Постанова 4824 № 373/1086/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 373/1086/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/9814/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у складі судді Залеської А.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", товариство з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", ТОВ «Агрошляхбуд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Під час розгляду справи 02.04.2021 року від представника позивача адвоката Сацика Р.В. до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач з врахуванням результатів судової авто-товарознавчої експертизи транспортного засобу, просив стягнути з винної в ДТП особи ОСОБА_1 89 966 грн 86 коп. майнової шкоди; 5000 грн моральної шкоди; 1 500 грн витрат за проведення попередньої оцінки матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу; 2 353 грн 70 коп судового збору та 10 500 грн витрат на правничу допомогу, попередній розрахунок яких навів в уточненій позовній заяві. В підготовчому судовому засіданні 13.04.2021 року та 23.04.2021 року при обговоренні питання прийняття до розгляду уточненої позовної заяви представник позивача подав письмову заяву про заміну неналежного, на його думку, відповідача ТОВ «Агрошляхбуд» на ОСОБА_1 , як винуватця ДТП та безпосереднього заподіювача шкоди. Залучивши ТОВ «Агрошляхбуд» до участі у справі як третю особу. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2021 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_2 . За клопотанням позивача замінено відповідача ТОВ «Агрошляхбуд» на належного відповідача ОСОБА_1 , виключивши його з числа третіх осіб. Залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Агрошляхбуд». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агрошляхбуд» 6 302 грн 50 коп. судових витрат в рахунок компенсації. Призначено підготовче засідання у справі у новому складі учасників. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 89966 грн 86 коп. завданої майнової шкоди та 5 000 грн моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 7 816 грн, які складаються з наступного: 1 816 грн - судовий збір; 1 500 грн - витрати на залучення спеціаліста оцінки майнових збитків; 4 500 грн - втрати на правову допомогу. В задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено та покладено їх на позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи не відповідають висновків суду обставинам справи, не доведеність обставини, що мають значення для вирішення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими просив скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 понесені витрати в розмірі 15 878 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по вказаній справі, оскільки в даному випадку під вказані ознаки підпадає власник автомобіля, як джерела підвищеної небезпеки, ТОВ «Агрошляхбуд». У вказаному підприємстві ОСОБА_1 відповідно до трудового договору працює водієм. Тобто, не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обов`язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Вказано, що висновок судового експерта від 10.03.2021 р. №05/03/2021 на який посилається суд є недостовірним, оскільки про проведення огляду відповідач, повідомлений не був, тому й не був присутнім на огляді, а також з даного висновку неможливо встановити, після якої ДТП дослідження було проведено. Тобто, дослідження було проведено більш як через 2 роки після самої ДТП, а за весь цей час автомобіль міг бути відремонтований, експлуатувався та знов потрапити у ДТП. Зазначено, що згідно п.1.1 ст. 1 Закону страхувальники це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Водій ОСОБА_1 не є такою особою. Страхувальник в даному випадку ТОВ «Агрошляхбуд». Тобто, подання позову саме до ОСОБА_1 , то він керував транспортним засобом без обов`язкового страхування, проте після ДТП поліція не склала на нього відповідний протокол. Також, зазначає, що суд не відомо чому посилається в рішенні на твердження позивача про купівлю автомобіля на власні кошти та неможливості користуватися автомобілем. В ході судового розгляду свідки - батьки позивача показали, що автомобіль «КІА СЕЕD» купувався за їхні кошти і був тільки зареєстрований на позивача та використовувався всією сім`єю. Крім того у їх власності є ще один автомобіль і вони використовували його коли був пошкоджений «КІА СЕЕD». Тому посилатися на те, що були ці незручності та завдану цим моральну шкоду не можна. Крім того, не погоджується з висновком суду щодо задоволення судових витрат, оскільки, стягнута сума судом не є доведеною. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Сацик Р.В. в інтересах ОСОБА_2 просив рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року, яке постановлено з дотриманням норм процесуального права, правильним застосування норм матеріального права залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як убачається з матеріалів справи, 08.02.2019, близько 10:30 год., поблизу села Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», під час виїзду з прилеглої території (поле) на головну дорогу порушив п. 2.3 б) та п. 10.2 Правил дорожнього руху та не надав переваги в русі автомобілю КІА CEED д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі зі сторони міста Переяслав в напрямку с. Мала Каратуль, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів та пошкодження автомобіля КІА CEED д/н НОМЕР_2 , який належить позивачу - ОСОБА_2 . Постановою Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 03.01.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 16-20, а.с. 23-28 т.1). Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 17.01.2020, вартість матеріального збитку власникові автомобіля КІА CEED д/н НОМЕР_2 , 2008 року випуску, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження 04.01.2020 склала 151290 грн, що є вартістю автомобіля (а.с.46-70). Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_3 - ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», яким керував ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно страхового поліса № АМ/8727108 зі строком дії 13.12.2018 - 12.12.2019 (а.с. 160 т. 1) Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КІА CEED д/н НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , яким керував ОСОБА_3 на момент ДТП також була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно страхового поліса № АМ/6485435 зі строком дії 08.12.2018 - 07.12.2019 (а.с. 29,33 т.1). Встановлено, що 10.02.2020 позивач звернувся до ПрАТ «УСК «Княжна ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» як страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_4 з заявою про виплату страхового відшкодування. Між тим, листом від 13.02.2020 страховик повідомив позивача про те, що за результатами розгляду матеріалів справи щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.02.2019 йому відмовлено у страхові виплаті на підставі ст. 37.1.4 Закону, оскільки заява подана зі спливом річного строку від дня настання страхового випадку (а.с.30 т.1). Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №05/03/2021 від 10.03.2021, проведеної за ухвалою суду експертом ТОВ «Агентство експертної оцінки України», розмір матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу КІА CEED д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 08.02.2019 станом на 05.03.2021 становить 89966 грн 86 коп. (а.с.201-212 т.1). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 89966 грн 86 коп. завданої майнової шкоди та 5 000 грн моральної шкоди, виходив з підстав їх обґрунтованості, того, що спір розглянуто в межах заявлених вимог й особа, яка завдала шкоди після задоволення вимог потерпілого не позбавлена можливості захистити свій майновий інтерес у трудових відносинах та звернутися до роботодавця з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи та пояснень представника третьої особи ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», автомобіль КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , з допомогою якого позивачу було завдано матеріальної шкоди, належить на праві власності ТОВ «АГРОШЛЯХБУД». Дорожньо-транспортна подія сталася під час виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Між тим, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)). Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п.6 постанови Пленуму ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України. Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не водієм, який керував Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6.11.2013 №6-108цс13. Разом з тим, указані висновки Верховного Суду та Верховного Суду України, положення статей 1187,1172 ЦК України, а також керівні роз`яснення постанови Пленуму ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» залишилися поза увагою районного суду та належного врахування під час вирішення заявленого по справі спору. Згідно матеріалів справи, власника транспортного засобу ТОВ «АГРОШЛЯХБУД» залучено судом до участі у справі, як третю особу, проте процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків. З урахуванням зазначеного належним відповідачем у справі, що розглядається, є ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», який у якості відповідача не залучений, що є самостійною підставою до відмови у позові. Отже, підставами для відмови у позові є неналежний суб`єктний склад учасників справи, остільки відповідно до справи, ДТП відбулася за допомогою автомобіля КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 , що належить на праві власності ТОВ «АГРОШЛЯХБУД», яким керував ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків, а шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, під час виконання трудових обов`язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм. Незалучення зазначеної особи до участі у справі позбавляє її права на вчинення процесуальних дій, які передбачені законом лише для відповідача. З огляду на викладене суд першої інстанцій, ухвалюючи судове рішення у справі, не врахував указаних норм процесуального права та дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяних збитків. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Ухвалене по справі рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у позові. Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників. Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог та задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 724 грн. Витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги, які просить стягнути скаржник в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню з огляду на таке. Убачається, що ОСОБА_1 просить стягнути з позивача витрати за підготовку та складання апеляційної скарги в сумі 3000 грн та за представництво адвоката в апеляційному суді 3000 грн. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, скаржником та його представником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати ОСОБА_1 адвокату Романченку Г.П. коштів в розмірі 6 000 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку. До того ж, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи. Ураховуючи вищевикладене, проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» задовольнити. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2 724 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Суддя: