Постанова 4824 № 760/13059/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2020 року м. Київ справа № 760/13059/19 провадження № 22-ц/824/1859/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Київ від 09 вересня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Хохич Руслан Вікторович, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Хохич Руслан Вікторович, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що реєстрація права власності на її квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» була здійснена без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку». Право власності на указану квартиру було набуто ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла. Вважає, що перехід права власності на належну їй квартиру до відповідача було незаконним (за відсутності правових підстав), що призвело до порушення її прав, які підлягають захисту у судовому порядку. 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом: - заборони будь-яким третім особам, у тому числі Державній виконавчій службі України вчиняти будь-які дії по передачі права користування на квартиру АДРЕСА_1 ; - заборонити будь-яким третім особам, у тому числі Державній виконавчій службі України вчиняти будь-які дії щодо проникнення до квартири АДРЕСА_1 ; - заборони будь-яким третім особам проводити ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування, здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави (іпотеки) або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування квартирою АДРЕСА_1 ; - заборони будь-яким третім особам вселятися в квартиру АДРЕСА_1 ; - заборони будь-яким третім особам реєструватися в квартирі АДРЕСА_1 ; - заборони органам, що здійснюють надання адміністративних послуг щодо внесення до реєстраційного обліку відомостей про реєстрацію місця проживання будь-яких треті осіб у квартирі АДРЕСА_1 ; - заборонити органам, що здійснюють надання адміністративних послуг щодо внесення до реєстраційного обліку відомостей про зняття зареєстрованих осіб з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,7 кв. м, житловою площею 20,1 кв. м. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Київ від 09 вересня 2019 року відмовлено і задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Хохич Руслан Вікторович, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення. Не погоджуючись із указаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким клопотання про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, а отже, підлягає скасуванню. Указує, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку стосовно того, що відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки відповідач не зважаючи на накладення арешту на квартиру вчиняє дії щодо зміни замків у квартирі, вивезення речей з квартири, в подальшому він може розпочати ремонт у кватирі, зламати стіни тощо. Після можливого задоволення позовних вимог дана квартира завдяки указаним діям позивача може змінити вартість, або бути непридатною для проживання в ній. Крім того, відповідач може підписати договір оренди з третіми особами, а після можливого задоволення позовних вимог, позивач буде змушена звертатись до суду знову, щоб визнати недійсним цей договір оренди та виселити осіб із квартири. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав викладені у апеляційній скарзі доводи, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати. Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Хохич Руслан Вікторович, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились про розгляд справи належним чином повідомлялися, про причини неявки суд не повідомляли. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що аналогічна заява про забезпечення позову вже була розглянута судом, при цьому, позивач, в порушення вимог статті 151 ЦПК України не зазначила, яким саме чином на її думку невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і які є підстави для таких припущень. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом, або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. У цій справі ОСОБА_1 зазначає, а відповідач у свою чергу не спростовує обставини, які свідчать, що майном, на захист якого звернулась позивач, розпоряджаються і використовують інші особи. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. У відповідності до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення, або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як убачається із матеріалів справи, у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду міста Київ з позовом ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Хохич Руслан Вікторович, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення. Одночасно із позовною заявою, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; заборони будь-яким третім особам, у томі числі Державній виконавчій службі України вчиняти будь-які дії по передачі права користування на квартиру АДРЕСА_1 ; заборони будь-яким третім особам, у тому числі Державній виконавчій службі України вчиняти будь-які дії щодо проникнення до квартири АДРЕСА_1 ; заборони будь-яким третім особам проводити ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування, здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави (іпотеку) або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування квартирою АДРЕСА_1 ; заборони будь-яким третім особам вселятися в квартиру АДРЕСА_1 ; заборони будь-яким третім особам реєструватися в квартирі АДРЕСА_1 ; заборони органам, що здійснюють надання адміністративних послуг щодо внесення до реєстраційного обліку відомостей про реєстрацію місця проживання будь-яких третіх осіб у квартирі АДРЕСА_1 ; заборони органам, що здійснюють надання адміністративних послуг щодо внесення до реєстраційного обліку відомостей про зняття зареєстрованих осіб з реєстрації місця проживання за адресою: квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Солом`янського районного суду міста Київ від 08 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та яка зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП». В іншій частині відмовлено. Позивач повторно звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову від 21 серпня 2019 року вказувала на те, що 12 липня 2019 року їй зателефонували представника ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» і вимагали у примусовому порядку виселитись із квартири АДРЕСА_1 . Прибувши до квартири цього ж дня, заявниця виявила зламані замки, а сторонні люди у квартиру нікого не впускали. На всі заяви та заперечення особи, які зайняли її квартиру, не реагували. ОСОБА_1 зазначає, що наразі відповідачем вчиняються реальні протиправні дії щодо позбавлення права користування спірною квартирою позивача, а тому вона була змушена звернутися до суду із указаною заявою про забезпечення позову. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 09 вересня 2019 року та відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову виходив із того, що заявником не доведено, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду. Однак, колегія суддів не погоджується із указаним висновком суду першої інстанції, оскільки на час звернення з позовною заявою, спірна квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності відповідачу ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП». А, враховуючи приписи частини 1 статті 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вбачає загрозу відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, здійснення ремонту у квартирі, зникнення майна, належного позивачу, яке знаходилось в квартирі, що в подальшому може призвести до неможливості відновлення порушеного права позивача у разі задоволення її позову у вказаній справі. Викладені обставини, враховуючи положення статті 149 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист її права на майно, яке на її думку незаконно набуто відповідачем, у разі задоволення позову. Беручи до уваги, характер даного спору, а саме майнові права на спірне нерухоме майно, а також ту обставину, що забезпечення судом позову шляхом лише накладення арешту на спірне майно не перешкоджає вчиненню відповідачем дій щодо проникнення до спірного майна, звільнення квартири від належного позивачу майна, фактичного розпорядження спірною квартирою, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскільки у заяві ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом заборони будь-яким та конкретним особам вчиняти будь-які дії, та при цьому вказує які саме дії, колегія вважає за необхідне задовольнити заяву із зазначенням саме конкретних дій, щодо яких застосовується забезпечення. Крім того, перевіряючи підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким третім особам, у тому числі Державній виконавчій службі України вчиняти будь-які дії щодо проникнення до спірної квартири, колегія суддів вважає, що наявні підстави для застосування відповідного виду забезпечення лише щодо заборони проникнення, зокрема державного виконавця, що не пов`язані із виконанням судового рішення про задоволення подання державного (приватного) виконавця про примусове проникнення до житлового приміщення. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують помилкові висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового про задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Київ від 09 вересня 2019 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Хохич Руслан Вікторович, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити. Заборонити будь-яким третім особам, у томі числі Державній виконавчій службі України вчиняти дії щодо передачі права користування на квартиру АДРЕСА_1 . Заборонити будь-яким третім особам, у тому числі Державній виконавчій службі України вчиняти дії щодо проникнення до квартири АДРЕСА_1 . Заборонити будь-яким третім особам проводити ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування, здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави (іпотеки) або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування квартирою АДРЕСА_1 . Заборонити будь-яким третім особам вселятися в квартиру АДРЕСА_1 . Заборонити будь-яким третім особам реєструватися в квартирі АДРЕСА_1 . Заборонити органам, що здійснюють надання адміністративних послуг щодо внесення до реєстраційного обліку відомостей про реєстрацію місця проживання будь-яких третіх осіб у квартирі АДРЕСА_1 . Заборонити органам, що здійснюють надання адміністративних послуг щодо внесення до реєстраційного обліку відомостей про зняття зареєстрованих осіб з реєстрації місця проживання за адресою: квартиру АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба