 року про коригування митної вартості товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Вказав на те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом не було надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, що підтверджується відомостями із графи 44 митної декларації. Звертає увагув на те, що подані митному органув документи були без перекладу, а експертний висновок КНДІСЕ не є належним доказом. Стверджує, що оскільки заявлена позивачем вартість не була підтверджена наданими документами, а тому застосування основного методу було неможливим та винесено рішення про коригування заявленої митної вартості за другорядним методом. Вважає, що рішення про коригування митної вартості винесене правомірно та скасуванню не підлягає. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, вважає рішення суду першої інстанції правомірним, а апеляційної скаргу такою, що задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.03.2019 р. позивачем було придбано за договором 1562315 у нерезидента, громадянина Грузії ОСОБА_2 , транспортний засіб - легковий автомобіль, марки КІА Sportage, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, бувший у використанні, об`єм двигуна 2359 смЗ. Декларантом фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №ИА 100010/2019/329807 від 12.04.2019 р., якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки КІА Sportage, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, бувший у використанні, об`єм двигуна 2359 смЗ, загальна кількість місць для сидіння 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова універсал, тип двигуна бензиновий. У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 3800,00 USD) - графа 42 митної декларації. Судом встановлено, що одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 4156247 від 11.16.2018 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу"т-510/1562315 від 23.03.2019 р., договір купівлі-продажу №1562315 від 26.03.2019 р., рахунок-фактура про вартість перевезення автомобіля №0013236992 від 30.03.2019 р., висновок про якісні характеристики товарів, виготовлений спеціалізованими експертними організаціями - довідка 2019/14980 від 11.04.2019 р., паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні. За результатами розгляду поданої митної декларації № UА100010/2019/329807 від 12.04.2019 р. та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні транспортного засобу. Згідно картки відмови, відповідно до п. 6 ст. 54 та ст. 256 Митного кодексу України в зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 22.04.2019 р. № UА 100010/2019/000092/2. Київською міської митниці ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100010/2019/000092/2 від 22.04.2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України) у розмірі 7950,00 EUR. В обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення, посадовою особою митного органу зазначено, що заявлена вартість імпортованих товарів не може бути визнана, в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: при митному оформленні не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки ярлики містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення), документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного транспортного засобу. Позивач вважає, що рішення митниці є протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи фактично підтверджують ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, а також з відсутності правових підстав для визначення позивачу митної вартості за другорядним методом та, як наслідок, протиправності оскаржуваного рішення митного органу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-УІ від 13.03.2012 року (далі - Кодекс) та іншими законами України. Розділ III Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ). Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зокрема, ч.1, ч.2 та ч.3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу Згідно з п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Аналіз положень ч. 3 ст. 53, п.1 ч.4 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу Українидає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Отже, при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Відповідно до змісту норм ст.53 Митного кодексу України право органу доходів та зборів на витребування додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Так, з матеріалів справи вбачається, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 4156247 від 11.16.2018 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу"т-510/1562315 від 23.03.2019 р., договір купівлі-продажу №1562315 від 26.03.2019 р., рахунок-фактура про вартість перевезення автомобіля №0013236992 від 30.03.2019 р., висновок про якісні характеристики товарів, виготовлений спеціалізованими експертними організаціями - довідка 2019/14980 від 11.04.2019 р., паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні. Зазначені документи визначають ціну транспортного засобу у розмірі 3800,00 USD. Таким чином, колегія суддів поггоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі необхідні документи, що передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, а оскільки подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, у відповідача не було підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. З приводу ненадання позивачем додаткових документів, колегія суддів вказує на те, що можливе ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 р. № 21-262а12, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції Крім того, декларантом надано висновок експертного дослідження КНДІСЕ від 19.11.2018 року №24534/18-54.3гідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №12743/19-54 від 19.04.2018 року, вартість не розмитненого, який був у використанні пошкодженого в ДТП автомобіля марки КІА Sportage, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який був у використанні, об`єм двигуна 2359 смЗ, що ввозиться на територію України, з урахуванням витрат на його відновлення, без врахування ВТВ, відповідно складає: 98417,16 грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.04.2019 року, відповідно складає: 3667,13 USD. Таким чином, відповідач не довів, що позивачем заявлені неповні, необ`єктивні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару. При цьому, відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1) та не вказано конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей. Крім того, колегія суддів зауважує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що митний орган, при прийнятті оскаржуваного рішення №UА100010/2019/000092/2 від 22.04.2019 року про коригування митної вартості товарів, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та прийняті рішення. Колегія суддів звертає увагу на те, митний орган, на який в силу приписів частини другої статті 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності своїх рішень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для коригування митної вартості автомобіля позивача. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, отже, наявні підстави для визнання протиправним та скасування вищезазначеного рішення Київської міської митниці ДФС. Доводи апеляційної скарги про те, що декларантом подано без перекладу документи всупереч вимогам ст. 254 Митного кодексу України, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. З аналізу наведеної норми вбачається, що митний орган має право вимагати перекладу документів на українську мову лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Іноземними мовами спілкування в усьому світі визнані: англійська, іспанська, французька та німецька. З наданих позивачем митному органу документів на підтвердження митної вартості імпортованого товару, вбачається, що вони складені між іншим англійською мовою. Колегія судддів зауважує, що митний орган тільки в окремих випадках може вимагати переклад українською мовою документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених в оригіналах документів. Окремих випадків для вимоги щодо перекладу документів українською мовою, судом апеляційної інстанції не встановлено, а відповідачем не зазначено, більше того, дана вимога не була заявлена уповноваженими особами при прийнятті даної декларації та доданих до неї документів. Крім того, Київська міська митниця ДФС не надала жодних обґрунтувань про необхідність перекладу документів у зв`язку з необхідністю перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Таким чином, колегія суддів вказує, що відсутність перекладу документів в даному випадку не є підстаою для обгрунтування правомірності винесення рішення про коригуввання митної вартості товарів. З приводу доводів апеляційної скарги про невідповідність експертного висновку КНДІСЕ, колегія суддів зазначає, що дане дослідження проводилося з використанням відповідних нормативних актів та методик експертних досліджень, що прямо зазначено у висновках, а саме: Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-3( зі змінами та доповненнями). Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення. ДСТУ 2984-95. Державний стандарт України. Київ. «Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (затверджена наказом Міністра юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року, за № 142/5/2092), у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року, за № 1335/5/1159. Таким чином, судом апеляційної інстанції не було встановлено невідповідність даного експертного автотоварознавчого дослідження №12743/19-54 від 19.04.2018 року вимогам чинного законодавства, а зазначені доводи апеляційної скарнги колегія суддів вважає безпідставими. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaariv. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorijav. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. З приводу задоволення вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 643/8972/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 21.01.2020 року