Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 524/5441/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 р. м. ХарківСправа № 524/5441/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Гуцала М.І., Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Царенка Івана Васильовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.12.2019, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д.,(повний текст складено 11.12.19) по справі № 524/5441/19 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Царенка Івана Васильовича , третя особа - Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - скасувати постанову серії ДП18 №673913 від 19.07.2019 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та закрити провадження; - визнати дії поліцейського роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці УПП в Полтавській області Царенка Івана Васильовича протиправними. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11.12.2019 позов задоволено частково. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення ДП18 №673913 від 19.07.2019 винесену поліцейським роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці УПП в Полтавській області ДПП Царенком Іваном Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрито. В іншій частині - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11.12.2019 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови не було з`ясовано всі фактичні обставини, не прийнято до уваги порушення позивачем ПДР України, усні пояснення позивача, які відповідно до ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, дотримано порядок розгляду справи та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Також зазначає, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто в присутності позивача, постанову оголошено негайно після розгляду справи в присутності водія, та надано її копію. Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення не може бути підставою для скасування постанови. В основу оскаржуваної позивачем постанови покладено пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. В ході судового розгляду встановлено, що 19.07.2019 Поліцейським роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці УПП в Полтавській області ДПП, Царенком Іваном Васильовичем, була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №673913, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. В постанові зазначено, що 19.07.2019 о 22:55 водій керував транспортним засобом та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням з лівої смуги на праву, чим порушив п.9.2 Б ПДР України. Позивач вважаючи таку постанову незаконною, звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази, які б підтверджували правомірність оскаржуваної постанови та дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративну відповідальність (надалі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями). Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 9.2 "б" ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. У даному випадку, для підтвердження порушення позивачем п. 9.2. «б» Правил дорожнього руху України, відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення тощо. Однак, відеозапису фіксації виявленого адміністративного правопорушення, про який зроблено відмітку в оскарженій постанові, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції надано не було. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, що встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність позивача у його вчиненні. За правилами частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17. З огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена частиною другою ст. 122 КУпАП, та не доведення відповідачем факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 338/126/17. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Поліцейського роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Царенка Івана Васильовича залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.12.2019 року по справі № 524/5441/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 21.01.2020.