Постанова 4812 № 477/156/17

20.01.20 22-ц/812/141/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2020 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Прокопчук Л.М. (суддя-доповідач), Самчишиної Н.В., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., за участю представника позивача Кудактіної О.І. , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2019 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, постановлену в приміщенні того ж суду у складі судді Козаченка Р.В. у цивільній справі (єдиний унікальний номер 477/156/17, номер провадження 22-ц/812/141/20) за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , який діяв в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування в особі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2019 року АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2019 року позов банку був задоволений і звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Під час розгляду справи було встановлено, що первісний власник цього будинку та іпотекодавець ОСОБА_4 помер в 2009 році, тому до участі у справі було залучено правонаступників - спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , як опікуна неповнолітнього спадкоємця (сина) ОСОБА_3 , яка потім була замінена на належного опікуна - ОСОБА_2 . Тобто відповідачами в справі були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2 . У мотивувальній частині суд зазначив у рішенні, що в зв`язку зі смертю іпотекодавця його спадкоємцями та правонаступниками є ОСОБА_2 , відносно якого померлим було складено заповіт, та неповнолітній син спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , піклувальником якого є ОСОБА_2 . Проте, в резолютивній частині рішення суду не зазначено спадкоємців, які прийняли спадщину, та їх частки не визначені, хоча вони є відповідачами. Власником іпотечного майна, на яке звернуто стягнення, зазначено покійного ОСОБА_4 , не зважаючи на наявність заповіту від 14.01.2009 року, складеного на ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, подавши про це заяву до Баштанської державної нотаріальної контори, також право на обов`язкову частку у спадщині, яка належить ОСОБА_3 , які є відповідачами у справі. На думку позивача, судом не ухвалено рішення стосовно позовних вимог до відповідачів, з приводу яких наявні докази в справі, що є підставою для ухвалення додаткового рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ст. 270 ЦПК України, тому просив ухвалити додаткове рішення, зазначивши в резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2019 року після слів про реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_4 слова: "спадкоємцями якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 » (а.с. 306-307 т.1). Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про ухвалення додаткового рішення (а.с. 317-320 т.1). Ухвала суду мотивована тим, що необхідність додати в резолютивну частину рішення суду посилання на спадкоємців не є підставою для ухвалення додаткового рішення суду. Не погодившись з ухвалою суду, АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2019 року та ухвалити додаткове рішення по вказаній справі. Вважає, що судом не ухвалено рішення стосовно позовних вимог до відповідачів, з приводу яких наявні докази в справі, що є підставою для ухвалення додаткового рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України (а.с. 1-2 т.2). Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити. Треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів прийшла до такого. Зі справи вбачається, що в січні 2017 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 , зазначивши третьою особою ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2008 року в загальній сумі 673749 грн. 19 коп., яка складається з основного боргу - 499099 грн. 99 коп., боргу за відсотками - 130576 грн. 68 коп., комісії - 7736 грн. 05 коп., пені в сумі 36336 грн. 47 коп., а також на погашення боргу у виді 3% річних в сумі 111097 грн. 84 коп. та інфляційних втрат в сумі 671607 грн. 89 коп. Посилаючись на те, що боржник ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за вказаним кредитним договором, за яким йому був наданий кредит у сумі 500000 грн. під 16% річних до 20 березня 2018 року, тому в рахунок погашення боргу необхідно звернути стягнення на зазначене нерухоме майно, передане позикодавцю в іпотеку за договором від 21 березня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_4 . Під час розгляду справи було встановлено, що 19 квітня 2009 року відповідач ОСОБА_4 - власник переданого в іпотеку будинку помер, про що виконавчим комітетом Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області 22 квітня 2009 року було вчинено актовий запис про смерть під №

13. В зв`язку з цим ухвалою суду від 28 лютого 2018 року до участі в справі було залучено правонаступників померлого співвідповідачів (його спадкоємців) - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка діяла як законний представник неповнолітнього сина померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, ухвалою суду від 15 червня 2018 року в справі було замінено неналежного законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на належного - ОСОБА_2 , оскільки, в дійсності, розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 202-р від 17 травня 2010 року опікуном неповнолітнього ОСОБА_3 був призначений ОСОБА_2 . Також, ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року до участі в справі в якості третьої особи на боці відповідачів було залучено орган опіки та піклування - Баштанську районну державну адміністрацію Миколаївської області. В той же час, за повідомленням залученої третьої особи від 16 березня 2019 року розпорядженням цієї адміністрації № 370-р від 13 вересня 2018 року піклувальником неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призначено ОСОБА_2 . В зв`язку з цим ухвалою суду від 20 березня 2019 року законний представник неповнолітнього був замінений на ОСОБА_2 . Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 161 від 21 березня 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 , яка станом на 17 січня 2017 року складала загальну суму 673749 (шістсот сімдесят три тисячі сімсот сорок дев`ять) грн. 19 коп., яка складалася з основного боргу - 499099 чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп., боргу за відсотками - 130576 (сто тридцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн. 68 коп., комісії - 7736 (сім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 05 коп., пені в сумі 36336 (тридцять шість триста тридцять шість) грн. 47 коп., а також 3% річних в сумі 111097 (сто одинадцять тисяч дев`яносто сім) грн. 84 коп. та інфляційних втрат в сумі 671607 (шістсот сімдесят одної тисячі шістсот сім) грн. 89 коп., що загалом складає 1456454 (один мільйон чотириста п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 92 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П. 06 вересня 2002 року за реєстровим № 11494, шляхом проведення прилюдних торгів під час виконавчого провадження, зі встановленням початкової ціни на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (експертом) під час проведення виконавчих дій. Тим же рішенням вирішено питання про судові витрати (а.с. 285-289 т.1). 18 липня 2019 року судом винесено ухвалу про виправлення описки у вступній частині вказаного рішення (а.с. 296-297 т.1). Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач вказав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є співвідповідачами в справі. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Аналізуючи вимоги статті 270 ЦПК України, слід дійти висновку, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, суд може ухвалити додаткове рішення лише щодо раніше ухваленого ним рішення, яким закінчено розгляд справи. Як свідчать матеріали справи, ухвалене судом першої інстанції рішення від 25 квітня 2019 року в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Відповідно до роз`яснень п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України N 12 від 24.10.2008 року апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених ст. 220 ЦПК України. Зміст статті 220 ЦПК України 2004 року аналогічний змісту діючої статті 270 ЦПК України 2017 року. За таких обставин апеляційний суд не може ухвалити додаткове рішення, як того просить в апеляційній скарзі позивач, оскільки в даному випадку він вийде за межі своїх повноважень. Щодо суті ухвали суду першої інстанції, яка оскаржується. Додаткове рішення може бути ухвалено тільки за наявності умов, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України, які наводились вище. Відсутність зазначених умов не дає правових підстав для ухвалення додаткового рішення. Оскільки заява про ухвалення додаткового рішення не містить вказівки на суть і предмет додаткового рішення в сенсі змісту ст. 270 ЦПК України, а наведені у заяві мотивація та предмет не стосуються по суті питань, що вирішувалися відповідним рішенням, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, та підстав для скасування постановленої ним ухвали не вбачає. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки не містять доказів на спростування законності та обґрунтованості постановленої судом першої інстанції ухвали. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Л.М. Прокопчук Судді: Н.В. Самчишина Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року