Постанова 4816 № 592/9458/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 року м.Суми Справа №592/9458/19 Номер провадження 22-ц/816/14/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. відповідача: ОСОБА_1 учасники справи: позивачка: ОСОБА_2 відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду цивільну справу № 592/9458/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 вересня 2019 року (суддя Корольова Г.Ю.), - в с т а н о в и в: Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 вересня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України суд розподілив між сторонами судові витрати по сплаті судового збору, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивачки - понесені нею витрати у розмірі 768,40 гривень за подання заяви про розірвання шлюбу, а на користь держави - 768,40 гривень за розгляд заяви про стягнення аліментів. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат. За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не врахував, що статус учасника бойових дій у будь-якому разі звільняє відповідача від спати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому ОСОБА_1 посилався на правову позицію, яку Верховний Суд висловив у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 572/2-88/17 (провадження № 61-12842 св18). Відповідач не оскаржував рішення в частині, якою місцевий суд задовольнив вимоги про розірвання шлюбу, а також стягнув з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини. Отже, відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України у зазначеній частині рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, з огляду на таке. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 37). 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 41). З 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Сумському міському центрі зайнятості (а.с. 40). Вирішуючи питання розподілення між сторонами судових витрат, місцевий суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки понесені нею витрати по сплаті судового збору за подання заяви про розірвання шлюбу у розмірі 768,40 гривень, а також стягнув з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд заяви про стягнення аліментів у розмірі 768,40 гривен. Суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю такого розподілення судових витрат, оскільки він відповідає вимогам закону. Так, відповідно до частини 1 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів; Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України) Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. У розглянутій справі ОСОБА_1 є відповідачем, тобто особою до якої позивачкою пред`являлися матеріально-правові вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. Позивачкою, тобто особою, яка в інтересах дитини звернулася за судовим захистом (у даному випадку за захистом права неповнолітньої дитини на отримання матеріального забезпечення від батька) є громадянка ОСОБА_2 . Від сплати судового збору за подання заяви про стягнення аліментів позивачку звільнено на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Одночасно, сплативши судовий збір у розмірі 768,40 гривень, позивачка у своїх інтересах заявила вимогу про розірвання шлюбу і цю вимогу суд задовольнив. Таким чином, справа за позовом ОСОБА_2 жодним чином не пов`язана з порушенням прав ОСОБА_1 , який має статус учасника бойових дій. Суд не вирішував питання щодо захисту порушених прав ОСОБА_1 , а навпаки, захистив права дитини, визначивши порядок виконання відповідачем обов`язку щодо матеріального утримання своєї неповнолітньої доньки. Посилання ОСОБА_1 на правову позицію Верховного Суду у справі № 572/2088/17 від 27 червня 2018 року є безпідставними, оскільки обставини, з приводу яких ухвалювалася зазначений правовий висновок, де від сплати судового збору було звільнено позивача - учасника бойових дій, відрізняється від обставин, що були встановлені у справі за позовом ОСОБА_2 , де учасник бойових дій ОСОБА_1 є відповідачем. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, питання розподілу між сторонами судових витрат, суд першої інстанції вирішив без порушень положень статті 141 ЦПК України і статті 5 Закону України «Про судовий збір». Підстав для скасування в оскаржуваній частині даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. На підставі пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 вересня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складене 20 січня 2020 року. Головуючий - І.В. Орлов Судді: Т.А. Левченко О.І. Собина