Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/5423/18

Дата документу 15.01.2020 Справа № 337/5423/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/5423/18 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/141/2020 Салтан Л.Г. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Кухаря С.В. Онищенко Е.А. За участю секретаря: Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Ощадбанк», про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та розподіл майна, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Ощадбанк», про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та розподіл майна, посилаючись на те, що 21 грудня 2002 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як проживають разом з нею. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2018 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Зазначає, що 01.11.2018 року, під час перебирання особистих листів, вона знайшла банківський чек АТ «Ощадбанк» № 2325 від 04.07.2018 року «про видачу готівки» з якого дізналась, що на банківському рахунку відповідача знаходилися кошти в сумі 391 717,00 грн., які останній отримав готівкою 04.07.2018 року, але нічого їй про це не сказав, а фактично скрив від неї цей факт. Вважає, що вказані грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя у відповідності до вимог ст.60 СК України. Повідомляє, що взаємної згоди щодо добровільного розділення вказаних грошових коштів у рівних частинах між ними не досягнуто. Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати грошові кошти в сумі 319 717 грн. 00 коп., які знаходились на банківському рахунку ОСОБА_1 відкритий в АТ «Ощадбанк» об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частини спільно нажитих грошових коштів в сумі 195 858 грн. 50 коп. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано грошові кошти в сумі 391 717 грн., які знаходилися на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк» об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину спільно нажитих грошових коштів в сумі 195 858,50 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 664,80 грн., а всього 198 523 грн. 30 коп. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що справу розглянуто однобічно. Судом не встановлено період перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах та джерело набуття відповідачем грошової допомоги. Залишилось поза увагою суду, що підставою для виплати грошової допомоги є ушкодження здоров`я відповідача та є видом його соціального захисту. Просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з грудня 2002 року до жовтня 2018 року. Від зазначеного шлюбу сторони мають двох синів 2004 та 2013 року народження. Наказом Головного Управління ДСНС України в Запорізькій області від 25 травня 2018 року № 207 відповідачу було надано одноразову грошову допомогу у розмірі 382 860 грн. Зазначені грошові кошти 30 травня 2018 року були зараховані на картковий рахунок відповідача в ЗОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1. Окрім того, 05 червня 2018 року на вказаний картковий рахунок було зараховано пенсійну виплату в сумі 9 804 грн. 34 коп. 04 липня 2018 року у відділенні банку ОСОБА_1 отримав готівкові кошти в розмірі 391 717 грн., які позивач вважає об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт набуття спірних грошових коштів в період перебування сторін у шлюбі. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що на картковий рахунок, з якого відповідачем було знято спірні грошові кошти, в червні-липні 2018 року було нараховано дві виплати: одноразова грошова допомога у розмірі 382 860 грн. та пенсія у розмірі 9 804 грн. 34 коп. Зазначені обставини визнаються сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Так, частина коштів, що є предметом спору складається з пенсійної виплати, а отже її статус як об`єкта права спільної сумісної власності прямо передбачений вищезазначеними правовими нормами. Щодо іншої частини спірних грошових коштів - одноразової грошової допомоги - колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що зазначена виплата не відносяться до страхових сум одержаних за обов`язковим особистим страхуванням та відшкодування моральної шкоди, а отже на них розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 5 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Відповідно до наданої відповідачем копії наказу Головного управління ДСНС України у Запорізькій області № 207 від 25 травня 2018 року, зазначену виплату здійснено відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого Поставновою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №

908. Пунктом 2 вказаної Постанови визначено, що Державній службі з надзвичайних ситуацій здійснювати згідно з цією постановою виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на зазначені цілі. Отже одноразова грошова допомога, виплачена ОСОБА_1 , не відповідає вимозі, що свідчила б про належність майна до особистої власності відповідача, закріпленої в ч. 5 ст. 57 СК України щодо джерела коштів, за рахунок яких було здійснено виплату. Також колегія суддів відхиляє довід скаржника, викладений в апеляційній скарзі, що спірна одноразова грошова допомога була отримана ним після фактичного припинення шлюбних відносин з позивачем, оскільки вважає, що докази, надані відповідачем, є недостатніми, взаємовиключними, а на їх підставі неможливо дійти однозначного висновку про фактичне припинення сторонами сімейних відносин до розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2019 року по цій справі залишити без змін. Дата складання повної постанови 20 січня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко