Постанова 4803 № 177/472/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/403/20 Справа № 177/472/16-к Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Чубіна А.В сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року, яке постановлено суддею Строговою Г.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 02 травня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», треті особи: ОСОБА_2 , Державна служба з безпеки на транспорті, Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначено, що 22 січня 2016 року на автодорозі Н11 Дніпропетровськ - Миколаїв сталося ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_2 , внаслідок ДТП позивачу були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. Протиправними діями ОСОБА_2 позивачу завдана також майнова шкода, яка складається з витрат на лікування у розмірі 3 197,78 грн., доходу втраченого за час його каліцтва, що склав 137 684,71 грн., вартості відновлювального ремонту автомобіля у сумі 56 924,54 грн., та вартості експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, що склала 2 000 грн. Протиправними діями ОСОБА_2 позивачу також була завдана істотна моральна шкода, яку він оцінює в 100 000 грн., оскільки ОСОБА_2 на момент ДТП працював в ТОВ «Автотранссервіс», позивач вважає, що завдана діями працівника шкода підлягає відшкодуванню відповідачем з відповідача на підставі ч.1 ст. 1172 ЦК України. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року - позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 7 424 грн.. 54 коп., вартість авто товарознавчого дослідження в сумі 2000 грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 15 000 гривень. В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс»ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що ОСОБА_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не був у штаті та не перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», а виконував роботу по цивільно - правовій угоді. Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не зазначив про прийняття або відхилення доказів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», а саме, трудової угоди, укладеної між ним та відповідачем ОСОБА_2 ; звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2016 року та Акту №449, складеного Державною службою України з безпеки на транспорті. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс»вважає, що саме страхова компанія ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» має відшкодувати позивачу шкоду, оскільки саме на третю особу, як страховика відповідача, покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування та позивач не звертався до страховика відповідача та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача. Також зауважує на тому, що судом було порушено право Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс»щодо поставлення питання свідкам, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції проводився в режимі відеоконференції, але з технічних причин провести судове засідання в режимі відеоконференції 17 січня 2019 року не було можливо, тому розгляд справи та допит свідків відбулось за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс». Крім того, апелянт вважає що стягнутий розмір моральної шкоди є необґрунтований та такий, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем не надано належного та допустимого доказу в підтвердження завданої йому моральної шкоди. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача в іншому суді, однак колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідач будучі належним чином завчасно повідомлений про розгляд справи 16 жовтня 2019 року, в судове засідання не з`явився. 08 листопада 2019 року надав клопотання про розгляд справи 20 листопада 2019 року в режимі відеоконференції. Однак, 20 листопада 2019 року в судове засідання в режимі відеоконференції не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи призначено на 14 січня 2020 року та задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції. 14 січня 2020 року представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача в іншому суді. На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що зазначені дії представника відповідача є зловживанням процесуальними правами, визначеними ЦПК України, тому на думку колегії судді у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та з матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2016 приблизно о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом «Мерседес Бенц 0345», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався за міжміським маршрутом «Інгулець - Дніпропетровськ», по проїзній частині автодороги Н11 Дніпропетровськ - Миколаїв в Криворізькому районі Дніпропетровської області з боку с. Широке в напрямку с. Авдотівка зі швидкістю близько 50 км/год. В цей час на звуженні дороги ліворуч, біля правого краю проїзної частини стояв автомобіль «ГАЗ-3302-414 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , спереду якого знаходився ОСОБА_1 , який займався ремонтом автомобіля. ОСОБА_2 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, допустив занос керованого ним автобусу, чим порушив п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, та контактував передньою частиною автобусу «Мерседес Бенц 0345» реєстраційний номер НОМЕР_1 з задньою частиною автомобілю «ГАЗ-3302-414 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який стояв біля правого краю проїзної частини. Внаслідок зіткнення автомобіль «ГАЗ-3302-414 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 просунувся вперед та контактував з пішоходом ОСОБА_1 , який знаходився попереду нього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя та правої гомілки, закритого перелому середньої третини правої великогомілкової кістки без зміщення, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я. Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (том № 3 матеріалів кримінального провадження а.с. 106-110). Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання залишено без змін, проте скасовано в частині вирішення цивільного позову (том № 3 матеріалів кримінального провадження а.с. 149-152). Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 39/16 від 17 березня 2016 року сума відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 3302-414 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 складає 56924,54 грн. (том № 2 матеріалів кримінального провадження а.с. 40-78). Шкода позивачу ОСОБА_1 завдана транспортним засобом Мерседес Бенц 0345 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким на підставі договору оренди від 13 січня 2016 року володіє ТОВ «Автотранссервіс» (том № 2 матеріалів кримінального провадження а.с. 132). Відповідно до квитанцій, сума спричиненої шкоди пов`язаної із витратами на лікування позивача ОСОБА_1 , складає 3228,68 грн. (том № 2 матеріалів кримінального провадження а.с. 35-38). ОСОБА_2 на момент ДТП, на підставі трудової угоди від 11 січня 2016 року, являвся працівником ТОВ «Автотранссервіс» (том № 1 матеріалів кримінального провадження а.с. 133). 25 січня 2016 року ТОВ «Автотранссервіс», повідомило ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про ДТП, яке мало місце 22 січня 2016 року (том № 3 матеріалів кримінального провадження а.с. 25) Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 , який за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області визнаний винним у вчиненні вищезазначеного ДТП, на момент пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем. Тому суд поклав на ТОВ «Автотранссервіс» обов`язок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до трудової угоди від 11 січня 2016 року, тимчасового реєстраційного талону, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Мерседес Бенц 0345» реєстраційний номер НОМЕР_1 , посвідчення водія, наказу про закріплення транспортного засобу за ОСОБА_2 , наказу про його прийняття на роботу, ОСОБА_2 на момент ДТП являвся працівником ТОВ «Автотранссервіс» (а.с. том № 2 кримінального провадження а.с. 111, 133, том № 3 кримінального провадження а.с. 22-27). Відповідно до довідок з Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду в м. Дніпропетровську та інформації ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ОСОБА_2 нараховано заробітну плату від ТОВ «Автотранссервіс» (том 2 кримінального провадження а.с. 204, 206). На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автотрансервіс», шкода внаслідок ДТП була завдана ним під час виконання його трудових обов`язків, а тому підлягає відшкодуванню ТОВ «Автотрансервіс». Тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що ОСОБА_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не був у штаті та не перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», а виконував роботу по цивільно - правовій угоді, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними вище обставинами суду першої інстанції. Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила, щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку. Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов`язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону). Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до страхового полісу серії НОМЕР_4 , страховий ліміт 50 000 грн. встановлений на відшкодування шкоди, заподіяної майну та страховий ліміт 100 000,00 грн. - на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю (том № 1 кримінального провадження а.с.71). На думку колегії суддів, оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ «Автотрансервіс» була застрахована, відповідно до поліса серії АІ № 8442152, саме на страхувальника ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» покладено обов`язок відшкодування шкоди в межах страхового ліміту, а з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню на відшкодування матеріальної шкоди 7 424,54 грн., що є різницею між розміром спричиненої шкоди, франшизою та належною страховою виплатою з розрахунку: 56924,54 грн. (сума відновлювального ремонту )+ 500 грн. (франшиза) = 57 424,54 грн. - 50000,00 грн. (належне страхове відшкодування) = 7 424,54 грн. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, що саме страхова компанія ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» має відшкодувати позивачу шкоду, оскільки саме на третю особу, як страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування та позивач не звертався до страховика відповідача та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. Тобто, позивач не позбавлений можливості вільно, на власний розсуд обрати спосіб здійснення свого права, шляхом звернення вимоги до відповідача з вини якого сталося ДТП та спричинена шкода, про відшкодування цієї шкоди, з відрахуванням суми страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності. На думку колегії суддів не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, суд першої інстанції не зазначив про прийняття або відхилення доказів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», а саме - трудової угоди, укладеної між ним та відповідачем ОСОБА_2 ; звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2016 року та Акту №449, складеного Державною службою України з безпеки на транспорті, оскільки як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції при ухваленні рішення було правильно встанволено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автотранссервіс» на підставі трудової угоди від 11 січня 2016 року, тимчасового реєстраційного талону, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, наказу про закріплення транспортного засобу за ОСОБА_2 , наказу про його прийняття на роботу, довідок з Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду в м. Дніпропетровську та інформації ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ОСОБА_2 нараховано заробітну плату від ТОВ «Автотранссервіс». Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги ТОВ «Автотранссервіс», щосудом було порушено право Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс»щодо поставлення питання свідкам, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції проводився в режимі відеоконференції, але з технічних причин провести судове засідання в режимі відеоконференції 17 січня 2019 року не було можливо, тому розгляд справи та допит свідків відбулось за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», оскільки, як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції було задоволено клопотання представника позивача щодо виклику та допиту свідків в судовому засіданні, представник ТОВ «Автотранссервіс» заперечував проти допиту свідків, у зв`язку з чим, що судове засідання не відбулося в режимі відеоконференції з технічних підстав, суд першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 223 ЦПК України та ч. 8 ст. 223 ЦПК України, допитав в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за відсутністю відповідача. Крім того, відповідачем не було заявлено клопотань щодо повторного допиту зазначених свідків, натомість в матеріалах справи наявні клопотання щодо розгляду справи за відсутності ТОВ «Автотранссервіс». За правилами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою травмою,яку він зазнав внаслідок ДТП, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції, з урахуванням роз`яснень, наведених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, судом враховано характер та обсяг фізичних, душевних, та психічних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок ДТП, характеру немайнових втрат та їх тривалість, тривалого знаходження позивача на стаціонарному лікуванні, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що стягнутий розмір моральної шкоди є необґрунтований та такий, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем не надано належного та допустимого доказу в підтвердження завданої йому моральної шкоди, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 15 000 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» - залишити без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року. Головуючий: Судді: