Постанова 4809 № 405/4140/18

ПОСТАНОВА Іменем України 15 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 405/4140/18 провадження № 22-ц/4809/108/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Суровицької Л. В., суддів Головань А. М., Єгорова С.М. секретар Лазаренко-Шаповалова В.В. учасники справи : позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Клеветенко Андрій Анатолійович, відповідач - Головне управління Державної Фіскальної служби у Кіровоградській області, представники відповідача за довіреністю -Цоток Інна Борисівна, Гладковська Олена Станіславівна, відповідач - Прокуратура Кіровоградської області, представник відповідача за довіреністю - Володіна Анна Григорівна, відповідач - Державна казначейська служба України, представник відповідача за довіреністю -Марченко Вікторія Борисівна, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровоградща від 13 вересня 2019 року у складі судді Драного В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначав, що органами податкової міліції та прокуратури Кіровоградської області безпідставно і незаконно тривалий час у період з 27 квітня 2005 року по 30 червня 2015 року в межах кримінальної справи № 11-0095 (№80-844, № 80-823) обвинувачувався у вчиненні численних злочинів проти власності та у сфері господарської діяльності, зокрема, фіктивне підприємництво, пособництво у вчиненні привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в складі організованої злочинної групи; умисне ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах. 24 червня 2005 року слідчим відділом податкової міліції ДПА в Кіровоградській області його було затримано та застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який діяв понад 2 місяці по 02 вересня 2005 року та після внесення застави в розмірі 50 000 грн., він був випущений під заставу. Крім того, 25 червня 2005 року слідчим було вилучено та накладено арешт на належний йому автомобіль VolkswagenGolfVTredline 1,6і, а 09 лютого 2006 року накладено арешт та все належне йому майно та цінності, з внесенням цих даних до Єдиного реєстру заборон відчуження майна і ці арешти діяли тривалий час - близько 10 років. У 2006 році вказана кримінальна справа за № 80-844 була скерована з обвинувальним висновком стосовно нього до Кіровського районного суду м. Кіровограда, а 27 червня 2013 року постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда № 1109/9701/12, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2013 року кримінальну справу направлено прокурору Кіровоградської області для організації додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу у вигляді застави залишено без змін. У зв`язку з набранням чинності КПК в редакції 2012 року, прокуратурою Кіровоградської області була визначена підслідність справи СУ ГУ ДФС у Кіровоградській області, яким вказані матеріали 06 листопада 2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013120010000120. Впродовж всього часу додаткового розслідування він звертався з численними заявами, скаргами та клопотаннями щодо законності слідства, бездіяльності та порушення розумних строків у даному кримінальному провадженні, яке підлягало закриттю, а також щодо припинення застосованих до нього запобіжних заходів. Орган розслідування наголошував на відсутності згідно КПК України 2012 року у нього належного процесуального статусу сторони кримінального провадження. 30 червня 2015 року вказане кримінальне провадження закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, запобіжні заходи скасовані. Таким чином кримінальне провадження щодо нього як підозрюваного (обвинуваченого) здійснювалось впродовж 10 років або 122 повних місяці - з 27 квітня 2005 року по 30 червня 2015 року. З часу направлення справи на додаткове розслідування (з 27 червня 2013 року) і до моменту її закриття (30 червня 2015 року) по справі не проводилося жодних слідчих дій, рішення щодо продовження строків розслідування не приймались. При закритті кримінального провадження його не було повідомлено про право на відшкодування шкоди, поновлення його порушених прав, не надана постанова про закриття кримінального провадження, що тривалий час залишало його у невизначеному правовому становищі відносно кримінального провадження. У вказаному кримінальному провадженні порушено строки розумності розслідування кримінальної справи, право на справедливий судовий розгляд і право на ефективний засіб захисту, які передбачені статтями 6,13 Конвенції. КПК України 1960 року не передбачав можливості оскарження дій щодо захисту права особи щодо тривалості розгляду кримінального провадження. КПК України 2012 року також не було визначено таких прав для осіб, обвинувачених за правилами КПК України 1960 року та справи стосовно яких повернуті судом на додаткове розслідування. Спеціальне законодавство України (ст.1176 ЦК України, Закон України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду)не передбачає відшкодування моральної шкоди за допущене порушення строків кримінального провадження та/або його загальну надмірну тривалість щодо особи, що не відповідає принципу ефективного засобу юридичного захисту, як це закріплено у ст.13 Конвенції. Вважає, що відповідно до рекомендованої для застосування науково-практичної Методики оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_3 Науково-консультативною та методичною радою з проблем судової експертизи Мін`юсту, протокол № 7 від 14 листопада 2002 року, загальний дійсний розмір моральної (немайнової)шкоди, завданої йому внаслідок порушення строків розумності розслідування кримінальної справи та прав на ефективний засіб захисту, становить 201 042 грн.. Просив суд стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України 201 042 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.1-5). Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував рішення тим, що відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» моральна шкода, завдана незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду включає в себе і моральну шкоду, завдану громадянину у зв`язку з порушенням строків кримінального провадження та/або його загальну надмірну тривалість. Оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року, яке набрало законної сили, вже вирішено питання про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу надмірною тривалістю кримінального провадження, в тому числі у зв`язку з порушенням строків кримінального провадження, позов задоволенню не підлягає( а.с. 152-157). В апеляційній скарзі, поданій в інтересах позивача його представником, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій цих органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду. За відсутності спеціальних підстав для відшкодування моральної шкоди, передбачених ст.1176 ЦК України, моральна шкода відшкодовується на підставі статей 1173,1174 ЦК України. Суд безпідставно застосував ст.1176 ЦК України, яка передбачає спеціальні підстави для відшкодування моральної шкоди та має виключений перелік вказаних підстав. До цього переліку не включене відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, що полягає у порушенні строків кримінального провадження та/або його загальну надмірну тривалість. Судом першої інстанції надано неправильне тлумачення закону, застосовано закон, який не підлягає застосуванню, а також не застосовано закон, який підлягав застосуванню (а.с.164-167). Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, 20 листопада 2019 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи на 18 грудня 2019 року (а.с.173-174,187). Розгляд справи не відбувся у зв`язку з хворобою судді-доповідача Дьомич Л.М.. Розпорядженням від 27 грудня 2019 року № 367 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючу суддю (суддя-доповідач) Суровицьку Л.В. (а.с.206). 27 грудня 2019 року призначено розгляд справи на 15 січня 2020 року (а.с.208). У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Кіровоградській області, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже вирішено питання про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу відповідними діями органі дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, в тому числі у зв`язку з порушенням строків кримінального провадження та надмірною його тривалістю та стягнуто на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.. Отже суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог (а.с.191-195). Прокуратура Кіровоградської області та Державна казначейська служба України відзив на апеляційну скаргу не подали. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а прокурор та представник Головного управління ДФС у Кіровоградській області заперечили проти цих доводів та просили рішення суду залишити без змін. Представник Державної казначейської служби України, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка осіб, повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, представника ГУ ДФС у Кіровоградській області, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що СВ ПМ Кіровоградської ОДПІ 25 лютого 2005 року порушена кримінальна справа № 11-0095 за фактом фіктивного підприємництва та умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПП «Демфер-Агро». СВ ПМ Кіровоградської ОДПІ 25 лютого 2005 року порушена кримінальна справа № 11-009 за фактом придбання фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності ПП «Демфер Агро». 28 лютого 2005 року кримінальні справи № 11-0095 та № 11-0096 об`єднані в одне провадження. В рамках кримінальної справи № 11-0095 27 квітня 2005 року порушені кримінальні справи відносно ОСОБА_1 за фактом придбання фіктивного суб`єкту підприємницької діяльності ПП «Ділайн Прес» за ч. 2 ст.205 КК України та ОСОБА_4 за фактом придбання фіктивного суб`єкту підприємницької діяльності ПП «Демфер Агро» за ч.2 ст.205 КК України. Відносно ОСОБА_1 30 червня 2005 року порушена кримінальна справа № 80- 823 за ч.1 ст. 255, ч.3 ст.212, ч.5 ст.191 КК України, яка об`єднана в одне провадження з кримінальною справою № 11-0095 під номером 80-823. Відносно директора ПП «Максімус» ОСОБА_1 20 липня 2005 року порушена кримінальна справа за ч.3 ст.212 КК України, яка об`єднана в одне провадження з кримінальною справою № 80-823. Відносно директора ПП «ТермінКір» ОСОБА_1 13 серпня 2005 року порушена кримінальна справа за ч.3 ст.212 КК України, яка об`єднана в одне провадження з кримінальною справою № 80-823. 20 вересня 2005 року з кримінальної справи № 80-823 виділено кримінальну справу № 80-844 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ч.1 ст. 255, ч.5 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України. Прокуратурою Кіровоградської області 07 травня 2005 року порушена кримінальна справа № 80-797 за фактом заволодіння бюджетними коштами службовими особами Кіровоградського обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Кримінальні справи № 80-797 та № 80-844 16 лютого 2006 року об`єднані в одне провадження, а 26 червня 2006 року кримінальна справа № 80-797 виділена в окреме провадження. Кримінальна справа № 80-844 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст 28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.191, ч.ч. І, 2, 3 ст.212 КК України, та інших осіб 05 жовтня 2006 року з обвинувальним висновком направлена для розгляду до Кіровського районного суду м. Кіровограда. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2013 року, кримінальну справу № 80-844 повернуто прокурору для організації додаткового розслідування. Прокуратурою Кіровоградської області 05 листопада 2013 року кримінальна справа № 80-844 направлена для організації додаткового розслідування до Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Кіровоградській області. У зв`язку з тим, що 20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, подальше розслідування кримінальної справи № 80-844 продовжено відповідно до його вимог та 06 листопада 2013 року відомості СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013120010000120. Про підозру у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось. За результатами досудового розслідування, з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні обставин, 30 червня 2015 року старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. За наслідками проведеної прокуратурою області перевірки підстав для скасування цього рішення про закриття кримінального провадження ,не встановлено. Позивач раніше вже звертався до суду з позовами про відшкодування моральної шкоди. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2014 року, стягнуто з Державного бюджету України через Управління обслуговування кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 40 000 грн. на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності по справі № 80-797 у період з 14 березня 2006 року по 21 жовтня 2009 року. В той же час, у період з 16 лютого 2006 року по 26 червня 2006 року кримінальні справи № 80- 797 та № 80-844, об`єднані, знаходились в одному провадженні під № 80-844. Ленінським районним судом м. Кіровограда у 2018 році розглядалась позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Кіровоградській області, Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Вказаний позов позивач обґрунтовував тим, що він органами податкової міліції та прокуратури Кіровоградської області безпідставно і незаконно тривалий час, у період з 27 квітня 2005 року по 30 червня 2015 року обвинувачувався у вчиненні численних злочинів проти власності та су сфері господарської діяльності, зокрема, фіктивне підприємництво, пособництво у вчиненні привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в складі організованої злочинної групи; умисне ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах тощо. В межах кримінальної справи № 11-0095 (№ 80-844, № 80-823) відносно нього порушувались такі кримінальні справи та об`єднувались в одне провадження, з притягненням як обвинуваченого. 24 червня 2005 року СВ ПМ ДПА в Кіровоградській області його було затримано та у подальшому застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який діяв понад два місяці по 02 вересня 2005 року, після чого він був випущений під заставу. Крім того, 25 червня 2005 року слідчим було вилучено та накладено арешт на належний йому автомобіль VolkswagenGolfVTredline 1,6і, а 09 лютого 2006 року накладено арешт та все належне йому майно та цінності, з внесенням цих даних до Єдиного реєстру заборон відчуження майна і ці арешти діяли тривалий час - близько 10 років. Кримінальна справа № 80-844 була з обвинувальним висновком стосовно нього направлена до Кіровського районного суду м. Кіровограда. 27 червня 2013 року постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2013 року, кримінальну справу направлено прокурору Кіровоградської області для організації додаткового розслідування, а запобіжний захід у вигляді застави залишено без змін. У зв?язку з набранням чинності КПК України в редакції 2012 року, прокуратурою Кіровоградської області була визначена підслідність даної справи СУ ФР У ДФС у Кіровоградській області, вказані матеріали 06 листопада 2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013120010000120. Впродовж всього часу додаткового розслідування він звертався з численними заявами (скаргами, клопотаннями) щодо законності слідства, бездіяльності та порушення розумних строків у даному кримінальному провадження, яке підлягало закриттю, а також щодо припинення щодо нього запобіжних заходів. 30 червня 2015 року вказане кримінальне провадження закрито за п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв?язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Таким чином, з моменту порушення відносно нього кримінальної справи та її закриття за реабілітуючими обставинами з 27 квітня 2005 року по 30 червня 2015 року минуло понад 10 років або 122 повних місяці, що є періодом перебування його під слідством та судом. В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди посилався на те, що незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності та кримінальним переслідуванням впродовж значного часу - понад 10 років, у поєднанні з його обвинуваченням у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів, ця ситуація була психотравмуючою для нього. Посилаючись на коефіцієнти у розрахунковій формулі дійсної моральної шкоди таблиці ОСОБА_3 та розміру мінімальної заробітної плати, просив суд стягнути на відшкодування моральної шкоди 6 420 600 грн. В ході розгляду справи зменшив позовні вимоги і просив на відшкодування моральної шкоди стягнути 1 021 963,50 грн. (а.с.61-64). За наслідками розгляду вказаної позовної заяви, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2018 року, зазначений позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Кіровоградській області, Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Суд встановив, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом тривалий час та стягнув з Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.. Суд першої інстанції визначаючи час перебування позивача під слідством і судом виходив з того, що оскільки у 2013 році про підозру у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось, то відповідно по кримінальних справах № 11-005, № 80-823 та 3 80-844 ОСОБА_1 перебував пі слідством і судом у період з 27 квітня 2005 року по 06 листопада 2013 року, а всього 102 місяці 10 днів. У постанові Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2018 року, якою залишено без змін рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року, зазначено, що вказані висновки суду відповідають нормам КПК України. Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції визначив розмір грошового відшкодування за моральну шкоду у розмірі 500 000 грн., що явно перевищує розмір відшкодування, який можливо було б застосувати виходячи з доводів позивача відносно розміру мінімальної заробітної плати на час відшкодування - 3723 грн., та час перебування під слідством позивача до 30 червня 2015 року , що становить 122 місяці (122 міс.х3723 грн.=454 206 грн.), то висновок суду першої інстанції про термін перебування позивача під слідством і судом не вплинув на розмір відшкодування моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди відсутні, суд першої інстанції визначив позивачу розмір відшкодування за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності , внаслідок чого він тривалий період перебував під слідством і судом,з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності (а.с.116-129). Зміст позовної заяви ОСОБА_1 , поданої у червні 2018 року до Головного управління ДФС у Кіровоградської області, Прокуратури Кіровоградської області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди з підстав невиправданого затягування строків досудового слідства, порушення розумності строків розслідування кримінальної справи, права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, свідчить, що позивач обґрунтовував вказаний позов, зокрема тими ж обставинами та фактами, що були враховані при розгляді позову про відшкодування моральної шкоди, за наслідками якого рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року визначено відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., завданої незаконним притягнення до кримінальної відповідальності, тривалим перебуванням під слідством та судом з розрахунку не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову обґрунтовано врахував вказане рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. У кримінальному провадженні, порушеному відносно позивача, мало місце порушення розумних строків кримінального провадження, наслідком чого і стало тривале безпідставне перебування позивача під слідством та судом. З урахуванням конкретних обставин справи, з урахуванням наслідків порушень, допущених відповідними органами, позивачу й було відшкодовано за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року моральну шкоду у розмірі 500 000 грн., завдану, в тому числі і тривалим розслідуванням кримінального провадження, яке тривало понад 10 років. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростовують. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, є безпідставними, не грунтуються на законодавстві, що регулює правовідносини, що виникли між сторонами. Суд першої інстанції правильно послався на положення ст.1176 ЦК України та Закон «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкодив розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випаду закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Згідно з пунктами 1,5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди за час незаконного перебування під слідством чи судом, яке стало наслідком недотримання розумних строків розслідування (інші процесуальні дії), врегульовано частиною 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишається без змін. Оскільки рішення суду підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється. Керуючись п.1 ч.1ст.374, ст. ст.375, 381-383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року. Головуюча суддя Л. В. Суровицька Судді А.М. Головань С.М. Єгорова