Постанова 4819 № 665/411/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И «16» січня 2020 року м. Херсон Справа № 665/411/19 Провадження № 22-ц/819/45/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М. секретарПісоцька Т. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області у складі судді Березнікова О. В. від 07 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулося з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між банком та ОСОБА_1 договору від 03 травня 2012 року останній отримав кредит у розмірі 2 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, разом з «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку» складає між ним і банком договір. Відповідач, у порушення умов договору, належним чином зобов`язання за договором не виконував, внаслідок чого станом на 04 лютого 2019 року має заборгованість в сумі 13 827,26 грн, яка складається з: 1 589,61 грн - заборгованості за тілом кредита; 2 948,24 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 7 207,77 грн - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 950,00 грн - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; штрафів: 500 грн - фіксована частина; 634,64 грн - процентна складова. Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 жовтня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03 травня 2012 року в розмірі 1 586,61 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 220,34 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що суд ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором та не дослідив довідку про умови кредитування. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 вважає її необґрунтованою, просить її залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 03 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено договір приєднання, згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом, який неодноразово збільшувався, востаннє - 21 серпня 2015 року до 2 630 грн /а. с. 8, 70 - 72/. В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді /а. с. 8/. До кредитного договору Банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що складається з чотирьох видів кредитних карт «Універсальна» та Умови і Правила користування платіжною картою /а. с. 9, 10 - 24/. Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 04 лютого 2019 року становить 13 827,26 грн і складається з: 1 589,61 грн - заборгованості за тілом кредиту; 2 948,24 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 7 207,77 грн - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 950,00 грн - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; штрафів: 500 грн - фіксована частина; 634,64 грн - процентна складова /а. с. 5 - 7/. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 цього Кодексу). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно частини першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві наданій позивачем процентна ставка, розмір кредиту, а також інші витрати позичальника за надані банком послуги не зазначена. Крім того, вказана заява не містить умов договору щодо тарифів банківських послуг. Звертаючись до суду із вимогою про стягнення кредитної заборгованості позивач просив стягнути тіло кредиту 1 589,61 грн, прострочений кредит 2 948,24 грн., пені за прострочене зобов`язання 7 207,77 грн, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн у розмірі 950 грн та штрафи, з яких фіксована частина 500 грн і процентна складова 634,64 грн, із тих підстав, що їх розмір та порядок нарахування крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03 травня 2012 року обґрунтований позивачем наданими ним текстовими копіями витягів із Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» трьох видів карт, Умов та правил надання банківських послуг, без зазначення дати їх затвердження, текст яких розміщений на сайті: https://privatbank.ua./terms/, як невід`ємні частини кредитного договору /а. с. 9 - 24/. Проте матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме ці Витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, як більш слабкої сторони, враховуючи, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, який фактично сторонами не визначений. З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк: оплатності, відповідальності і їх розміру. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2 948,24 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 7 207,77 грн - пені за прострочене зобов`язання; 950,00 грн -пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; штрафів: 500 грн - фіксована частина; 634,64 грн - процентна складова, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог у цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 03 травня 2012 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 03 травня 2012 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України , якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. За встановлених судом обставин та без наданих підтверджень про конкретні погоджені з відповідачем Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів, який містить умови чотирьох видів кредитних карт «Універсальна», і не підтверджує, за якою із них укладено договір та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи і не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 травня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Рішення суду в частині стягнутої суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 1 581,61 грн. не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається (стаття 367 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що заборгованість за тілом кредиту складається з поточної заборгованості за кредитом і простроченої заборгованості за кредитом, однак суд першої інстанції стягнув тільки поточну заборгованість в сумі 1 586,61 грн до уваги колегією суддів не приймаються та підлягають відхиленню, виходячи з наступного. Простроченою заборгованістю за кредитом вважається заборгованість, яка виникає у разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу. Розмір щомісячного мінімального платежу передбачений Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», які позичальником не підписувалися та виходячи з вище зазначеного не розцінюються як складова кредитного договору. Тобто, слід дійти висновку, що розмір щомісячного мінімального платежу сторонами не визначений і прострочена заборгованість за кредитним договором стягненню з відповідача не підлягає. Крім того, виходячи з розрахунку заборгованості за договором від 03 травня 2012 року, наданого позивачем, та виписки по рахунку, ОСОБА_1 отримав від Банку 8 050 грн, а повернув 11 552 грн /а. с. 5 - 7, 70 - 72/. За вказаних обставин відсутні підстави стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 948,25 грн Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують та підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду. Дата складання повного судового рішення 20 січня 2020 року. Головуючий Л. П. Воронцова Судді: П. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова